Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
жич 501 жму жйчити, -чу, -чшп обл. желать [—Кому то ти і добра такого жичиш? — любенько обізвалась Галя до нього (Мирн.)]. жйчка обл. 1) (красная шерстяная) нитка; нитка гаруса; 2) шерстяная тесёмка; редк. лён- точка [Стрічки були простенькі, з шовкової жички, такої, як на ярмарках по ятках продаються (Л. Укр.)]. жінвідділ, -лу ист. женотдел. ' жінвідділівський ист. женотдёльский. жін делегатка (делегатка від жінок) і женделегатка (делегатка от женщин). І жінка 1) женщина, прен. баба; (о незнакомой особе жеііского пола разг.—ещё)тётя [Трудящі жінки, робітниці і селянки, є величезним резервом робітничого класу (Сталін)]; ~кй женщины; прен. бабы; разг. тёти; шутл. прекрасный пол; сварлива ~ка сварливая женщина (баба; тётя); разг. сварливица; я к ~ка как женщина, прен. как баба; (в значении качественного обстоятельства— ещё) по-женски, (мягко) женственно; 2) (замужняя особа по отношению к своему мужу) жена, супруга; фам. баба; ласк. фам. жёнка [Жінки виряджали своїх чоловіків з плачем, з голосінням, як на той світ (Коцюб.)]. жінковбйвець, -вця женоубийца. жінковбйвство женоубийство. жіпковбйвця женоубийца. жінорганізатор, -ра (організатор жінок) женорганизатор (организатор жён- щин). жінбта собир. редк. женщины; разг. женский пол [Червона, роз'юшена жінота верещала над нами, сікалась до нас з дрючками (Коцюб.)]. жіноцтво 1) собир. женщины; разг. женский пол; шутл. прекрасный пол [Садівник, із козаків, старий, поважний та понурий, не любив усього жіноцтва на світі; особливо не любив панночок (Вовч.)]; 2) разг. замужняя жизнь; в ~ві замужем [В жіноцтві вона зовсім не така стала, як була дівкою (Сл. Гр.)]. жінбче 1) прил. см. жінбчий; 2) нар. женски; женственно; ср. жінбчий. жінбчий женский; (предназначенный для женщин— ещё) дамский; (изящный, мягкий) женственный [3 їдальні чути було жіночі голоси та дзвінкий сміх жіночий (Головко)]; М іжнарбдний ^чий день Международный женский день; ~че взуття дамская (женская) ббувь; ~чий голос женский голос; ~чий р і д грам, женский род. жіночка разг. і) уменьиі., ласк, от жінка; (бойкая и ещё не старая женщина) бабёнка (фам.) [Голосно плакала низенька жіночка, обіймаючи рослого чоловіка (Шиян); Він такий дужий, що ладен іти проти цілої стихії — один. А тут якась підмазана, тонкошкура жіночка.. (Ле)]; 2) ласк, жёнушка; фам. жёнка [А жіночку свою любив [козак] (Шевч.)]. Ср. жінка 1—-2. жінбчпий женственный [Очі його ласкаво і сумовито дивились на Таню, струнку і жіночну в білому її кожушку (перекл. з Ажаева)\. жіночність, -ності женственность. жіпбчно нар. женственно. жінчин, -на, -не женин, жены (род. п. от жена) [Яким трохи повеселішав; за три карбованці можна було викупити від шевця жінчині чоботи (Коцюб.)]. жірбнда полит, ист. жиронда. жірондйст полит, ист. жирондист. жіропдйстський полит, ист. жирондистский, жлуктйти, -кчу, -кчеш вульг. дуть, жлуктечко уменьш. от жлукто. жлуктити, -кчу, -ктиш вульг. дуть [І замовк Ганджа, взяв пляшку, хотів налити собі іще чарку горілки, та дружина не дала. —Що ти... жлуктиш її, як воду? (Шиян)]. жлукто кадка для бучения; обл. бук [Вона вибрала сорочки з жлукта, пішла на ставок прати (Н.-Лгв.)]. жмакання 1) комкание; 2) жевание. Ср. жмакати 1—2. жмакати, -каю, -каеш разг. 1) мять, комкать [Павлик спересердя жмакає свій зшиток, жбурляє в куток (Горд.)]; 2) (ртом) жевать, жмакатися, -каюся, -каєшся разг. мяться, кбм- каться. жмаки, -ків с.-х. жом [Жмаками з буряків добре годувати худобу (Сл. Гр.)]. жмакувати, -кую, -куєш разг. 1) мять, кбм- кать; 2) (ртом) жевать; (грызть твёрдое) глодать. жменя 1) горсть (только об одной руке); пригоршня [Ілько закусив губу і з болем розігнув жменю (Козл.)]; 2) (помещающееся в од* ной руке количество) горсть (мелких предметов и сыпучих тел); пригоршня (сыпучих тел) [Вернувся батько з поля, сів кінці столу, а на стіл поклав колосся жменю (Головко); Макариха вмостилася за столом, висипала на скатерку жменю., бобу (перекл. з Бубен- нова)]; 3) (незначительное количество) перен. горсть; разг. малость [За царя Хмеля, як була людей жменя (Ном.)]. жмспька уменьш. 1) гбрсточка [Взяла в жменьку грязюки і кинула нею на гайдамаку (Шиян)]; 2) гбрсточка; 3) гбрсточка [3 жменькою друзів Ленін як з вежі встав над світом (перекл. з Маяковського)]. Ср. жменя 1—3. жмикрут разг. выжимала, жила; вульг. жмот [Хіба не бачиш? жмикрут ти такий! Хіба не бачиш, хто я? (Мирн.); Страшні ми для пана-поміщика, страшні для жмикрута- куркуля (Скляр.)]. жмйхи, -хів с.-х. жмыхи, выжимки, изббина* жмйховий с.-х. жмыховый. жмиходробарка с.-х. жмыходробилка. жмури, -рів рябь [Більма сизих калюж тополь верхи червоні одбивають і в жмурах щуляться од вітру (Тич.)]. жмурити, -рю, -риш жмурить, щурить [Катя жмурила від сонця очі (Козач.)\ жмуритися, -рюся, -ришся жмуриться, щуриться [[Дядько] Лев., вкладається проти вогню на траві, поклавши кошеля під голови, пакає люльку і жмуриться на вогонь (Л. Укр.)]. жмуритися, -рюея, -ришся жмуриться; игрбть в жмурки [Щетину із свиней смалили або жмурились по кутках (Котл.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)