Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зап 92 зап запальний техн. запальный. запальний 1) зажигательный; (перен. — ещё) вдохновляющий, уст. вдохновительны^ г^на бомба зажигательная бомба; ^иа свічка) техн. зажигательная свеча; /^на промова зажигательная (вдохновляющая) речь [Слова агітатора самі виривалися, будувались цілі фрази запальної промови комуніста (Ле і Левада)]; 2) (горячий) пылкий; (с увлечением отдающийся чему- нибудь; исполненный увлечения — ещё) страстный; (легко возбуждающийся; возбуждённый — ещё) восторженный; (легко раздражающийся; исполненный гнева, возмущения) запальчивый; (о человеке и его характере — ещё) вспыльчивый [Брянський., допомагав Васі збутись легковажних підозр, що їх дехто, ради втіхи, намагався посіяти у запальному серці старшини^Гокч.);' Товариш теж був агрономом, ще й книголюбом запальним (Рилі)\ Товаришко! Хто зна, чи хутко доведеться Провадить знов розмови запальні (Л. Укр.); Культурна людина, яка б не була вона запальна, завжди уважно стежить за собою, ніколи не втрачає почуття міри (Шовк.)]\ г^пі суперечки и т. п. страстные (ожесточённые) споры и т. п. [Жінка слухала запальні суперечки над проектом (Куч.)]; 3) (усердный) рьяный; (в сказуемом — ещё) лютый (разг.); в і н г^нйй в роботі он рьян (лют) в работе; 4) мед. воспалительный. запальник 1) (рабочий) горн, запальщик; 2) (предмет) техн. запальник, зажигатель [Степан Федорович приладнав до одного з ящиків запальника (Козач.)]; 3) воен. ист. пальник. запальничка зажигалка [Вона сунула бляшанку, запальничку і сірники за пазуху (Смол.)]. запальність, -пості пылкость; страстность; запальчивость; вспыльчивость [Він пригадав свою запальність сьогодні, що пробивалася струмком у відповіді на запитання академіка (Риб.)]. Ср. запальний 2. запально нар. 1) зажигательно; 2) пылко; страстно; запальчиво [Довго й запально говорив Костя (Козач.); Усі втручалися: лто Куцого хвалив, Хто славу Сокола запально боронив (перекл. Рильського)]. Ср. запальний 1—2 запаморочений одурманенный; затуманенный; сбитый с толку [Робилось млосно.., й запаморочені татари підхоплювали в такт пісні: —0-ля-ля...о-иа-на... (Коцюб.); В його запамороченій голові роєм ворушилися тисячі думок (Коцюб.); Схвильований, затурбований, запаморочений не чуваним дивом — він нічого не міг зразу збагнуть (Вас.)]. Ср. запаморочувати. запаморочення затмение; умопомрачение; разг. одурь, одурение; <^ни (голови) головокружение [Саша, очутившись після хвилинного запаморочення, кинулась бігти, разом з іншими, на батарею (Панч)]; <-^ня від ^ с п і х і в головокружение от успехов [Ленін, закликаючи партію до самокритики, застерігав проти зазнайства, запаморочення від успіхів (Віогр. Леніна)]. запаморочити см. запаморочувати. запаморочитися см. запаморочуватися. запаморочливий 1) головокружительный; (чрезвычайный) умопомрачительный (разг.) [Події розвивалися з запаморочливою швидкістю (перекл. з Фурманова)]; 2) (о запахах и т. п.) дурманящий, одуряющий [Степ перед тобою золотий, запаморочлива задуха липового цвітіння, Волга, Дніпро, моря і океани і вся земля (Риб.)]. запаморочливість, -вості разг. умопомрачительность. запаморочливо нар. 1) головокружительно; 2) одуряюще [Запаморочливо пахли трави (Горд.)]. Ср. запаморочливий 1—2. запаморочний головокружительный; умопомрачительный. Ср. запаморочливий 1. запаморочність, -пості умопомрачительность. запаморочно нар. головокружительно; умопомрачительно. Ср. запаморочливий 1. запаморочувати, -чую, -чуєш, запаморочити, -чу, -чині одурманивать, дурманить, одурманить, (только несоверш.) одурять; (о сознании — ещё) затуманивать, затуманить, кружить голову, вскружить голову;' (направлять мысли по неправильному пути) сбивать с толку, сбить с толку [Той сміх ласкавим дзвоном ударив Юркові в вуха, запаморочив (Козач.)]; <^ти голову кружить, вскружить (разг. ч закружить) голову [Марксисти ніколи не дадуть запаморочити собі голову національним лозунгом — все одно, великоруським, польським, єврейським, українським чи іншим (Ленін)]. запаморочуватися, -чуюся, -чуєшся, запаморочитися, -чуся, -чишся затуманиваться, затуманиться (о сознании); він вчився, у нього вчилася голова у негб помутилось в голове, закружилась у него (его) голова; (от успеха и т. п. — обычно) вскружилась голова [Якась згадка полонила голову, бо він трохи запаморочився, мало не збившись з кроку (Риб); її молода голова аж запаморочилася (Н.-Лев.)]; вчилося в голові безл. помутилось в голове. запам'ятання запоминание. запам'ятати см. запам'ятовувати. запам'ятатися см. запам'ятовуватися. запам'ятовування запоминание. запам'ятовувати, -товую, -товуєіп, запам'ятати, -таю, -таєш 1) запоминать, запомнить; (только соверш. и обычно с отрицанием — ещё) упомнить (разг.); (сознательно, для чего-нибудь — ещё) замечать, заметить; (об образе — ещё) запечатлевать (в памяти), запечатлеть (в памяти) [Ми з братусем запам'ятовували, де яка пташка в'є гнізда, щоб згодом прийти подивитися на її пташенят (перекл з Беляева); Стоян запам'ятав кожне слово із розмови з секретарем (Скляр.)]; 2) (только соверш. — кого, що, редк. чого — утратить память о чём) разг. забыть (кого, что); разг. запамятовать (кого, что), не упомнить (кого, чего) [Забув, коли й книжка була в хаті.ц мабуть, і азбуки запам'ятав уже (Вас.)],» запам'ятовуватися, -товуюся, -товуєшся, запам'ятатися, -таюся, -таєшся запоминаться, запомниться; запечатлеваться (в памяти), |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)