Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зам 84 зам замружувати, -жую, -жуєш, замружити, -жу, -жиш зажмуривать, зажмурить [Мересьєв замружив очі, підставляючи усміхнене обличчя сонцю (перекл. з Полевого)]. замрячйти, -чйть 1) заморосить [Замрячив дрібний дощик (Іван.)]; 2) обл. завиднеться (неясно). замугикати, -каю, -каєш 1) (начать напевать) замурлыкать [Дід знов заходився стругати, а сам незчувся, як замугикав старечим голосом якоїсь пісні (Н.-Лев.)]; 2) (о нечленораздельных звуках, издаваемых человеком вместо речи) фам. замычать. замудрувати, -рую, -руєш разг. неодобр, замудрить, заумничать [Оце Нептун замудрував (Котл.)]. замужем нар. замужем [А ївга, вже вона й замужем, вже вона й молодиця.., а в людей усе вона козир-дівка! (Квітка)]. замужжя замужество [Довгим рядом переходили тепер поперед її очима літа її замужжя, сірі, мутні (Фр.)\. замужніи замужний; (в сказуемом — обычно) замужем [3 чотирьох доньок була лиш найстарша і Ірина замужня (Коб.)]. заму кати, -каю, -каєш замычать [Хтось гейкає, замукав у тумані віл—видко, напувати вигнали (Головко)]. замулений заиленный [Другий [став], замулений і завжди каламутний, Рокоче з глибини понуро, глухо, смутно (перекл. Рильського)]. замулення гидр., с.-х. заиление [Осідаючи на дно, плави сприяють замуленню країв водоймищ плавнів і перетворенню їх у болота (Бот. ж., 1953, X, 3)]. замулити1 см. замулювати. Замулити2 см. замуляти. замулитися см. замулюватися. замуліти, -ліє заилиться [Вже й криниця тая Замуліла і висохла! (Шевч.)]. замулювання гидр., с.-х. заиление [Щоб запобігти швидкому замулюванню, водоймища не слід споруджувати нижче діючих яруг (Колг. вироби, енцикл.)]. замулювати, -лює, замулити, -лить гидр., с.-х. заиливать, заилить. замулюватися, -люється, замулитися, -литься гидр., с.-х. заиливаться, заилиться [Замулились води Каяли (Воронько)]. замуляти, -ляю, -ляєш и замулити, -лю, -лиш начать жать, начать давить; начать тереть; разг. замулить [Чоботи так замуляли, що мусив скидати (Сл. Гр.)]; г**тп очі перен. не давать покоя [Замулила їм очі та щербата копійка, що лежить в кишені бідного чоловіка (Мирн.)]. замурза разг. замарашка; дет. замазуля. замурзаний замазанный, запачканный, выпачканный, испачканный; обмазанный; (только без зависимых существительных) чумазый (разг.), грязный [А весела, за- мурзапа солодким соком дітвора нишпорить попід кущами, вишукує непомічені грона (Коцюб.); Що ти робив, сину, що такий замурзаний увесь? (Головко)]. Ср. замурзувати. замурзати см. замурзувати. замурзатися см. замурзуватися. замазування разг. замазывание, пачканье. замурзувати, -зую, -зуеш, замурзати, -заю^ -заєш разг. замазывать, замазать, пачкать, запачкать, выпачкать, испачкать; (со всех сторон — ещё) обмазывать, обмазать. замурзуватися, -зуюся, -зуешся, замурзатися, -заюся, -заєшся замазываться, замазаться, пачкаться, запачкаться, выпачкаться, испачкаться; обмазываться, обмазаться [Замурзався по самісінькі вуха (Н.-Лев.)]. Ср. замурзувати. замуркати, -каю, -каєш замурлыкать. замуркотати, -кочу, -кочеш и замуркотіти, -кочу, -котиш 1) усилит, замурлыкать; 2) (заговорить) забормотать. замурмотати, -мочу, -мочеш и замурмотіти, -мочу, -мотйш забормотать [Троянці всі замурмотали (Котл.)]. замурбвапий замурованный, замуравленный; заделанный [I власний голос здався йому чужим, далеким, наче говорить хтось замурований у стіні (Риб.)\ Правду кажучи, тільки й її, що погуляє бідна дитина, може так де й щастя своє знайде, а то що ж сидіти, як замурованій... (Л. Укр.)]. Ср. замуровувати 1. замуровувапня замуровывание; заделывание, заделка. Ср. зэпщювувати 1. замуровувати, -ровую, -ровуєш, замурувати, -рую, -руєш 1) замуровывать, замуровать, замуравить; (о стене, отверстии—ещё) заделывать, заделать [Інші носять каміння і замуровують прогалину (Л. Укр.); Пішли дощі безперестанні, замурували людей по хатах (Мирн.)]\ 2) (только соверш.) разг. залепйть снегом [Бувало, зимою як підніметься завірюха! Батечки мої, світа божого не видно!., замурує тобі вікна, засипле снігом двері (Греб.)]. замуровуватися, -ровуюся, -рбвуєшся, замуруватися, -руюся, -руєшся 1) замуровываться, замуроваться [Нащо замуровуватись у якийсь склеп? (Л. Укр.); Від [стрілець-молодець] ударив персником по скелі, а та печера, де сиділа його жінка, і замурувалась (народна казка)]; 2) страд, з. (несоверш.) замуровываться; заделываться; с;?. замуровувати 1. замурування заделка. замурувати см. замуровувати. замуруватися см. замуровуватися. замурчати, -чу, -чйш 1) заурчать, заворчать; 2) (о человеке) заворчать; (заговорить невнятно) забормотать [Чіпка почув крізь сон чужий голос, поворухнувся, перекинувся на другий бік, замурчав та й знову заснув (Мирн.)]. замусолити, -лю, -лиш фам. замусолить [Ото як ти корсетку замусолила (Сл. Гр.)]. замутити, -мучу, -мутиш 1) замутить [Невірная дружинонька весь рід замутила (Чуб.)]; ^ти воду прям., перен. замутить воду [Каутський і тут уже спробував «замутити воду» і підмінити марксизм солоденьким примиренством з опортуністами (Ленін)]) 2) (прервать) нарушить; ^*ти тишу нарушить тишину; уст. возмутить тишину [Навспинячки Христя ходила, щоб |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)