Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зам 85 зап пе замутити тієї тиші, що панувала в хаті (Мири.)]. замутйтися, -мучуся, -мутишся 1) замутиться; 2) нарушиться [Спокійний лад селянського життя замутився (Фр.)Ь Ср. замутити 1—2; 3) обл. найти предлог; ~тйвшись чим под предлогом чего [Увіходить, трохи сконфужений, замутившись якоюсь дрібницею (Вас.)], замучений замученный; (изнурённый — обычно) измученный [Коли б могли вони тим людям нагадати Про поневолених, замучених братів (Л. Укр.); Й покапали сльози З старих очей замучених (Шевч.)]. замучити см. замучувати. замучитися см. замучуватися. замучувати, -чую, -чуєш, замучити, -чу, -чиш замучивать, замучить; (соверги. — сильно изнурить разг.— ещё) измучить; (утомлять разг.— ещё) умаивать, умаять, (только соверш.) извести, уходить, умучить, замаять [Олена Андріївна: Замовчи! Ти мене замучив! (перекл. з Чехова)]; ^чити до смерті замучить до смерти; разг. вогнать в гроб; кашель ^-»чив кашель замучил (раьг. одолел). замучуватися, -чуюся, -чуєшся, замучитися, -чуся, -чишся умаиваться, умаяться; (только соверш.) замучиться, измучиться, известись, замаяться. Ср. замучувати. замчати, -чу, -чйш умчать [Замчали мене [молодиці] кудись на кінець села межи діти (Вовч.)]. замчище место, где стоял замок; развалины замка [Коло замчища стояв перед Кирилом молодий парубок і держав у руці щось кругле (Мирнш)]. замша замша [І парасолька була у нього [Бєлікова] в чохлі, і годинник у чохлі з сірої замші (перекл. з Чехова)]. замшйти, -шу, -шйш замшйть. замшитися, -шиться замшиться. замшілий замшелый, замшалый (разг.), обомшелый, обомшалый [Передо мною — стежка, зелений оксамит замшілих мурів (Коцюб.)]. замшіти, -шГю, -шієш замшеть, обомшеть, обомшать. замшовий замшевый [Він був одягнений в жовтий жилет, білі штани і замшові черевики (Десн.)]. зам'яти см. заминати. зам'ятися см. заминатися. занавіска занавескаНСвічка на стіл впала: горять якісь папери, горить на вікні занавіска (Вас.)]. занавісочка уменъги. занавесочка. занаголбсний грам, заударный. занадитися, -джуся, -дишся повадиться; разг. заладить, наладиться, зачастить [Стали чудуватися з неї не помалу. Чого б отак притягнутись їй у двір? Чого їй такечки занадитись? (Вовч.)]. занадто нар. слишком; разг. чересчур; не в меру [Здавалось, що Гуща занадто довго це робить (Коцюб.)]; ~>то розв'язно слишком (разг. чересчур; не в меру) развязно, разухабисто; ^»то розв'язні манёри слишком (разг. чересчур; не в меру) развязные манеры, разухабистые манеры; це вже <^то! разг. бто уже слишком!; см. ещё надто 1. занапастити см. занапащати. занапаститися, -пащуся, -пастйшся погибнуть, пропасть; (потерять силы) известись [Було, вночі Сидить [Оксаночка] під тином, мов зозуля, Та кукає; або кричить, Або тихесенько співає Та ніби коси розплітає.. Занапастилась, одуріла (Шевч.)]. занапащати, -щаю, -щаєш, занапастити, -пащу, -пастйш губить, погубить, разг. загубить, сгубйть; (мног.— ещё) перегубить [Забув мене мій миленький, Іншу полюбив, І навіки мою долю Та й занапастив! (Л. Укр.)]. заневйднітися, -питься безл. обл. стемнеть [Вже добре заневиднілося, коли Олександра прийшла проситись на ніч до знайомої жінки (Коцюб.)]. занегодитися, -диться безл. разг. занепого- дить, заненастить, заненаститься [Занегодилось: все дощ та дощ (Черк. у.— Сл. Гр.)]. занедбаний 1) заброшенный [Село невеличке та занедбане, криє між лісами та дебрями свої порозкидані нужденні бойківські хатки (Фр.)]\ бути ^-ним быть заброшенным (запущенным), быть (находиться) в пренебрежении, быть в загоне (о людях); разг. быть в забросе; 2) запущенный [Кузьма і Вадим, кожен сам собі думаючи про розмову з Іскровим, йшли великим занедбаним садом (Бойч.); Кімната занедбана, давно не метена (Коч.)]. Ср. занедбувати 1—2. запедбаність, -ності 1) заброшенность [В своїй промові Рустем вияснив становище мусульман, занедбаність їх та темноту й закликав до освіти, до європейської культури (Коцюб.)]; 2) запущенность. Ср. занедбувати 1—2. занедбання 1) пренебрежение; (небрежное отг ношение) нерадение (уст.); держати в г^ні кого держать в пренебрежении кого; разг. держать в чёрном теле кого; 2) запустение [Світлиця прибрана гарно, але видко, що покраси в ній давно не відновлялись і на всьому є слід не то що занедбання, а недостачі пильнування (Л. Укр.)]. Ср. занедбувати 1—2. занедбати см. запёдбувати. занедбуваний: бути ~ним быть в пренебрежении; быть в загоне; быть в забросе. Ср. занедбаний 1. занедбування пренебрежение. занедбувати, -бую, -буєш, занедбати, -баю, -баєш (кого, що) 1) забрасывать, забросить (кого, что); (относиться без внимания; не интересоваться чем-нибудь) пренебрегать, пренебречь (кем, чем); (иногда — ещё) оставлять в пренебрежении, оставить в пренебрежении (кого, что) [Яринці боляче, що батько., занедбує свою працю (Літ. газ., 1946, IX); Щось тягло його мов ланцюгом до сеї ями; він занедбав інші свої закони, його доходи робилися чимраз менші (Фр.); Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала,— пропадає дитя (Вовч.)]; г^бати надію оставить (покинуть) надежду [Невже я навіки мушу попрощатись |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)