Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
(Тез 52 без безсбнпя бессонница [Полковник підняв важкі, стомлені безсонням повіки і хвилину дивився на Бармаша (Козач.)]. безсоромна 1) прил. см. безсорбмний 1; 2) (род, безсорбмної) сущ. бесстыдница. безсоромний 1) прил. бесстыдный, бесстыжий (разг.)\ беззастенчивый [..експлуатацію, прикриту релігійними і політичними ілюзіями, вона [буржуазія] замінила експлуатацією відкритою, безсоромною, прямою, І черствою (Комун, ман.)]; 2) (род. безсоромного) сущ. бессійдник. ^ і безсорбмність, -ності бесстыдство; беззастенчивость [Молоді липи вже роздяглися й стояли І голі, мов діти у своїй безсоромності (Коцюб.)]. безсорбмно нар. бесстыдно; беззастенчиво; разг. без зазрения совести. безспірний 1) бесспорный, неоспоримый; 2) юр. бесспорный. безспірність, -ності 1) бесспорность, неоспоримость; 2) бесспорность. Ср. безспірний 1—2. безспірно нар. бесспорно, неоспоримо [XVIII з'їзд безспірно є видатною віхою в житті нашої партії і всього світового комуністичного руху (Ком. у 1939у IV)]. безеполучникбвий грам, бессоюзный. безсрёбреник уст. бессрёбренник. безсрёбрениця уст. бессребренница. безсрібник уст. см. безсрббреник. безсрібниця уст. см. безсрборенпця. безстатевий бесполый. безстидний бесстыдный, бесстыжий (разг.) .. [Принц, не бажаючи давати відповіт На крики й вигуки безстидні та шалені, Промовив: «Геть, старий, іди собі від мене!» ~(Рил.)]. безстидник бесстыдник. безстидниця бесстыдница [Бевстидниця ти! Ти псуєш і нашу добру славу (Н.-Лев.)]. безстидність, -пості бесстыдность. безстидно нар. бесстыдно. безстидство бесстыдство. безсторбнній беспристрастный; книжн. уст. нелицеприятный [Шура картала себе за те, що не може бути безсторонньою (Гонч.)]. безсторонність, -ності беспристрастие, беспристрастность ^-нелицеприятность. Ср. безсторбнній. безсторбнньо нар. беспристрастно; нелицеприятно. Ср. безсторбнній. безстрасний бесстрастный; (отличающийся преобладанием рассудка над чувством) рассудочный [І під час розповіді,і тепер обличчя в Каргата, здавалося, було безстрасне (Шовк.)]; ~не кохання рассудочная люббвь. безстрашність, -пості бесстрастие; рассудочность. Ср. безстрасний. безстраспо нар. бесстрастно [Маркс ніколи не читав книг безстрасно і байдуже (Ком., 1939, VII)]. безстрашний бесстрашный, неустрашимый [Чернишевський теж шанував мудрого й безстрашного поета [Шевченка] (Ільч.)]. безстрашність, -ності бесстрашие, неустрашимость [Ці і ряд інших перельотів красномовно говорили про героїзм наших людей, про їх безстрашність (Ком., 1938, Х)}^ безстрашно нар. бесстрашно, неустрашимо [Ленін — корифей науки, неперевершений майстер матеріалістичної діалектики ¦*— безстрашно ламав старі й віджилі погляди (Віогр. Леніна)]. безстроковий бессрочный [Земля, яку займають колгоспи, закріпляється за ними в безплатне і безстрокове користування, тобто навічно (Конст. СРСР)]. безстроковість, -вості бессрбчность. безструнний бесструнный. безсуб'єктний грач, бессубъектный. безсуб'єктність, -пості грам, бессубъёктность. безсумиий редк. беспечальный, беззаботный [Пригадали й дівочі безсумні часи (Вовч.)]. безсумнівний несомненный; (ясно выраженный, нескрываемый — ещё) откровенный [Щоб робітники могли перемогти, їх повинна запалювати одна воля, їх повинна вести одна партія, яка користується безсумнівним довір'ям більшості робітничого класу (Сталін)]. безсумнівність, -ності несомненность [Вже тепер можна з безсумнівністю відзначити величезне міжнародне і внутрішнє значення цього чудового сталінського документа [Конституції] (Вісті, 1939, XII)]. безсумнівно нар. несомненно; откровенно [Безсумнівно, що в поняття «умови матеріального життя суспільства» входить, насамперед, природа, що оточує суспільство, географічне середовище.. (Сталін)]. Ср. безсумнівний. безсуперечний 1) беспрекословный; безоговб- рочный; 2) юр. бесспорный. безсуперечність, -ності 1) беспрекослбвность; 2) юр. бесспорность. безсуперечно нар. беспрекослбвно, без преко- слбвия; безоговорочно. безсуфіксний грам, бессуффиксный. безсюжетний лит. бессюжетный. , безсюжетність, -ності лит. бессюжетность. безтактний бестактный. безтактність, -ності бестактность. безтактно нар. бестактно. безталанна 1) прил. см. безталйнний 1—2; 2) (род. безталанної) сущ. неудачница. безталанний 1) прил. (бездарный) бесталанный; рам. незадачливый; 2) прил. (обездоленный) фольк. бестаданный, несчастный, неудачливый; разг. незадачливый; обл. болезный [Безталанний хлопець стояв під обмерзлою грушею (Горд.)]; 2) (род. без тал анного) сущ. неудачник. безталанночка уменыи. разг. бедняжка [Ми вже ту безталанночку молочком напували (Вовч.)]. безталання горькая судьба, несчастная судьба; несчастье; уст. бездолье [Розвіялося оплакане всіма віками дівоче безталання (Горд.)]. безтал&нпячко умении, разг. горькая судьби- нушка; горюшко [—Безталаннячко ж моє!.. — побивається Катря (Вовч.)]. безтарка бестарка [Підготувати безтарки, вози, тару, рядна, збрую і все закріпити за транспортними бригадами (Пост. XIX Плен. ЦК КП(б)У)]. безтілесний бестелесный [Він був не звичайного людиною, а чимсь уявним, безтілесним (Риб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)