Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
44 без народові —це прекрасна школа (Прол. пр.9 1941, 1I' беззавітність, -ності беззаветность. беззавітно нар. беззаветно [Беззавітно служити народові, служити Батьківщині, невтомно працювати в ім'я її процвітання і слави! (Рад. Укр., 1946 9 VI)]. беззаконний беззакбнный. беззаконник устк беззаконник [Зараз же бумагу й посилає, Щоб беззаконника такого-то схопить (Гл.)]. беззакбнппця уст. беззакбнница."" беззаконність, -ності беззакбнность. беззаконно нар. беззаконно. беззаконня беззаконие [Енгельс писав про якобінців, що це «були люди, які мали мужність беззаконня, не відступали ні перед чим» {Вісті, 1939, VII)]. беззаперечний беспрекословный, безотговброч- ный, беззаперечно нар беспрекословно, без преко- слбвия, безотговброчно [Хай би Черниш, хай би хтось інший, близький до Брянського, очолював роту — Са гайда погодився б на таке беззаперечно (Гонч.)]. беззастережний безоговброчный; уст. неукоснительный [Фашистська Німеччина, поставлена на коліна Червоною Армією і військами наших союзників, визнала Себе переможеною і оголосила беззастережну капітуляцію (Сталін)]. беззастережність, -ності безоговброчность; неукоснительность. Ср. беззастережний. беззастережно нар. безоговорочно; неукоснительно [Головний союзник Німеччини — фашистська Італія незабаром зазнала воєнного й політичного краху і у вересні 1943 року беззастережно капітулювала (Віогр. Сталіна)]. Ср. беззастережний. беззахисний беззащитный [Світ широкий, а де в нім подітися бідному, беззахисному? (Фр.)]. беззахисність, -ності беззащитность. беззахисно нар. беззащитно. беззахіднпй повз. уст. беззакатный. беззбиткбвий безубыточный. беззбиткбвість, -вості безубыточность. беззбитково нар. безубыточно. беззбрбйний безоружный [Розстріл беззбройного натовпу ленських шахтарів, які мирно йшли для переговорів з адміністрацією, схвилював, усю країну Aст. ВКП(б))]. беззвітний безотчётный. беззвітність, -ності безотчётность. беззвітно нар. безотчётно. беззвучний беззвучный; {не производящий шума) бесшумный {Сміх його, майже беззвучний, був якось особливо гарний {перекл. э Горького)]. беззвучність, -ності беззвучность, беззвучие; бесшумность [З-за брили скинувшись ривком, * Швидкий, як одиск грози, Григорій Встає в беззвучності суворій І рвучко б'є вперед штиком (Важан)]. Ср. беззвучний. беззвучно нар. беззвучно; бесшумно, без шума [Афонька^ закусивши до крові губу, без- звучпо плакав (Скляр.)\ Несподівано й беззвучно відчинилися двері (Л<>)\ Здавалось, що літаки ідуть зовсім беззвучно (Гонч.)]. Ср. беззвучний. безземелля безземелье. безземельний безземельный [Будуть, будуть ділити. Вам більше/ нрийдеться, бо ви без- земельні (Коцюб.)]. беззлббний беззлббный [Хома дувся і робив страшні очі» Але Ференц [художник] надав його обличчю^ простодушного виразу беззлобної веселої лукавості (Гонч.)]. беззлобність, -ності беззлббие. беззлббно нар. беззлобно^ * З беззмінний бессменный, беззмінність, -ності бессменность. беззмінно нар. бессменно [На жаркій лежанці беззмінно дрімала., баба-повитуха (перекл. 8 О. Толстого)]. беззмістбвний бессодержательный [Метафізика визнає різні туманні догми, як-от «непі' знаванне», «річ у собі», і кінець кінцем переходить у беззмістовне богослов'я (Сталін)]. беззмістбвність, -ності бессодержательность. беззмістбвно нар. бессодержательно. беззбряний беззвездный, беззвёздный , [Усі троє підвели голови. В беззоряному небі виростав другий звук (перекл. з О.Толстого)]. беззубий беззубый [Шамкає він беззубим ротом (Коцюб.)]. безідейний безиде*иный, безыдейный. безідейність, «ності безидёйность, безыдейность. безідейно нар. безидёйно, безыдейно. безіменний безымённый, безымянный, безымённый [Кожен день приносить нам нові звістки - про подвиги героїв, розкриває імена людей, що досі вважались безіменними (Скляр.)]. безініціативний без инициативный, безынициативный. безініціативність, -ності безинициатйвность, безынициативность. безкарний безнаказанный. с безкарність,-ності безнаказанность. безкарно нар. безнаказанно [Але минули ті часи, коли імперіалістичні рабовласники безкарно душили і гнобили народ (Звіт ЦК КП(б)іГ XVII в.)\ Часті нещастя в ямах минали власникам безкарно (Фр.)], безквиткбвий безбилетный. безквіткбвий бот. бесцветкбвый. безквіткбві, -вих сущ. бот. тайнобрачные (уст.). безквітвбвість, -вості бот, тайнобрачие (уст.)* безкінний 1) прил. безлошадный [Царська держава була лихою мачухою для малоземельного, часто безкінного селянина (Рад. Укр., 1948, XI)]; зробити ~ним сделать безлошадным, обезлошадить; зробитися (с т і т и) ~ним сделаться (стать) безлошадным, обезлошадеть; 2) (род. безкінного) сущ. безлош&дник. безкістковйй бескостный. безклапанний бесклапанный. безкласовий бесклассовый [Доповідь товариша Сталіна на ХУІІЇ з'їзді ВКП(б) — це програма завершення побудови безкласового соціалістичного суспільства і поступового переходу від соціалізму до комунізму (Віогр. Сталіна)]. безБлбпотний редк. беззаббтный [Антін за- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)