Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ДУР 473 ДУШ дурнуватий глуповатый. і дурнувато нар. глуповато; с глупым видом [Перелякані козенята трохи осторонь дурнувато стежили за матір'ю (Шиян)]. дурощі, -щів разе. 1) (шалости) дурачества, дурачество [Я в д о х а: Мало яких дурощів чоловік не любить? (Тоб.)]; 2) (глупость) .ДУРЬ. | дурра бот. дурра. дуся разг. редк. дуся [Та встань, мила, та встань, дусю, не лежи (Чуб.)]. дути (дую, дуєш и дму, дмеш), дунути, -ну, -неш 1) дуть, дунуть; (несоверш. безл. — тянуть — ещё) нести [Від пропелерів дме страшний вітер, лягає в один бік трава (Шиян); Погас огонь; дунув вітер І попіл розвіяв (Шевч.)]; з-під підлоги дув (дме) из-под полу дует (несёт); 2) (с прямым дополнением) редк. надувать, надуть [Машини дмуть могутні груди (Сое.)]. дутий дутый [Як пішла наша Устя гуляти.. Дутого золотого намиста накупила, стьожок на намисто начіпляла (Барв.)\ Приїхав новою тачанкою на гумових дутих колесах (Гонч.)]. дутик техн. дутик. дутися (дуюся, дуєшся и дмуся, дмешся) разг. 1) дуться; (без дополнения —ещё) пузыриться (фам. уст.) [А Оксана не пряде, на Івася дметься (Чуб.)]; 2) надуваться [Не слуха Жаба, дметься гірш, Все думає, що стане більш (Га.)]; 3) (только дуюся, дуєшся... — азартно играть) фам. дуться [— Ну, як же він там? — Пробі, в карти дується на всю (Головко)]. дутка уст. пронизь; бусина. дуття техн. дутьё [Кисневе дуття інтенсифікує металургійний процес (Ком., 1939, V)]. дуттьовий техн. дутьевой. дуумвірат, -ту ист. дуумвират. дух 1) (род. духу) дух [Матерія не є продукт духу, а дух сам є лише найвищий продукт матерії (Маркс); Ось і ті високості, на які здійпятись може вільний дух людський (Коцюб.); Радянська людина вихована в дусі товариського співробітництва трудящих, в дусі дружби і братерства народів (Рад. Укр., 1948, І)]; 2) (род. духу) (процесе вдыхания и выдыхания воздуха) разг. дух, дыхание [Всі слухали мовчки і затаївши дух (Коцюб.)]; ~х спирає, сперло (запирає, заперло) дыхание (разг. дух) спирает, сперло (теснит, стеснило) [Дух йому запирає, смертельний піт заливає очі (Фр.)]; ні слуху ні ~ху разг. ни слуху ни духу; одним ~хом (за один /^х) разг. одним духом; (выпить, высказать— ещё) залпом [По східцях збіг він одним духом (Ільч.)]; скільки ~ху во весь дух; (бежать, убегать — ещё) со всех ног [Вона скільки духу побігла за ним (перекл. з Салтикова-Щедріна)]; З) (род. духу) разг. дух; (о воспринимаемом обонянием — ещё) запах [Білі груші в млистій прохолоді Пахли духом щедрої землі (Рил.); Чути дух грибів (Куч.)]; 4) (род. духа) миф. дух; О нема ні ~ха разг. нет ни души [У цілому замку немає ні духа (Л. Укр.)]. духан духан. духаннше духанщик. духаннпця духанщица. духи, -хїв духи [Ілля вдихав солодкий запах духів, що розливався в повітрі навколо цієї жінки (перекл. з Горького)]. духівник, -ка рел. духовнйк. духівництво духовенство. духівниця уст. духбвная, духбвное завещание, завещание. духи й ний душистый, ароматный; (о воздухе и т. п.—ещё) душный; (о запахе) сильный [Так нищилась його мрія у духмяну паризьку ніч (Риб.); Тут запах духмяний — коріння, і трави, і квіти (Дмитр.)]. духмяніти, -нію, -вієш пахнуть, благоухать [Весіннім соком духмянів моріг (Бажан)]^ духобор, -ра рел. духобор. духоборка рел. духоборка. духоборство рел. духоббрчество. духоборський рел. духоборческий. духовенство духовенство. духовий духовой [В суботу там грає свій духовий оркестр (Куч.)]. духовитий душистый; обл. духовитый [Яблука було духовите і ніжне, воно ховало в собі присмак щедрої осені (Коп.)]. духовка духовка, (духовой) шкаф [Ми випускаємо відра, духовки, оалії, ночви, пічні прилади (Ком., 1939, IV)]. духбвиа 1) прил. см. духовний; 2) (род. духбв- пої) сущ. уст. духбвная, духбвное завещание, завещание. духбвний духовный; (нематериальный — ещё} невещественный [Релігія є один з видів духовного гніту, що лежить скрізь і всюди на народних масах.. (Ленін); Тільки під прапором комунізму, в складі Союзу РСР, розквітли матеріальні і духовпі сили українського народу (Рад. Укр., 1949, ЇХ)]; ~на нудьга душевная тоска; книжн. томление духа. духовність, -пості духовность; невещественность. Ср. духбвний. духовно нар. духовно [Робітник живе життям своєї організації, він там росте духовно і виховується (Сталін)]. духом нар. разг. духом, мйгом [Я тебе духом перехоплю човном на той бік (Коцюб.)]. духопблик разг. тумак [Коли б не одскочив Петрусь, так би духопелик і влип в його спину! (Мирн.)]. духопелити, -лю, -лиш разг. садить, колотить,. давать тумаки. духбтй духота [В хаті стояла духота (Н.-Лев.)] дучечка уменьш. от дучка. дучка обл., разг. ямка, яма; (небольшое углубление — ещё) лунка [Ось і тепер, сидячи над. своєю дучкою, весь замазаний ропою як чорт, у подраних, вонючих лахах, Герман числить (Фр.); Ми грали.. Ставили в городок клинець і від дучки влучали в нього палицями (Панч)]. душ, -шу душ [Він пройшов у ванну і через, хвилину вже стояв під довгими дзвінкими струменями холодного душу (Собко)]. души 1) душа; (с числительными — ещё) человек [Цей клич повів на подвиги народи,. Чуття братерства в душах укріпив (Бажан)\ Якщо командир полку є главою полку, то» |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)