Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зан з своїми мріями, ..занедбать надію на вищу діяльність* (Н.-Лев.)]; 2) (доводить что- нибудь до упадка; оставлять без ухода) запускать, запустить [Ж андарм: Чого ти сам собі шкоду робиш? Роботу покинув, господарство занедбав, коні продав та все тільки з п'яницями водишся та своє добро розкидаєш? (Фр.)]. занедбуватися, -буюся, -буєшся 1) быть в пренебрежении, находиться в пренебрежении; 2) страд, з. забрасываться; запускаться; ср. занедбувати 1—2. занедужалий захворавший. занедужувати, -жую, -жуєш, занедужати, -жаю, -жаєш заболевать, заболеть, занемогать, занемочь; (только соверш.) раза, захворать, прихворнуть (слегка), занедужить, занедужиться [Уляна занедужала і не виходила на роботу (Грим.)]. занепад, -ду упадок, падение; (обеднение; недостаток чего—- ещё) оскудение; (упадочное состояние — образно — ещё) закат, книжн. сумерки [Чим далі йде занепад натурального господарства і середнього селянства, тим сильніше від робітки повинні відтіснятися капіталізмом (Ленін); Для виснаженого важкою працею організму небагато бракувало до занепаду (Коцюб.)]; ~Д духу упадок духа; бути в.^ді (о состоянии развала, разложения чего- нибудь) быть в упадке; (реже) страдать; (уменьшиться) быть на ущербе; в ~*ді своєї слави на закбте (на ущербе) своей славы; моральний '¦ЧЧ нравственное падение; нравственное оскудение. занепадання упадок, падение; оскудевание; хирёпие. Ср. занепадати, занепадати, -даЪ, -даєш, занепасти, -паду, -падёш приходить в упадок, прийти в упадок, приходить в состояние упадка, прийти в состояние упадка, (иногда также) падать, пасть, упасть; (только соверш.— обеднеть, потерять общественное значение— ещё) захудалъ; (перен.-*- становиться менее богатым, ослабевать — о чём — ещё) скудеть, оскудевать, оскудеть; (о деятельности и о центрах её ~~ ещё) глбхнуть, заглохнуть; (устаревать — ещё) ветшать, обветшать; (морально) опускаться, опуститься; (чах- нуть} слабеть) хиреть, захиреть, (только прям.) хилеть, захилбть [Всі інші класи занепадають і знищуються з , розвитком великої промисловості, а пролетаріат € її власний продукт (Комун. ман.)\ Пилипиха сумувала, віддавши Марусю заміж; з суму того занепадати стала (Вовч.у, По тій печалі зовсім вахиріла, занепала Катря (Вовч.)]; ^ ~ти духом подать, пасть (упасть) духом; (соверш,— опечалиться — еще) приуныть [Занепадати духом з приводу труднощів і помилок є малодушність.. (Ленін); Треба тільки вірити, діти, та духом^ не занепасти (Головко)]; ^тн з д о р б в'я м хиреть, захиреть [Чоловік з нудьги зовсім занепав здоров'ям, отупів якось (Вовч.)]. занепадник упадочник. занепадництво упадочничество. занепадницький 1) упадочный; ^кі н ?- зан строї упадочные настроения; 2) упадочнический [Занепадницька література буржуазної Європи й Америки — наш лютий ворог (Літ. газ., 1948, XII)]; г^кий х а- рактер (чого) упадочнический характер (чегб), упадочность (чегб). Ср. занепад и занепадництво. 'занепалий 1) пришедший в упадок, пришедший в состояние упадка; захудалый; оскуделый; заглбхшии; обветшалый; опустившийся; захирелый; ^лий дух падший дух; ср. занепадати; 2) (бессильный) хилый, слабый [Його жінка така вамліла та занепала (Мирн.)]. занепалість, -лості захудалость; обветшалость. Ср. занепадати. занепасти см. занепадади. занепокоєний обеспокбенный; встревоженный; озабоченный [Майор говорив коротко, уривчасто, обличчя його було тривожним і занепокоєним (Собко); Спочатку Павлик занепокоєний був (Горд.)], Ср. занепокоїти. занепокоєність, -ності озаббченность. занепокоєння беспокбйство; тревбга [Женя відчув, що занепокоєння охоплює і його (Шовк.)]. Ср. занепокоїти. занепокоєно нар. беспокойно; тревожно; озабоченно. Ср. занепокоїти. занепокоїти, -кою, -коїш забеспокоить; (сильнее) встревожить, разг. затревожить; озабб- тить; (реже) смутить покой (чей) [Вигляд Антона занепокоїв Марту.-— Що сталось? (Коцюб.)]. занепокоїтися, -коюся, -коїшся забеспокоиться; встревожиться; затревбжиться [Тихін глильно глянув на нього \ й занепокоївсь (Головко)]. Ср. занепокоїти.' занервувати, -рвую, -рвуєш и (чаще) за. нервув&тися разг. занервничать [Маковій занервував, побачивши її біля окопу (Собко)]. занесений 1) прич. занесённый; унесённый; внесённый [Село Іванівна занесене снігами (Шер,)]; ср. заносити; 2) прил. (заимствованный, пришлый) заносный, запесення занесение; занос; внесение. Ср\ занбеити. занести см. занбеити. занестися см. заноситися. занехаювати, -хаюю, -хаюєш, занехаяти, -пехаю, -нехаєш и обл. занехатн (кого, що и обл. ким, чим) 1) забрасывать, забрбсить (кого, что); забывать, забыть (кого, что); отказываться, отказаться (от кого, от чего); (не обращать внимания на кого, на что) пренебрегать, пренебречь (кем, чем) [Гей, удармо в струни знову, Заспіваймо, А лихе вороже слово Занехаймо (Рил.); Мирослава уперлася, Вона ж перший раз була на та* ких великих ловах і мала би для бог зва яких трудностей запехати найкращу їх частину! (Фр.); Плакала дівчина, як нею занехав (Чуб.)]; 2) (доводить что-нибудь , до плохого состояния) запускать, запустить; ; (об одежде) приводить в неряшливый вид, {привести в неряшливый вид, разг. трепать, ) затрепать [Костюм у нього, хороший, але віп його помне, занехає і ходить немов \у ганчірці (Шиян)]. ^ ' занехаюватися, -х&ююся, -хаюєшся, запехая- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)