Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
жар 491 жас широко розплющених очей від губки, котра жарить на соломі проти вітру (Коцюб.)]] 3) пылать [Сонце липневе сіда за Південним вокзалом, Обрій далекий жаріє гарячим металом (Мур.)]. жаркб 1) прил. см. жаркий; 2) (род. жаркбго) сущ. жаркое; разг. жареное. жаркий 1) жаркий; жгучий; знойный [Сонячний день, жаркий, запашний — на останку травня (Вас.)]; 2) геогр. жаркий; ~кйй п 6 я с геогр. жаркий пояс. жаркість, -кості жгучесть. жарко 1) нар. жарко; знбйно [Жарко горить у печі (Харък. у. — Сл. Г р.); Потрудились хлопці жарко, І вантаженню кінець (Ол.)]; 2) (в значении сказуемого) жарко [Було жарко, сонце щедро налило теплом кімнату (Риб.)]. жаровий жаровой; ~ва лампа калильная лампа. жаровня жарбвня [До ранку виблиск ватр біля застав Фортецю, як жаровню, осявав (перекл. Бажана)]. жарознижуюче мед. 1) прил. см. жарознижуючий; 2) (род. жарознижуючого) сущ. жаропонижающее. жарознижуючий мед. жаропонижающий. жарбк, -рку разг. жарбк. жаростійкий с.-х. жароустбйчивый [У кочівників Центральних Кара-Кумів виявлено морозостійкі і жаростійкі сорти кавунів (Ком., 1938, II)]. жар 6 та усилит, разг. жарйща; обл. жарынь [Кості сушимо в пекельній жароті біля плити (перекл. 8 Горького)]. жаротривкий техн. жароупорный. жаротрубний техн. жаротрубный. жар-птйця фолък. жар-птица [І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця (Гл.)]. жарт 1) (род. жарту) шутка; уменыи. шуточка; (только мн. ч. ж?рти: весёлая болтовня) балагурство [Інколи з посмішкою звертався до робітників і жартом відповідав на жарт (Коп.)]; ~ти ~тами, ~т ~том шутки шутками [Жарт жартом, а се вже не жарт, як мене за печінки бере, ноги трусяться {Барв.)]; без ~тів см. без; без г^тів, облишмо (облиште) /^ти, геть «-'ТПІ разг. шутки в сторону, шутки прочь!; з ним погані ~тп с ним шутки плбхи (разг.); н є д о ~тів не до шуток [Миколі було не до сміху, не до жартів {Н.-Лев.)]; нє в ~т, не на <-«-т(как) не на шутку [Деякі тужать не в жарт (Барв.); Надвечір розвітрилося не на жарт (перекл. а Павленка)]; обернути у (на) ~т щ о превратить в шутку что [Андрій намагався обернути все в жарт (Коцюб.)]; питати без ~тів разг. спрашивать без шуток (тбл- ком) [— Я тебе питаю без жартів, — сказав Роман (Н.-Лев.)]; у ~т, н а ~т (как) в шутку; ц є не *^т зто не шутка, зто не шуточное дело; 2) (род. жарта) лит., театр, шутка. жартик уменъш. шуточка. жартівливий шутливый; (забавный, представляющий собой шутку — ещё) шуточный; (шаловливый) игривый [Він дивився на Стахурського жартівливим, приязним і доброзичливим поглядом (Смол.)\> жартівливість, -вості шутливость; шуточность; игривость [Видно було, що обоє вони хочуть жартівливістю полегшити складне становище (перекл. з Федіна)]. Ср. жартівливий. жартівливо нар. шутливо; игриво [Вона жартівливо обмазала його білою глиною (Коцюб.)]. Ср. жартівливий. жартівний шуточный. жартівник, -к? шутнйк [Горлов: Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Корн.)]. жартівниця шутнйца. жартливий шутливый; (забавный, представляющий собой шутку—еще) шуточный; (шаловливый) игривый [Я з Петром моїм щаслива, і весела, і жартлива (Котл.)]. жартливість, -вості шутливость; шуточность; игривость [Дівоцька жартливість (Мирн.)]. Ср. жартливий. жартливо нар. шутливо; игриво [Здавалось, що лице всміхалось, кокетливо поводило бровами, жартливо хмурилось (Вас.)]. Ср. жартливий. жартом, жартом & нар. шутя, в шутку, шутливо, шутки ради [Але я знаю добре, що він таки жартом говорить (Фр.); Інженер зняв з Василька картуз і жартома скошлав йому волосся (Донч.)]. жартування 1) шутки; подшучивание, подтрунивание; пошучивание [Не який се сміх і не жартування (Квітка)]; 2) балагурство. Ср. жарту в йти 1—2. жартувати, -ртую, -ртуеш 1) шутйть; (з кбго, з чбго, редк. над ким, над чим — высмеивать, преим. не зло — ещё) подшучивать, трунить, подтрунивать (над кем, над чем); (слегка, по временам—ещё) пошучивать; (для выражения угрозы, предостережения или ирон.; насмехаться — еще) шутки шутйть [По обличчю сержанта не можна було вгадати—жартує він, чи говорить серйозно (Гонч.); В академії студенти через ці пружки жартували з Балабухи (Н.-Лев.); Недоля жартує Над старою головою (Шевч.)]; г б д і ~ти довбльно шутйть; разг. шутки в стброну, шутки прочь; з ним не '•"-туй с ним не шутй; разг. с ним шутки плбхи; 2) (весело говорить, пересыпая речь шутками) балагурить; 3) (относиться несерьёзно) баловаться; играть, играться [Коли любиш, люби дуже, а не любиш, не жартуй же (Ном.)]. жартуватися, -ртуюся, -ртуешся/>азг. шутйть друг с другом; перебрасываться шутками [Ідуть дівчата, парубки, співають, жарту- ються (Рудч.)]. жартун, -ни шутнйк [Недотепний з тебе жартун, Семене (Ільч.)]. жартунка шутнйца. жаский редк. страшный; (вызывающий, беспокойный, тягостный страх) жуткий [І щось таємне і жаске Нам заглядало в душу (Л. Укр.)]. жаско нар. редк. страшно; жутко [Жах усім морозив душу: І пайодважнішим ставало жаско (Л. Укр.)]. Ср. жаский. жасмин, -ну жасмин [Весною в алеях старого саду пахне жасмин, цвітуть яблуні (Куч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)