Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зкад 488 жал жадібна втіхи, гомону (Л. Укр.)]; ~ний | до чбго (на що) жадный к чему (до ; чего), падкий до чегб (на что); жаждущий ; (чего); ~ний до знання жаждущий знаний; (пытливый) любознательный; 2) (напряжённый, страстный) ж&дный; (реже) алчный [Андрій ловив з жадібним поспіхом І кожне слово Василя (Гавр.)]. жадібність, -ності жадность; алчность [Він [Чапаев] закликав «до працьовитості, протестував проти жадібності і корисливості (переїм. 8 Фурманова)]. Ср. жадібний і. жадібно нар. 1) жадно; ?лчно [Сиділи всі й мовчки жадібно їли (Головко)]; 2) ж&дно [Мати жадібно слухала його дужу мову (перекл. з Горького)]. Ср. жадібний 1—2. жаддивий жадный. жадлй вість, -вості жадность, жадлйво нар. ж?дно [Степова тиша жадливо підхоплює всі з гуки (Коцюб.)]. жадний х см. жбдннй. жодний а жадный; (ненасытный, корыстолюбивый — ещё) алчный; (испытывающий желание пить) жаждущий [Жадна земля випила за літо сонце (Коцюб.)]. жадність, -ності жадность; Алчность [Хотіли поганці віднять у нас хату — та ми тую жадність одсікли рукату (Тич.)]. Ср. жадний2. жадно 1) нар. жадно; алчно [Він жадно затягався цигаркою (Головко)]; ср. жадний2; 2)предик. редк. хбчется [Що на людях видно, того й собі жадно (Ном.)]. жаднюга фам. жаднюга, жадюга, ж&дпна [Жаднюга вона й батько в неї такий. Попросиш кисличок — гнилої не дасть (Шиян)]. жадбба 1) жадность; Алчность [3 жадобою припав він до книжок, надолужуючи втрачені роки дитинства (Вісті, 1937, XI); Жадоба до грошей сполучилася з прагненням насолод (перекл. з Пушкіна)]; 2) (влечение к осуществлению чего-нибудь) желание; ж?жда; вожделение [Все вона світом нудить, все ні до чого нема у неї охоти, ні до чого жадоби (Вовч.); Партизани схопилися на ноги і, гнані жадобою помсти, галасливою лавиною понеслися на ешелон (Панч)]; ~ба до знаний жажда знания (зн&ний); (пытливость) любознательность; ~ба знань ж?жда знаний; ср. жадати. жаждйвий см. жадібний. жайворон редк. жаворонок [Весна! Блакить! У поле трактори ідуть.^І в'ється співучий жайворон (Тич.)]. *^ жайворонків, -кова, -кове жаворонков, ж?во- ронка (род. п. от жаворонок) [Згори, з блакитної високості упаде на землю сріблом жайворонкова пісня (Коцюб.)]. жайворонкові, -вих сущ. орн. жаворонковые. жайворонок, -нка жаворонок [У полі піснею дзвінкою Нас жайворонок зу- стріча (Дмитр.)]; лісовий ~к орн. леснбй жаворонок, юла. жайвороня, -нити птенец жаворонка. жайворонячий ж?вороночий, жаворонка (род. п. от жаворонок), жаворонков (род. п. от жаворонки) [Там лежить у теплім цвіті, У житах, у вишнику Степ зелений, в материнці, В жайворонячім співанні (Мал.)]. жак 1) рыб. вентерь [Ми поїдемо жакн трусити (Корн.)]; 2) г.бйтий ~к разг. тёртый калач [Шавкун — битий жак! (Мирн.)]; 3) днт. (ТаЬапиз Ьоеіпиз Ь.) обл. слепень быч&чийд^ жакардів верстат текст, жаккардов станбк. ЗКакерія ист. Жакерия. жакет жакет [До нас увійшла молода смуглява жінка.. в поношеному сірому жакеті (перекл. а І. Козлова)]* жакбтка жакетка [Вона була в своїх незмінних повстяних тапочках і у вузькій чорній жа- кетці (перекл. з Павленка)]. жал енна ж&ление. жалива бот. обл. крапива [3 греблі Давид просто й завернув до кузні. Побрів рудою жаливою та бур'яном понад ставом (Головко)]. жалити, -лю, -лиш ж?лить, разе, жалиться; (о крапиве — ещё) стрекать, жечь, жечься [Слухай, небоже! Бачиш ти он того Лиса? Це ворожий генерал. Лети щодуху, сядь йому на живіт і жали що маєш сили (Фр.); Клята кропива немилосердно жалила руки (Донч.)]. жалитися см. жалітися. жалитися, -люся, -лйшся ж&литься (разг.), жалить; (о крапиве — еще) стрекоть, жечь, жечься. жалйця энт. обл. жиг&лка. жалібний 1) (выражающий грусть) жалобный; (близкий к плачу) плачевный [Микола на* правив струни, повів смичком, — і жалібна пісня розляглась по хаті (Н.-Лев.)]; жалібний марш траурный марш [Марш жалібний, марш мінорний, Пройшов, прогримів по містах (Бажан)]; 2) (вызывающий сострадание) ж&лостный, ж&лкий; плачевный; разг. жалкенький. жалібник, -к? уст., ирон. печальник [Та бийся, коню, вибивайся, та до мого братіка-жаліб- ника (Чуб.)]. жалібниця уст., ирон. печальница [Де поділась моя чарівниця, Молода моя муза, і горда й смутна, Жалібниця-порадниця тиха? (Л. Укр.)]; О с е с т р ?-~ця уст. сестрі милосердия. жалібність, -ності плачевность. жалібно нар. 1) жалобно [На дворі вив пес. Уперто, жалібно тяглася нота скарги у темряві (Коцюб.)]; 2) жалостно, ж?лко; плачевно [Королькова якось жалібно, зовсім по-дитячому, посміхнулась (Гонч.)]. Ср. жалібний 1—2. * жаління 1 (от жалити) ж&ление. жаління * (от жаліти) редк. 1) сожаление, сострадание; ) (выражение грусти^ неудовольствия!) ж&лобы [Не дуже й докучав жалінням Горпині, а тільки було все ївзі розказує, як він страждає (Вовч.)]. жалісливець, ;вця жалостливый (человек); сердоббльный (человек); сострадательный (человек);_ уст., ирон. печ&льник [Найдуть люди, найдуть жалісливці і поховають як слід (Мирн.)]. жалісливий 1) жалостливый; (о людях, об отношении — ещё) сердоббльный (разг.), сострадательный [Настя" сиділа невесела |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)