Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гал 87 тися, -хаюся, -х&єшся 1) находиться в пренебрежении, быть в пренебрежении; разе, быть в забрбсе; 2) страд, з. забрасываться; запускаться; ер. занехаювати 1—2. занехаяний 1) заброшенный [Старий, занехаяний парк і хати навколо нього сповнилися веселим сміхом і гомоном (Собко)]; бути г^ним быть заброшенным, быть (находиться) в пренебрежении; разг. быть в забрбсе [Ніхто не посміє закинути нам, що він у нашому таборі занехаяний був! (Шовк.)]] 2) запущенный; неряшливый; затрёпанный [Вона підмазувала чорні, задимлені стіни халупчини, що нагадували дику печеру, мела долівку, „мила, стіл і навіть занехаяні шибки (Коцюб.)]. Ср. занехаювати 1—2. занехаяпість, -ності 1) забрбшенность; 2) запущенность; неряшливость. Ср. занехаювати 1—2. занехаяння пренебрежение. занехаяти см. занехаювати. занехаятися см. занехаюватися. Занзібар (род. Запзібару — о стране, Занзібара — о городе) Занзибар. занивати, -ваю, -в&ещ (редк.)у занити, -нию, -нйєщ разе. 1) изнывать, изныть [Ниє, ниє, заниває моє серце без тебе (Метл.)]; 2) (только соверши начать болеть; начать жаловаться) заныть; (о сердце — ещё) защемить [Занила нога, і в ступні закололо довго і гостро (Риб.)\ Серце його занило в тяжкому передчутті (Бойч,)]. заниділий разг. зачахлый. занидіти, -дію, -дієш разг. зачахнуть [Я занидію і вмру без тебе (Н.-Лев.)]* занижении заниженный. заниження занижение. занижування занижение. занижувати, -жую, -жуєш, занизити, -нижу, -нйзиш занижать, занизить. занижуватися, -жується занижаться. занизити см. занижувати. занйкувати, -кую, -куєш, ванйкнути, -ну, -неш обл. заглядывать, заглянуть [Якщо він не був у роз'їздах, то по кілька разів заникував у* контору (Гонц.)\ Він уже туди заникнув, у ліс, так і знає, хто там (Черниг. у.-Сл. Гр.I , занити см. занивати. занишкнути, -ну, -неш разгч замолкнуть, замолчать, умолкнуть [Гомоніли, гомоніли, а далі й занишкли (Черк. у.— Сл< Гр,)]. з~анївечити, -чу, -чиш редк. испбртить, изуродовать, исковеркать (разг.); (совсем — еще) перековеркать, (иногда) изломить; (о жизни и т, п. — обычно) погубить, разгщ загубить [Я сам занівечив свій вік, І ні на кого не жалкую (Шевч.)], занігтиця мед, занбгтица. заніз см* заноза, заніколитися, -ться безл, разг.: ^лилося (кому) недосуг (кому) (разг.), некогда (кому) [А я це насилу до вас зібралась. Так запіколилося, так заніколилося! (Мирн.)]. запімілпіі онемевший, онемелый; запемёвший. Ср. заніміти, занімілість, -лості онемелость, запімінпя онемение; запемёние. Ср, заніміти. заніміти, -мію, -мієпі онеметь; разг. занеметь [Все тіло якось заніміло, затерпло (Гопч.)]. заново нар. заново; разг. наново [Громада обгородила город і двір, повшивала заново повітки й загороду (Н.-Лев.)]. заноза, заніз, -поза, обл. занозила палка, запирающая шею вола в ярме [Старий воли випрягає, Занози ховає Мережані (ПІевч.); Не встиг він [Лаврін] закласти заноза в ярмо і ненароком кинув очима за Рось (Н.-Лев.); Що на волики все занозини, а на коники пута (Чуб.)]. заноровитися, -влюся, -вншся разг. заартачиться; (раздражённо — ещё) взъерепениться; (о лошади разг.— еще) заноровиться. занос, -су (действие) занос. занбеити, -ношу, -носиш, занести, -су, -сёш заносить, занести; (прочь—~ ещё) уносить, унести; (вписывать, включать • — ещё) вносить, внести [Спокійно там: ні дерево, ні. зілля не шелестить, не навіває мріц.. і не заносить вітер жадних співів про недосяжну волю (Л> Укр.)\ І щиро бажаєм В веселий цей день, Щоб вітер не зносив, Пісок не заносив Народних пісень (Гл.); Роман., і не помітив, як самі ноги занесли його на ниву (Коцюб.); Ложки за ухо не занесеш (Ном.); І занесе піском, снігом Курінь — мою хату (Шевч.); У річку сніг побіг, і Оржиця заграла, І ятір, граючи, водою занесла (Греб.)], заносити см. заношувати. заноситися, -ношуся, -носишся, занестися, -несуся, -несешся 1) заноситься, занестись; (прочь — ещё} уноситься, унестись; (вверх) уст. возноситься, вознестись [Інші [верби] звели гілля догори та в височінь занеслися (Вовч.); — О, чоботи! — вигукнула Галя, наче занеслася вже у саме небо голубе (Вовч.)]; 2) (гордиться) разг. цеодобр, заноситься, занестись; (несо- верш. — ещё) высокомерничать, уст. возно- : ситься [Знав Василь Катеринину скромність. Любила вона працювати і не заносилася із своєю працею (Десн.)]; він нйдтр ^-носиться он чересчур заносится; он мнбго о, себе мпит; 3): ^пбсить- ся на що безлщ разг< должно быть что, предстоит что [До двору економ, бо що вже там робота, Як на нечувапі заноситься діла? (перекл. Рильського)]; поноситься набурю, на дощ разг. (как б^дто) собирается буря, дождь; разг. похбже на б^рю, на дождь [На нашому небі замість на погоду почалось на бурю з градом заноситися [Вілі- де)]; 4) страд, з. (несоеерщ.) заноситься; уноситься; вноситься; ср. заносити; 5) 00л. кормиться; подкрепляться, подкрепиться [Що від людей за роботу дістанемо, тим і заносимося (Фр.); Насамперед поліз до полиць, до мисника,— всюди обшарив, аби знайти бодай чим-будь занестися {Ьрч)\% заноситися см. заношуватися. заносний запбепый. заиотбвувати, -лотбвую, -нотбвуєпі, запотуга- ти, -потую, -нотуєш записывать, записать, делать замётки (только несоверш.), отмечать, отметить; (для памяти разгх— ещё)^ брать |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)