жуї 505 ясур> попало [Та щоб і поясок не жужмом був і (Тесл.); Схопила все це жужмом (Шиян); Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути (Черк. у. — Сл. Гр.)\ Та чого ж в хаті такий нелад, все перекинуто, лежить жужмом (Коцюб.)]; подавати, подати ~м (о речи) подавать, подать скбмканно, комкать, скомкать; подати ~м факти у доповіді изложить скбмканно факты (скомкать факты) в докладе; поданий ~м (о речи) поданный скбмканно, скомканный. жуїр, -ра уст. жуйр. жуїрувати, -рую, -руеш уст. жуировать. жуйка жвачка; жувати (пережовувати) ~ку прям., перен. ирон. жевать (пережёвывать) жвачку [Каутський повторює старий мотлох, пережовує стару жуйку, боячись і подумати про нові завдання пролетарської диктатури (Ленін); Віл жуйку жує (Н.-Волын% у. — Сл. Гр.)]. жуйний зоол. жвачный. жуйні, -них зоол. жвачные. жук, -ка 1) жук [Під лопухом у ямці Жук сидів Ісам собі тихесенько гудів (Гл.)]; хлібний ~к знт. хлебный жук; ~кй в голові у кого разг. перен. он глуп; мн. ч. они глупы [Нехай, дурні, собі пустують: У них, видно, жуки в голові (Гл.)]. -І жулик разг.редк. жулик. жупан ист. жупан [І Ярина дає зброю, А Степан сідлає Коня, свого товариша, Й жупан одягає (Шевч.)]. жупанина прен. от жупан [То сяк, то так Придбав сірома грошенят, Одежу справив, жупанину (Шевч.)]. ягупанбк, -нкі уменьш. от жупан [І день і ніч працювала, Подушне платила... І синові г за три копи Жупанок купила (Шевч.)]. жупел, -пела разг. жупел. жур, жура см. журба. журавель, -вля 1) орн. журавль [Ходить вітер, світить сонце, журавлі летять на північ (Рил.)]; 2) (у колодца) коромысло; обл. журавль [На подвір'ї цвіли маки. Тут же й криниця. Високо підводився над нею журавель (Шиян)]; 3) род танца [Тут інші жу- І равля скакали, А хто од дудочки потів (Котл.)]. журавка журавлиха [Над річкою, над бистрою Там журавка купалася (Метл.)]. журавленя, -нити журавлёнок. журавленятко ласк, журавлёночек, журавлёнок. журавлик уменьш., ласк, журбвлик. журавлина бот. клюква. журавлиний журавлиный [3 півдня на Україну, відчувши весну, летів журавлиний ключ (Шер.)]. журавлинний клюквенный. См. журавлина, журавлиця журавлиха. журавочка уменьш. у ласк, от журавка. журба, обл жура, журбота, редк. жур, -ру печаль, грусть, кручина, сокрушение; забота [У народній пісні розповідалося про вояка, що його силоміць погнали на фронт, про матір-словачку, про її журбу пекучу і сум (Шиян); В уяві світили сипі заплакані очі.. Похилена в журбі голівка (Ільч.); В дим чорніший чорного пера Вгорнула мислі владаря жура (перекл. Бажана); Коло ліжка сидить моя мати з журботою, своєю (Вовч.); Не журіться, жур не поможе (Коцюб.)]. журбонька фольк. ласк, кручинушка. журбота см. журбй. журити, -ріо, -риш сокрушать, крушить; (а людях) печалить [Допю моя мила, донк> моя люба, багацько ти мене журила (Вовч.)]. журитися, -ріося, -ришся печалиться, печа- ловаться (уст.), грустить, горевать, кручиниться, крушиться, сокрушаться, разг. тужить; (терять бодрость, падать духом) унывать, разг. пригорюниваться; (расстраиваться) огорчаться, удручаться (редк.); (беспокоиться) заботиться [Ви не журіться,, мамо. Так було б краще (Коцюб.); А три верби схилилися, Мов журяться вони (Гл.)]; <~*тися (за ким и по кому, за чим) груститьг горевать (о ком, о чём) [Карно розказував, що журяться дівчата за нею (Мирн.)]; /^тися (за ким, за чим и ким, чим) печалиться, печаловаться (уст.) (о ком, о чём) [Ра- дюк бачив, що вона за ним і не журилась,, і не думала про його (Н.-Лев.); Я журюся Савою, Михаиле (Коб.)]; ~тися (про кбго, про що, за ким, за чим и ким, чим) беспокоиться (о ком, о чём) [Щодня тобою журюся, щодня моя думка круг тебе в'ється (Коцюб.)]; не тобі ~тпся не тебе печалиться (грустить и т. д.); фам. не твой печаль; покйпути ~тися (чим) (не беспокоиться) перестать заботиться (о чём),. разг. отложить попечение ( о чём). журіння печаль, грусть, кручина [Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля — коло мого серденька велике журіння (Метл.)]. журкіт, -коту журч&ние [Голос трембіти зіллявся із журкотом Черемошу (Черемш.)]. журливий печальный, грустный; (о звуках, песне и т. п. — ещё) заунывный, уст. унывный [Чом ти, березо, така журлива? (Л. Укр.); Вітер заводить в гаю пісню журливу свою (Сос); Сумний, журливий мотин лине в тихім вечорі (Шиян)]. журливість, -вості заунывность. журливо нар. печально, грустно; заунывно; унывно [Журливо ти хитаєш головою і кажеш: «В нас дороги розійшлись» (Л. Укр.); Щось було тихе,покірне в тих скаргах, наче річка журливо дзвеніла по дрібних камінцях (Коцюб.)]. Ср. журливий. журнал, -лу журнал [Стиха, як листя на легкому вітрі, шелестіли сторінки газет і журналів (Баш)]. журналізм, -му журнализм. журналіст журналист.^ журналістика журналистика [Неперевершенг зразки полум яної більшовицької журналістики показував і показує Й. В. Сталін (Рад. Укр., 1946, V)]. журналістка журналистка [Лена активно працювала в партизанській газеті і була дуже здібною журналісткою (ПІер.)]. журналістський журналистский. журнальний журнальный.
|