Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
бІД 62 бід моїб ~ДУ к моему несчастью; наробити багато <~ди (з л а) наделать мнбго зла; не минути ^дй кому не миновать беды кому; разг. не сдобро- в?ть ком^; сигнал ~дй сигнал бедствия ; я к на ~ду как на беду, к несчастью, по несч&стыо^ 2) (тележка о двух колёсах) разг. двукблка [По дорозі їдуть бідою Михно з Притулою (Головко)]. бід ага см. бідаха. бідак, -кй, бідар, -ря редк. бедняк [Побачимо, кажу, хто там перший буде: чи безневинний бідак, чи багатир, що сирітське добро заїдає (Мирн.); Тих справ, з яких збирають скарб царі, Стидалися б жебрущі бідарі (перекл. Бажана)]. бідарка разг. двукблка [У двір заїхала бідарка з кулеметом (Ле)]. бідарство собир. редк. беднотб. бідарський редк. бедняцкий. бідаха, редк. бідага м. и ж. р. бедняга [Хуртовина назад бідаху пре, 8а поли смикає (Греб.); Пізнав бідага, що вигодував гадюку коло свого серця (Мирн.)]. бідацтво редк. і) бедность [Довше моє бідацтво, ніж його багатство (Фр.)]\ 2) собир. беднота. бідачка редк. бедняга [Зразу бідачка гадала, що вже по її синові, але коли їм удалося протверезити Бенедя, то так утішалася, мов дитина (Фр.)]. біди (род. бід) бедствия, бідка і) уменьш* от біди 1;* 2) (тележка о двух колесах) разг. двукблка [Бідку м'яко погойдувало (Козач.)]. бідкання бханье [Федір узявся обома руками *- за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався (Н,-Лев.)]. бідкатися, -каюся, -каєшся 1) плекаться, бхать; уст. печ&ловаться [Мати бідкалась— людські діти як діти, а тут одне хлоп'я, а клопоту повна голова (Горд.)\ Трусив руку батькові, закохано дивився йому в очі і все бідкався, що не зміг принести скрипку на переховання (Смол.)]; 2) (жить в нужде) бедствовать, горевать [Нехай, коли досі бідкалась, нехай до старості у розкоші поживе (Квітка)]. бідку в йти, -кую, -куєш уст. печ&ловаться. бідкувйтися, -куюся, -куєшся разг. плакаться, ахать; уст. печ?ловаться [А я так бідкую- ся—чи вже вони поїхали, чи й досі ні (Пирят. у. — Са. Гр.)]. бідненький уменьш. ласк, бедненький [Надвечір лихо склалось: Страшенна буря зразу заревла... Дуб стрепенувсь, загув, аж листя розліталось. Лозина^ бідненька на землю прилягла^/и.)^ бідн§сенькийЛ/.меньш. ласк, бедненький [Узяла дитинку, обгорнула та й пішла. А воно, біднесеньке, кричить та кричить (Вовн.)]. бідний 1) прил. бедный; уббгий; (слабее) нуждающийся; (сильнее) нищий [Бідний робітник, що зазнав змалечку нужду та горе, що бачив, як сильні пригнічують слабших, багаті бідних і скрізь панує неправда, дививсь на світ, як на загадку (Коцюб.)]\ 2) (крайне посредственный) бедный, уббгий; (недостаточный) скудный [Він сидів на краю печіг звісивши ноги, дивлячись униз, на бідний огонь свічки (перекл. з Горького)]; '-•-'ний на що (реже чим) бедный чем; ~ний на р б з у м скудный умом, скудоумный; ум короток (у кого); (глуповатый) простбй; (ограниченный) недалёкий, простоватый; 3) (несчастный) бедный [Бідна моя головонько, Що мені робити? (ПІевч.)]; 4) (род. бідного) сущ^ бедный [Ми йдемо походом гідним, — всім пригнобленим і бідним руку подаєм! (Тич.)]. бідніння оскудение. бідність, -ності 1) бедность, беднота; уббгость, уббжество [Завдяки зміцненню колгоспного ладу зникла бідність і незабезпеченість на селі (Іст. ВКП(б))]\ 2) бедность, уббгость; скудность, скудость» Срщ бід. ний 1—2. бідніти, -нію, -нієш беднеть; (становиться скудным) оскудевать, скудеть [Марина знала, що батьки її бідніють (Коцюб.)]% біднішати, -шаю? -шаєш 1) становиться бблее бедным; 2) см* бідніти. бідно нар^ 1) бедно; уббго; 2) бедно, уббго; скудно. Ср. бідний 1—2. біднбта собир. беднота, беднячество [Столипінщина ще більше погіршила становище малоземельних селян і сільської бідноти (Іст. ВКП(б))]. бідняга разг. бедняга. бідняжечка уменьш. ласк, бедняжечка [Для Лембиків— ігра; а для Горшечків — охі— На черепочки всі^ бідняжечки, товчуться! (Воров.)]^ бідняжка ласк, бедняжка [Боровсь з своїм, сердега, горем, Слізьми, бідняжка, обливавсь (Котл.)]. бідняк, -ка бедняк [Безкінні селяни, бідняки і взагалі маломіцні змушені були віддавати землю куркулям ї йти в наймити, в батраки (Іст. ВКП(б))]. с , біднятко ласк. редк. бедняжка [— Що ж я вам, біднятка, пораджу? — сказав війт (Фр.)]. бідняцький бедняцкий. біднячка беднйчка. бідбвий бедбвый [Дівчина була бідова (Воскр>)]> бідолйха (м. и ж. р.), редк* бідолах (м* р.) разг. бедняга, бедняжка, горемыка [—Мої друзі—вбогі бідолахи,—говорить Кармель (Вовч.)\ Прийде до неї який-небудь бідолах, то вона йому гучно говорить (Вовч.)]> бідолашка м. йот.р. ласк, реддящка. [Як вона тут, бідолашка, повертається? (Мирн.)]. бідолашний 1) прил. горемычный, несчастный; уст. злополучный; (жалкий) болезный (обл.) [Кинулися всі на бідолашного Зайчика, розірвали його та й з'їли (Фр.)]\ 2) (род. бідолашного) сущ. бедняга, бедняжка, горемыка. бідбн бидбн [Позаду їх стриміло з ящика п'ять цинкових бідонів з молоком (Козач.)]. бідування, -ня (ед. ч.)^бідування, -вань (мн. ч.) _$>едствия [Самед глибоко переживає трагедію світу, бідування, що обрушилось на народи Європи (Літ. газ.% 1946, II)]. бідувати, -дую, -дуєш бедствовать, горевать; разг* мыкать гбре, микаться, мытариться; (перебиваться в нужде) нуждаться, терпеть лишения} разг. колотиться [Лучче мені |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)