Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
жал 489 жал й тільки дивилась на нього жалісливими очима (Н.-Лев.); Його дратувало кожне жалісливе слово {Коцюб.)]; 2) {возбуждающий грусть или сострадание) жалостный; (о людях — ещё) болезный {обл.). жалісливість, -вості жалостливость; сердобольность, сердоболие {уст.); сострадательность. Ср. жйлісливий 1. жалісливо нар. 1) жалостливо; сердобольно; сострадательно [Ще ж так недавно вона [мати] так жалісливо клопоталась про мене (Тесл.)]; 2) жалостно. Ср. жалісливий 1—2. жйлісний 1) жалостный; плачевный; {выражающий беспомощность, слабость, страдание) жалкий, жалкенький [Карпенко осів, і раптом обличчя його стало жалісним, очі закліпали^ {Верш.)]; 2) {сострадательный) жалостный, жалостливый; сердоббльный [Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Мирн.)]. жалісність, -ності 1) плачевность; 2) жалостливость; сердоббльность, сердобблие (уст.). Ср. жалісний 1—2. жалісно нар. 1) жалостно; плачевно; жилко; 2) жалостно, жалостливо. Ср. жалісний 1—2. ж&лість, -пості 1) жалость; {сочувствие чужому страданию — ещё) сострадание [І сумно так співала край вікна, Що в серці гостра закипала жалість (Коч.); I просила, і молила, Щоби жалість мали (Руд.)]; 2) (печаль) грусть; тоска. жаліти, -лію, -лієш 1) жалеть; (когб—еще) сострадать (кому) (уст.); (беречь — ещё) щадить [Стій-бо прямо, моложаво! Сил не жаліючи,— бий! (Тич.)]; ~ліючи кого жалея когб, из сожаления к кому; сострадая кому; щадя когб; н е ~ти ворога не щадить (не жалеть) врага; 2) (сетовать на кого у на что) обл. жаловаться, гбрько досадовать [Жаліла на увесь мир — на панів, що давлять мужиків (Мирн.)]. жалітися, -ліюся, -лієшся и редк. жалитися, -люся, -лишся жаловаться (Старий почав жалітись на недуги й старість (Коцюб.); Ніколи не жалиться, і не бачила зроду я, щоб вона коли плакала (Вовч.)]. жалкий 1) жалящий, жгучий; ~к? кропи- в а бот. жгучая крапива [І на жалку кропиву мороз буває (Ном.)]; 2) зоол. стрекательный; 3) редк. жалобный [Ще довго Гор- пина чула дитячий плач, жалкий та болісний (Вовч.)]. жалію предик, жалко, жаль [Мені так жалко, що не могла сама усього бачити (Коцюб.); І так жалко йому, жалко Тополю рубати (Руд.)]; 0 ~во на ньбго разг.обидно» что он; досадно на него. деалкув&ння 1) сетование, сожаление [Усі приступили: «Знов нездужа? знов лежить?» Жалкування та розпитування (Вовч.)]; 2) сетование. Ср. жалкувйти 1—2. жалвувйти, -кую, -куєш 1) жалеть, сетовать; (раскаиваться — ещё) сожалеть [Ті, що повкидали у став добро, тепер жалкували (Коцюб.)]; ~ти за ким, за чим, про щ о жалеть, сожалеть о ком, о чём; (только—з а ким, за чим — ещё) сетовать о ком, о чём; 2) (на кбго, на що) (выражать недовольство, обижаться) пенять* сетовать (на когб, на что). жалкувйтися, -куюся, -куєшся обл. 1) жаловаться; (укорять — ещё) пенять [Жалкуєть- ся на ногу ^Н.-Волын. у. — Сл. Г р.)]; 2)(роп- тать) плакаться [— От життя моє! — жалкується (Вовч.)]. жило 1) жбло; (иголки, бритвы, ножа и т. п. — ещё) остриё [І гади з гострими жалами Шипіли, корчились, повзли (Котл.у, Я різонув, дак жало так і завернулось (Сл. Г р.)]; 2) перен. занбза. жалоба жалоба; (сетование — ещё) пеня (уст.} [Як жалобу сумну квиліло неначе умисно не змащене колесо (Ле)]. жалоба 1) траур [Тільки жалоба по покійному чоловікові затримує мене тут (Риб.); Схилились прапори в жалобі над тобою і тих, що ти любив, обличчя дорогі (Сос.)]; 2) траур, траурная повязка; траурная одежда [Були наші мрії хоч смутні, та гарні, Немо& у жалобі вродливі жінки (Л. Укр.)]. жалобний (относящийся к жалобе-заявлению) жалобный. жалббний траурный. жалобник юр. жалобщик. жалобпиця юр. жалобщица. жал о н бен и й ант. жалонбеный. жалощі, -щів у скорбь, печаль [Зібралося Анні на тугу и жалощі, і вона також силкувалася вилити їх піснею (Фр.)]; 2) ж&лость; сожаление; соболезнование [І серце вже стискалося в жалощах до дочки (Панч); Тоді усі до Марусі: молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами (Вовч.)]. жалуваний ист. жалованный; ~на г р а* м о- т а жалованная грамота. ж&лування1 1) сожаление; 2) заббтливость; ласка. Ср. жйлувати 1—2. . жалування 2 (заработная плата) уст. жалованье [Хоча, правда, я й повеселішав-таки. Як же? На жалуванні (Тесл.)]. жалувати, -лую, -луеш 1) жалеть; (уст. — кого—ещё) сострадать (кому); (беречь кого — ещё) щадить [Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих (Гл.); Ганна грошей не жалувала (Н.-Лев.)]; 2) (относиться к кому-нибудь с нежностью* со вниманием) обл. любить; заботиться (о ком); ласкать; обл. жалеть [Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно — і брата й мене (Вовч.); — А ти ж,. Микито, — звернулась вона до хлопця, — жалуй маму (Вас); Кинулась нас цілувати,. жалувати Катря (Вовч.)]. жалуватися, -луюся, -луєшся редк. 1) жаловаться [Я не жалуюсь на тебе, доле: Добре* ти вела мене, мов мати (Фр.)]; 2) страд, в. щадиться; ср. жалувати 1. жалюгідний жалкий; (только о неодушевлённы» предметах—внушающий сожаление, о явлениях — ничтожный — ещё) плачевный, жалкенький (разг.); (непривлекательный по» внешности — ещё) невзрачный, неказистый, неблаговидный (уст.), неприглядный (только о неодушевлённых предметах); (заслуживаю^ |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)