Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
жал 490 жар ^ щий презрения — ещё) презрённый; (только і о неодушевлённых ' предметах — убогий, ничтооісньїй — ещё) чахбточный [Царський уряд сам постарався довести, що у своїх мізерних обіцянках він не піде далі жалюгідних слів (Сталін); В «Старосвітських поміщиках» ви бачите людей пустих, нікчемних і жалюгідних (перекл, а Бєлінського); Кат замахнувсь на сонячне життя. Відплатим ми, потворо жалюгідна! (Тер.)]. -жалюгідність, -ності плачевность; невзрач- г ность, неказистость; неблаговидность; непри- • глядность. Ср. жалюгідний, жалюгідно нар. жалко; плачевно; неприглядно. Ср. жалюгідний^ жалюзі нескл. суш. сру р. жалюзй. жальх (род. жалю) і) (чувство печали) жалость, скорбь, горечь; (по поводу утра- ъ ты и т. п.) сожаление, сокрушение; уст." гбресть [І жалем серце запеклось, * Що нікому мене згадати (Шевч.)\ -^Ні, не курю, — відповів Чичиков ласкаво і ніби ,з виразом жалю (перекл. з Гоголя)]; жалі убрести, огорчения [Своє ж горе, 1 свої жалі оддавав він де-небудь на безлюдді -живій скрипці (Вас.)]; ~ль взяв охватила •скорбь (жалость, гбречь), стало жалко; охватило сожаление [Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче (Н.-Лев.)]; живий | г^ль бере охватывает сильная скорбь І і фкалость, сожаление, гбречь); бчень жалко (жаль); станбвится бчень жалко [Може й -не буде тут філоксери. Коли б не було, а то -живий жаль бере рубати такі розкішні кущі , "(Коцюб.)]; завдавати, з а в д ? т и .жалю к о м ^ причинить, причинить скорбь * ,кому, огорчать, огорчить когб, расстраивать, расстрбить когб; завдавати, з а в - І .дати в е,л й к о г о жалю кому причинить, причинить большую скорбь кому, ^сильно огорчать, сильно огорчить кого, * сильно расстраивать, сильно расстрбить когб, разЗч разогорчать, разогорчить, когб ,?Зо мною знову лихо діє І серцю жалю зав- \ .дає (Шевч,)]; з ~лем о, сожалением (с *прискбрбием, с сокрушением); з сердечним ~дем с сердечным прискбрбием; н а •»*ль (как вводное слово) к сожалению; рит. ч .увы [Я, на жаль, прямо з роботи (Коп.)]; та на ~ль1 но увы!; він п о в й-І . цен був дриїхати, та, на*~ль, йогб ще нема он дблжен был приехать, но, к. сожалению (увь*), егб еще I ;нет; на превеликий ~ль к велйко- [ **му (к величайшему, кглуббкому, к крайне- \ ;му) сожалению, к болыпбму прискорбию; .який ~ль! разг* какая жалость); 2) (сочувствие) жалость; сожаление; сострадание; устт воздыхание [Щось ворухнулось у Лазаря в серці. Радість чи жаль? до неї? до себе?#(Коі*юб.)]; без жалю (как) без сожаления; (сильнее) безжалостно [Ми не здаємо сумніву, що могутні хвилі революції .в Росії і на Заході без жалю зметуть контрреволюційних мрійників в окупованих областях (Сталін)]. жаль2 предик, жаль, жалко [Жаль стало батька (Коцюб.)]; ^ль на нього разг. & .обидно, что он; досадно на него. * н { жальнйй редк. печальный, грустный [Оголені, жальні віти дерев шматував вітер (Риб*); • Пісня наростала, стихала, тягуча, жальна (Горд,)}. жальце уменьш. жальце. *<**-. жандарм доревш жандарм [Жандарм спав під стіною, аж гомін ішов (Козл.)]. жандармерія дорев. жандармерия, жандармський дорве, жандармский. жанр, -ру жанр [Панас Мирний почав писати драми ще в ранні роки і не залишив цього жанру до кінця свого життя (Вісник АН УРСР, 1949, б)]. г * жанрист жив, жанрист. з&&&?& жанровий жанровый. жантйльний разг. жантильный^ жантйльничати, -чаю, -чаєш разг. жантйльни- чать, жар, -ру 1) жар; (от огня—ещё) пыл (обл.); (воздух в печи после прекращения топки кул. — ещё) вбльный дух; (в теле—об ощущении— ещё) жжение [Палаюче сонце висить над степом, нерухоме повітря пашить жаром (Коцюб.); Мати Василина розложила огнище, нагорнула жару (Горд.); Нимидора стояла серед, хати з дикими очима, 8 червоним, як жар, лицем (Н .-Лев.);Уважяо проглянув накладні Пав дюк і, посміхнувшись, кинув їх Кривді, розгубленому, стривоженому: «Ага, нагнали жаруЬ (Коп.)]; всипати (обсипати, о од а в а т и) ^ром обдавать жиром [Гната раз обсипає снігом, другий—жаром (Коцюб.)]; бчі горить, я к >^р глаза горят огнём; сидіти, як н а1 /^ру сидеть, как на игблках (на угольях, на углях); чужими руками ~р в и- гортати (вигрібати) см ..вигортати; 2) (состояние тела при высоких /пелтерату- рах) физ.9мет^каление; спец. накалу білий ~р белое каление; белый накал, жара жара [Висушила степ жара (Фр.)]. жаргбн, -ну жаргбн, ^ жаргбнний жаргбнньгіь і \ \ жардиньерка жардиньерка. жарений \) прич. жаренный; 2) прил. жареный. жарення жарение*, жарйна, жарйнка уголёк [На столі шипів чса- ^ мовар. Дадали на залізний піднос дрібні жарини й гасли (Шиян)і Бекірові очі горіли, цк дві жаринки^(Коцюб*)]~а ш ^жт жаристий обл. 1) тлеющий, горящий без пламени; 2) (как огонь) бгненный [Небо із незвичайно випуклою глибиною було засіяне зорями, а>ііж ними місяць жаристий (Коб.)]. жарити, -рю, -риш жарить [Панів.. мордували І жарили зо всіх боків. (Котл.); Сонце жарило, з лиць котився піт (Фр,)\ Давай діда жарити поліном (Рудч.)]; кінчити ^ти окбнчить жарить, отжарить. жаритися, -рюся, -ришся жариться*. жаріння 1) тление, горбине без пламени; 2) пламя [Що росте без коріння, а що цвіте | без насіння, а що горить без жаріння? (Чуб.)]^. л жаріти (жарю, жариш и жарію, жарієш) 1) тлеть, догорать [Вона кинулась до хати, але там жаріли лишень головешки (Коцюб.)]г 2) разгораться [Він стоїть і чує, як уся кров його збіглась до серця, і. не може відвести |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)