Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
біл 66 біл білуватій імлі танула Буда, спускаючись терасами кварталів до самого берега (Гонч.)]. білуватися, -луюся, -луешся 1) свежеваться, обряжаться; 2) белиться. Ср. білув&ги 1—2. білуватість, -вигості беловатость. білуга ихт. белуга [Протягом того часу, що гості різались у віст, з'явилася на столі білуга (перекл. з Гоголя)"). білуговий, білужачий белужий. білужина белужина. білуха зоол. белуха [Коли табун білух іде коло берега, то неодмінно заходить у кожну бухту (Трубл.)]. біля предл. 1) (кого, чого) бколо, возле, подле (когб, чегб); (для обозначения особенно близкого местоположения, пребывания — еще) у (чегб); (недалеко — еще) близ (чегб) [Увечері, коли лев ліг спати, собачка лягла біля нього (перекл. а Л. Толстого)', Віра довго стояла біля вікна (Собко)', Розбивши вітер чорні хмари, Ліг біля моря одпочить (Шевч.)\ Біля самого берега, під кущем, причаїлось дике каченя (Ільч.)]\ працювати *^ля чбго (занимаясь чем) работать над чем; ходити ~ля к 6 г о, г^ля чбго (за ким, за чим) (иметьпопечение, заботиться) смотреть, ухаживать (за кем, за чем) [Гляди мені, дівко, щоб чисто ходила біля свиней (Коцюб.)]', 2) (для обозначения меры чего-нибудь) разг. около; ~ля п'я т й тисяч карббван- ц і в около пяти тысяч рублей. білявенький уменъш., ласк* белокуренькнй [Славна була то жіночка, — звали Катрею: білявенька собі, трошки кирпатенька (Вовчку тбілявий белокурый; разг. белобрысый; белесоватый, белёсый, белёсый [Брянський з туго перетягнутим станом, з білявою пишною чуприною стоїть перед ним, облитий сонцем, як соняшник у цвіту (Гонч.)]. білявка разг. белянка [Ой не піду до білявки, не піду (Сл. Гр.)]. білявочка уменьш., ласк, беляночка [Білявочка мовчала, щоб не сполохати його говіркого настрою (Ільч.)]. біляк, -кй 1) (заяц) беляк; 2) (о щеголе, белоручке) редк. беляк; 3) (по масти, одетый в белое) белый [На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали. — Хіба оцей біляк вас в глузду звів? — один гусак загомонів (Греб.)]. біляна мор. беляна ?Назустріч пливли біляни, непросмолені, білі, нашвидку збиті судна, що перевозили дрова та будівельний ліс (Ільч.)]. білянка 1) бот. белянка; 2) редк. белизна (лица) [Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки! (Ном.)]. білястий, редк. білйетий беловатый, белесоватый, белесый, белёсый [1 Воропаев бачив, як він, наморщивши білясті брови та постукуючи по карті олівцем, слухав терн мінову доповідь командира корпусу (пег рекл. 8 Павленка)', Тихим морем послались біласті дороги (Коцюб.)]. білАстість, -тості беловатость, белесоватость білячий беличий [Кутався по самий ціс у білячий кожушок, руки засунув у рукава (перекл. в О. Толстого)]. біль г (род. болю) боль; (перен. — еще) огорчение, гбречь [Сімнадцятирічна автоматниця лежала бліда, тамуючи в собі стогін, щоб не виявити болю (Вериі.)\ Біль, образа, гнів звучали в цьому вигукові (перекл. з Горького)]] головний *—аь, *—ль г о- л о в й головная боль [На другий день я прокинувся з головним болем (перекл. з Пушкіна)', Вона чула страшенний біль голови, страшенну втому в цілім тілі (Фр.)]', з бблем с бблыо; (перен. — ещё) с огорчением, с горечью; (как нар. перен. — ещё) с огорчением, с горечью, огорчённо; з а- вдав&ти, завдати болю перен. причинять, причинить боль, огорчать, огорчить ; завдавати, завдати великого бблю перен. причинить, причинить большую боль, разогорчать, разогорчить. біль 2 (род. білі) разг. бель [Під вербою над водою Катерина біль білила (Н.п.— Сл. Гр.); Всю ніч не спала, біль сукала (Метл.)\ Сорочка «на випуск», мережана біллю (Л. Укр.); Вона стояла біла, як біль, і справді налякана (Коцюб.)', Лісовик: Невинна біль змінилась в гордий пурпур на тій калині, що тебе квітчала (Л. Укр.)]. Більбйо нескл. Бильбао. більдаиарйт бильдаппарат [При Київському центральному телеграфі почав працювати перший більдапарат для фотозв'язку З Москвою (Ком., 1938, XII)]. більйбн биллибн. більйбнний биллибнный. більмастий разг. бельмастый [Мерехтливе, кволе світло просочувалось крізь маленьке віконечко, що нагадувало більмасте око (Коп.)]. більм6 бельмб [Жан охоче, наче цічого не сталось, почав оповідати, встромивши більма кудись в стіну, через стіл (Коцюб.)]. більмовий бельмовой. більш нар. 1) см. більше; 2) (в сложных формах сравн. ст. прил. и нар.) бблее [Розмови ставали більш різнобарвні й розростались (Коцюб.)]', ~т сильний бблее сильный; ~-ш сильно бблее сильно; ~ш розвинений бблее развитбй; ~ш прикрашений бблее украшенный. більшання увеличение. більшати, -шаю, -шавш 1) увеличиваться; (становиться крупным—ещё) крупнеть; (в некоторых выражениях — ещё) прибавляться [Шхуну гойдало все дужче, хвиля більшала й заливала палубу (Трубл.)]] день <^шас день увеличивается (прибавляется); 2) (о детях, животных, растениях) редк. подрастать [Він [кущ аґрусу] щороку, з кожним літом усе більшає та більшав (Вовч.)]. більше (прил. и нар.), реже більш (нар.) 1) прил. см. більший; 2) нар. ббльше, более; (сильнее разг. — ещё) прпв [Розмова наша більше не велася (Л% Укр.); Ще більше полюбили партизани Бакрадзе, коли познайомилися з ним ближче (Ковпак); Не буде більше бідних і багатих, земля всіх нагодує (Коцюб.); Піду дальше, — більш ходила |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)