Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зап 95 зап ' па зубами (Коцюб.)]; 2) упрямство; чёрствость, зачерствелость [— Ей, старий, я знаю — тебе заздрощі хапають на мої за- рібки, яких ти через власну запеклість не маєш (Коцюб.)]. Ср. запеклий 1—2. запекло нар. 1) отчаянно; ожесточённо; яростно; яро; завзято [І метнулися у напад Так запекло, так завзято, Що й не встигла ніч настати, Як було вже місто взято (Л. Укр.)]; 2) отчаянно. Ср. запеклий 1, 3. запекти см. запікати. запектися см. запікатися. запелепгбваний спец. запеленгбванный. запеленгувати, -гую, туєш спец. запеленговать. ваперечений отвергнутый; опровергнутый; отражённый. Ср. заперечувати 2. заперечення 1) возражение; (высказывание, направленное против кого-нибудь —- ещё) противоречие; без **»ня (соглашаясь) без возражения, не противореча, беспрекословно; 2) отрицание; опровержение [Заперечення партійності і партійної дисципліни—ось що вийшло у опозиції (Ленін)] \ ~т\ документів юр. спор против документов; ^ня своё ї вини, участі отрицание своей вины, участия; отпирательство, запирательство. Ср. заперечувати 1—2; 3) грам, отрицание. заперечити см. заперечувати. заперечливий отрицательный [Чоловік., завважає заперечливий рух прочанина (Л. Укр.)]. заперечливість, -пості отрицательность. заперечливо нар. отрицательно [Заперечливо Хитає головою дід (Тич.)]. заперечний 1) отрицательный; 2) (такой, который можно опровергнуть или оспо- * рить) опровержимый; оспоримый; 3) ерам. отрицательный. заперечиш* отрицатель. заперечнії ця отрицательница. заперечність, -ності грам, отрицательность. заперечно нар. отрицательно. заперечування 1) возражение; 2) отрицание: опровержение; оспаривание; ~*ня своєї вини, участі отрицание своей вины, участия; отпирательство, запирательство. Ср. заперечувати 1—2. заперечувати, -чую, -чуєш, заперечити, -чу, -чині 1)'(противчего) возражать, возразить; {против какого-нибудь действия, намерения— обычно) противиться, воспротивиться (чему) І».люди, які заперечують нам доводами про неможливість запровадження соціалізму, брешуть.. (Ленін); Крайнев запалив цигарку і ледь-ледь посміхнувся, чекаючи, що йому можуть заперечити (перекл. з Попова)]; 2) (что) отрицать (только Несоверш.); (не признавать чего-нибудь — ещё) отвергать, отвергнуть, разг. отнекиваться; (доказывать ложность чьих- нибудь утверждений •—¦ ещё) опровергать, опровергнуть, книжн. отражать, отразить; (выражать своё несогласие с каким-нибудь утверждением —• ещё) оспаривать, оспорить [Я мушу бути на процесі І заперечувати... цю телефонограму... (Ле)\ Олена Андріївна: ..Ніхто у тебе твоїх прав не заперечує (перекл. в Чехова)]; ^ти свою вину, участь отрицать свою вину, участие; разг. отпираться, отпереться (от чего), запираться, запереться (без дополнения). заперечуватися, «чується отрицаться; отвергаться; опровергаться; отражаться; оспариваться. Ср. заперечувати 2. заперечувач отрицатель. заперечувачка отрицательница. заперіщити, -щить разг. захлестать [Ану як вдарить грім, заперіщить дощ, налетить вітер, покладе на землю пшеницю, перекрутить, заплете весь масив, і тоді... Хоч серпом висмикуй хліб... —роздумував Орленко (Колг. село, 1954, УЦ)]. заперти1 см. запирати*. заперти2, -пру, -преш фам. 1) (далеко) затащить [Як поперли сани,'то й не знаю, куди б заперли, якби люди не зупинили (Сл. Гр.)]; 2) (всадить) впереть [Заперли в щелепи удила І в Вавілоні посадили В тюрму глибоку (Шевч.)]. запертий запертый [Сам-самісінький, запертий в опущеній хаті, в котрій пахло вогкістю, віяло ще не зовсім засохлими сльозами, він не міг ані на хвилю заснути (Фр.)]. См. запирати1. запертися см. запиратися1. запестйти, -пещ^, -пёстиш и запёстувати, -стую, -стуєш заласкать. запечалити, -лю, -лиш разг. опечалить [Змарнієш на личку — тільки його запечалиш (Вовч.)]. запечалитися, -люся, -лигася запечалиться Іпреим. народнопоэтическое); опечалиться Пішов, не гаючись, — і добре, що пішов, Бо запечалитись йому прийшлось би знов (перекл. Рильського)]. запечатаний 1) запечатанный [Дома, в своєму кабінеті, на робочому столі, він знайшов запечатаний лист (Сміл.)]; 2) перен. редк. замкнутый [В очах у нього з'явилось знову щось скрите і запечатане (Коцюб.)]. запечатати см. запечатувати. запечататися см. запечатуватися. запечатувати, -ч&тую, -ч&туєш, запечатати, -чатаю, -чатаєш запечатывать, запечатать [Вона запечатала записку в конверт (Шиян)]. запечатуватися, -чатується, запечататися, -чатається запечатываться, запечататься. запечений 1) запечённый; опалённый; (о цвете) загоревший, (только без дополнения) загорелый [Любо було глянути на її дрібненькі запечені на сонці рученята, що жваво бігали від одної роботи до другої (Коцюб.)]; ср. запікати 1, запікатися 2; 2) (о крови, о губах) запёкшийся [І зчорніють червоні троянди, Наче в ранах запечена кров (Л. Укр.)]. запивати, *-ваю, -в&єш, запити, -п'ібу -п'єш 1) (что чем) запивйть, запить [І ласощі все тільки їли.. Козельці, терн, глід, полуниці, Крутії яйця з сирівцем; ..А запивали все пивцем (Котл.); Запий водою, бо гірке (Харьк.— Сл. Гр.)]; 2) (с непереходным значением) разг. запивать, запить [Запив Іван, загуляв, не до мислі жінку взяв |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)