Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зад 103 зап пяться, заполниться; запруживаться, запружаться, запрудиться [Вона дивилась уважно, як заповнюється ківш, потім обережно відвела його від жолоба, а натомість підвела другий (Собко)]. Ср. заповнювати, заповняти см. заповнювати, заповнятися см. заповнюватися, запоганювати, »нюю, -ііюдщ, запоганити, -ню, -пищ разг, 1) запоганивать, поганить, запоганить [Паршива вівця все стадо запоганить (Пом,)]\ 2) (пачкать) неодобр. пакостить, запакостить.^ заподілатися, -ваюся, -ваєшся, заподітися, -дінуся, -дінешся разг, деваться, деться;. (только соверш. разг. — ещё) запропаститься (Десь були якісь романи., Він почав нишпорити. Чорт! десь заподілися (Коцюб.)]. заподіти, -діну, »дїнещ разг. задевать; (реже) запропастить [Ой де ж мужа заподіла? (ЧуЬ.)}. заподітися см, заподіватися, заподіювання причинение; нанесение. Ср. заподіювати, заподіювати, 'Діюю, -дшєщ, заподіяти, -дію, -дієт причинять, причинить; (соверги. иног- да-^^ещё) сделать; (о поражении, обиде, ране''и т% д.) наносить, нанести [Я не знаю, Мій брате єдиний! Хто їй лихо заподіяв? (Іїїввч.); А я ж йому нічогісінько лихого не заподіяв (Н.-Лев,)\ А брати коло вас,* наче гілля троянди колюче, Всякому рану готові були заподіять, Хто б зневажив сестричок (Л. Укр,)]\ удіяти собі смерть наложить на себя р^ки, поднять на себя руки, покончить с соббй (с жизнью), покончить (окбнчить) жизнь самоубийством [Недоросток; ..Без тебе жити не буду! Смерть собі заподію!!. (Вас.)]; намагатися г*^(яти собі с м е р/г ь пытйться наложить па себя руки (подпить на себй руки и т. д.), покушаться на самоубийство; собі не вдіяти чого не сделать с соббй чего [Боїться, щоб собі не заподіяв чого (Вас,)]. заподіяний причинённый; нанесённый [Хліба подекуди вже починали обсипатися. Бійці сумовито дивилися на це заподіяно війною марнотратство (Кач,)]. Ср. заподіювати, заподіяння причинение; нанесшие.. Ср, заподіювати, заподіяти см. заподіювати. запоєм нар. запбем [Днями і вечорами Юрко запоєм читав «Детство» Максима Горького (Коал.)]. запозавчора нар, разг, четвёртого дня [Це було діло ще аж запозавчора (Харківська обл.)]. запозйрдивий обл, подозрительный [Заду* мався. Далі стрепенувся, кинув на мене запозирливий, гострий погляд (Вас,)]. запозйрливо нар, обл, подозрительно [Вгодований економ., запозйрливо дивиться по черзі на панну й юнака (Вас.)], запозичання заимствование. запозичати, -чаю, -ч&єнл, запозичити, -чу, -чиш^ заимствовать (несоверш, и соверш.), позаимствовать (соверш.)\ перевдшйть, пе^ ренйть [Всякий народ може запозичати в іншого, але він конче накладає печать власного генія на ці запозичення (перекл. з Бєлінського); Творчі мистецькі колективи чеського й словацького народів багато чого запозичили у своїх радянських друзів {Рад. Укр., 1952, VIII)]. запозичатися, -чається заимствоваться; перениматься. запозичений заимствованный, позаимствованный; перенятый. запозичення заимствование; (результат — ещё) позаймствование. запозичити см. запозичати, , запоїти см. заибюватн. запбла обл. подбл; (у распашной одежды) полб [Ось витер заполою обличчя (Головко)]. заполіскувати, -кую, -куєш, ваполоскати, •лощу, -лбщеш и заполоснути, -н?, *нёш заполаскивать, заполоскать, заполоснуть [Жінка пішла заполіскувати рядно, бо в болото трохи закалялось (Н.-Вол. у. — Сл, Гр.)], заполіскуватися, -кується, заполоскатися, -лбщеться заполаскиваться, заполоскаться. заполовіти, -вів зажелтеть [Жито заполовіло — жнива надходять (Сл. Гр.)], заполонений1 пленённый; заполонённый [3 любов'ю дивився Валерик на свого наставника, що, присівши під деревом, нотував якісь нові думки, весь заполонений і ніби освітлений ними (Гонч,)]. Ср. заполонювати і. заполонений2 заполонённый. Ср. заполонити. заполонити1 см, заполонювати. заполонити2 см. заполоняти. заполбцювати, -нюю, -нюєш, заполонити, -пй, -нйш (когб, що) 1) (подчинять своему- влиянию) пленить, пленить (когб, что); (народно-поэтическое и уст,) заполонить, заполонить (когб, что); (о мыслях, внимании и т. п,) завладевать, завладеть (чем) [Приїхав Радюк і., зараз заполонив серце харківської інститутки (Н.-Лев,)\ На мить його увагу заполонив гурт хлопчаків (Риб.)]\ 2) (только соверш,; взять в плен) уст. пленить [Став йому розказувати про усе, що діялося у нашому царстві; як татари було заполонили усіх нас (Квітка)]* заполоняти, -няло, -ниєш, заполонити, -цю, -нищ (заполнять) редк, заполонить, заполо* рить [У синіх сорочках люди нові заполоняли Халайдаївку (Ле)\ Дівчата, пісня, люди влились, як хвиля, на подвір'я, і все навколо заполонили молоді дзвінкі голоси (Скляр,)]. заполонитися, -ийється (наполняться), редк. заполониться. заполоскати см. заполГскувати, заполоск&тцся см, заполіскуватися, заполоснути см. заполГскувати. з&полоч, -чі (цветные) НИТК.И (для вышивания) [Нашив сорочок собі Олена, а, може, ще комусь вишиє славно червоною заполоччю (Горд.)]. заполощйтися, -щуся, -щйшся затрусить; испугаться. заполювати см. запольбвувати. заполярний заполярный. Заполяр'я Заполярье [Вони мріяли вголос |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)