Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ДУР 472 ДУР встав Чіпка з досадою в серці, з дурманом I у голові (Мирн.)]; 2) бот. дурман. дурманити, -ню, -ниш дурманить, одурманивать; (опьянять — ещё) одурять [Дурманив гострий запах липового цвіту (Раб.)]. дурманитися, -пюся, -нишся дурманиться, одурманиваться. дурманний дурманный; (опьяняющий ~ еще) дурманящий, одурманивающий, одуряющий. дурманно нар. одурманивающе, одуряюще [От тобі й земля, що так жагуче дурманно пахне медовим духом (Козач.)]. дурна 1) прил. см. дурнйй; 2) (род. дурнбї) сущ. вульг. дура [Дурна буду, коли не візьму | (Ле)]. дурненька 1) прил. см. дурненький; 2) (род. дурненької) сущ. разг. дурочка [Стривай, стривай, простоволоса! Дурненька: де б же ти взяла Того барвінку заквітчатись? (Шевч.)]. дурненький разг. 1) глуповатый, дураковатый; (с причудами — ещё) дурашливый; (недалёкий по уму — ещё) простой [Побачив Вовк (він недалечко був) Та й дума: — Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький (Гл.)]\ 2) ласк, глупенький; (как сущ. фам. — ещё) глупыш. дурнйй 1) прил. глупый, обл. дурнбй; (свойственный дураку разг. — ещё) дурацкий; (несообразительный—ещё) бестолковый; (взбалмошный разг. — ещё) блажнбй; (пустой— о деле, предмете — ещё) вздбрный [Голі дурні морди розкривали пащі серед рожевої куряви і плакши; бе-е-е... ме-е-е... (Коцюб.); Книжечки Мережаю та начиняю Таки віршами. * Розважаю Дурную голову свою Та кайдани собі кую (Шевч.)]; ~нйй, аж світиться, /^нйй, як пень вульг. круглый (набитый) дурак, глуп, как пробка; ~и& голова (дурак) бран. глупая голове, еловая голова; ~нй куля шальная пуля [— Кулю дурну не люблю,— серйозно відповів Чапаев (перекл. а Фурманова)]; з ~н6го р 6 з ум у разг. сдуру, по глупости; по неразумию; за ^ною голо- в 6 ю і ногам н е м ? спокбю, за ~н6ю головбю та ногам лихо погов. непутёвая голова не даёт ногам покоя, 4 без ума головб ногам покбя не даёт; 2) (род. дурнбго) сущ. дурак, глупец; ласк. фам. глупыш. дурник разг. дурачок; ласк. фам. дурашка [А р к а д і й: Ви що ж, дурника знайшли? (Корн.)]; стрбїти (клеїти) ~ка фам. лом&ть дурака; см. ещё дурень 1. дурнйло разг. дуралей. дурнйцею нар. редк. 1) напрасно, понапрасну [— Скажи ж мені, як тебе там кривдили тії невірні душі? — Ох, бабусечко! і морено, й мучено нас — та все дурницею (Вовч.)~\; 2) (безвозмездно) на даровщинку (разг.), даром, дурниця 1) (ничтооісньїй или незначительный факт или предмет) пустяк, безделица; разг. уст. безделка; фам. пустяковина, чепуха; (ничтожное дело) пустельга (фам.) [3 Намангана відповідав Храпков, що він не розуміє, з якої це речі заступник головного інженера мусить знати про такі дурниці (Ле); А батько далі: Кинь мені оту дурницю плутати. — Він хитнув головою на віночок з волошок (Головко)]; 2) (неумный поступок, слово, выражение и т. п.) глупость, благоглупость (ирон.), нелепость, несуразица, несуразность; (о словах, выражениях — еще) вздор, чепуха, чушь, разг. ерунда; (бессмыслица) дребедень, галиматья [Треба ж було зробити таку капітальну дурницю — піти на ті вечорниці (Коцюб.); За цюю капосну дурницю Полаяли Синицю Та й розійшлись (Гл.); А тут ще сон такий, наче віщує щось. Погано.Е, що там врешті сон! Дурниця (Коцюб.)]; ~ці (мн. ч.) глупости, нелепости, вздор, чепуха, чушь, ерунда; (нелепые мысли — ещё) бред- • ни; (бессмыслица), дребедень, несуразица, околёсица, околёсная [— Дурниці кажуть вони, — думав собі Антін! і— Марко добрий товариш (Риб.)]; ~ці! (в значении сказуемого) разг. глупости!; вздор!; пустяки!; вульг. плевать! [От дурниці! Нехай зараз одчинять віконниці! (Коцюб.)]; говорити (молоти, верзти) ~ці говорить глупости (вздор, чепуху), говорить ерунду; разг. ерундить [Вибачай, Соню, ти говориш дурниці (Коцюб.)]; зробити ~цю сделать глупость, сглупить; разг. сдурить, разыграть дурака; фам. свалять дурака; робити ~ці делать глупости, глупить; делать ерунду; разг. ерундить, дурить; 3): н а ~цю см. дурнйчка 2. дурнйчка разг. 1) пустячбк, безделица; разг. уст. безделка [— А ви питали, чому не хоче? — Та що ж там ще питати! Якась дурничка (Вовч.)]; 2): на ~чку (на дурницю) (как) разг. на даровщину, на даровщинку, на шаромыжку, на пгерамыжку [Усюди він [Горобець],проворний молодець, Примазаться уміє на дурничку (Гл.)]. дурнички нар. обл. попусту; без дела [Хоч я и стара, але я не люблю сидіти дурнички, згорнувши руки (Н.-Лев.)]. дурнісінько нар. разг. 1) совершенно даром; (дёшево — ещё) нипочём; 2) совершенно напрасно [Ти дурнісінько на мене сердишся (Н.-Лев.)]. Ср. дурно 1—2. дурніти, -нїю, -нієш глупеть. дурнішати, -шаю, -шаеш глупеть, становиться глупее. дурно разг. нар. 1) (безвозмездно) даром; разг. задаром [Хлопчаки не їдять дурно партизанського хліба, а всі працюють зв'язків- цями (Шер.)]; 2) (тщетно; неосновательно) напрасно; разг. понапрасну, даром; фам. зря [Дурно Маланка збирала насіння, дурно плекала надії (Коцюб.)]; н є ~но недаром; (не без основания — ещё) не напрасно, не зря; (не без умысла — ещё) неспроста [Не дурно про вас кажуть.. (Коцюб.)]. дурноверхий разг. фам. глупый [Наталя: Ви ж мене з своїм дурноверхим Карпом зовсім обійшли, он як окрутили! (Мирн.)]. дурноголбвий разг. бестолковый. дурносміх разг. фам. хохотуша (м. и ж. р.), пустосмешка (м. и ж. р.); (в значении определения) смешливый [Настя: Що ви вигадуєте, дурносміхи! Роботи вам нема, чи що? (Коп.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)