Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зап 1ЇЇ4 /Іїй І про великі перельоти на Сахалін чи в далеке Заполяр'я {Куч.)]. запольований охоти, затравленный. запольовувати, -льбвуїо, -льовуєш, заполю- ^вати, -люю, -люєш охоти, затравливать, затравить; (мног. — ещё) перетравливать, перетравить. запомагати, -гаю, -г&єш, запомогти, *можу, -можеш (кому, уст. кого) разг. помогать, помочь (кому), разг. пособлять, пособить (кому); (выводить из трудного положения— ещё) выручать, выручить (кого) [Не забула Оленка й про те, що їй доведеться запомагати батькові (Тесл.)\ Мир — великий чоловік, запоможе одного (Чуб.); Годі тобі плакати та побиватися, — нічого слізьми не запоможеш! (Мири.)]. запомагатися, -гаюся, -гаєшся, запомогтйся, -можуся, -можешся обл. помогать себе, помбчь себе; поправлять свой дела, поправить свой дела; (богатеть) разживаться, разжиться [Він тим не запоможеться (Н.-Вол. у.—Сл. Гр.)\ Ви, дурні, гадаєте: «От піду, зароблю в Бориславі, — запомо- жуся!» (Фр.)]. запомога разг. помощь; уст. вспомоществование [Даю п'ять... ну, десять карбованців до складки на запомогу голодному (Коцюбу)]. запомогти см. запомагати. запомогтйся см. запомагатися. запона 1) завеса, занавес; (перен.— ещё) пелена [До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї^не дверима, а важкими запонами (Л. Укр.); Небо хмарне, вогке, наче з вати, у дощовій запоні село... (Сос.)\ На обрії димна, закурена хмара Запоною пада на синь прохололу (перекл. Бажана)]; 2) (на окне и т. п.) занавеска; (у кровати — ещё) полог [По вікнах узорчаті запони (Мирн.); Опочивальня у Бєлікова була маленька, мов скринька, ліжко було з запоною (перекл. з Чехова)]; 3) (покрывало для ног седока в экипаже) полость; обл. полсть [Через кілька хвилин двоє саней, вкритих ведмежими запонами, виїздили з воріт садиби (перекл. з^ М. Островського)]; 4) обл. помеха, препятствие [Козак, як вітер, гуляє без меж і запон (Ле)]. запонка запонка [Говорив Томилін голосніше, але начебто не так упевнено, часто робив паузи і, поглядаючи в рукав піджака, крутив запонки (перекл. в Горького)], запопадати, -даю, -даєш, запопасти, -паду, -падёш разг. захватывать, захватить; (приобретать) заполучать, заполучить; (оказываться где, у кого-нибудь) попадаться, попасться (кому с заменой винит, или род. п. именительным) [А тимчасом гайдамаки Столи вздовж базару Поставили, несуть страву, Де що запопали (Шевч.); Ніде не запопаде такої книжки, щоб до душі припала (Мирн.); Таку кралю висватали, Що хоч за гетьмана, То не сором. Отаке-то Диво запопали! (Шевч.); Вид був чудовий, якого і в горах рідко можна запопасти (Фр.)]; ми ^пали що мы захватили (заполучили) что; нам попалось что; ^пастн чиєї ласки редк. приобрести (снискать) чьё расположение; уст. войти в милость к кому [Готові віддати тобі на услуги свою силу, свій розум, свою науку, щоб тільки запопасти твоєї ласки (Фр.)]. запопадливий, запопадний 1) старательный, усердный; разг. ретивый; фольк. ретивой; уст. ревностный [А що роботяща, що запопадлива — то й сказати трудно (Коцюб.); Під доглядом запопадливого діда Андрія Богунове товариство швидко зігрілося (Кач.); Лесиха була й справді жінка дуже господарна та запопадна (Фр.)]; 2) (до чого, на що) обл. падкий (до чего, на что); жадный (к чему, до чего, на что) [Запопадливе на їжу порося залізло до цебра з ногами, відганяючи свого напарника (Нач.)]. запопадливість, -вості 1) старательность, усердие; (сильнее) рвение; ретивость; ревность [Він увімкнувся в роботу, як і раніше, підкреслюючи свою ретельність, запопадливість і відданість (Риб.)]; 2) падкость; жадность. Ср. запопадливий 1—2. запопадливо, запопадно нар. 1) старательно, усердно; (сильнее) со рвением; ревностно [Дощ запопадливо сік воду й землю (перекл. з Горького)]; 2) жадно [Глядить: дві миші.. Запопадно, і ненастанно, й прудко Гризуть коріння того деревця (Фр.)]. Ср. запопадливий 1—2. запопадний см. запопадливий. запопадно см. запопадливо. запопасти см. запопадати. запор1, -ру (прибор, которым замыкают) запор [Не один торгав запори, а то й гамселив дрюком по замку (Головко)]; двері н а ~-фі дверь на запоре. запор2, -ру мед. запбр. запорати, -раю, -раєш (когб, що) разг. управиться (с кем, с чем) [Запорала дітей та й пішла (Кундз.); Гм! Що робив! Біля скотини порався, грубу запорав (Лебед. у. — Сл. Гр.)]. запоратися, -раюся, -раєшсяразг. завозиться; захлопотаться; (всочетаниях с инфинитивом) начать, взяться, приняться [Запоралася коло печі, що й не вгледіла, як собака м'ясо вхопила [Сл. Гр.); Сплакнувши тут же у Янчихи, Мокрина побігла до хати і запоралась обід готувати (Козл.)]. Запоріжжя геогр. Запорожье [Скульптура виконана для пам'ятника [М. І. Глінці], який буде споруджений у Запоріжжі перед фасадом відкритого в минулому році будинку Концертного залу імені М. І. Глінки (Рад. Укр., 1954, XI)]. Запорізька область Запорожская область. запорізький геогр. запорожский [Запорізькі металурги борються за краще використання резервів виробництва (Рад. Укр., 1954, XI)] . запоршій спец. запорный. См. запор1. запорожець, -жця ист. запорожец [Під дубом сидить сліпий кобзар; кругом його запорожці і гайдамаки (ПІевч.)]. Запорожжя ист. Запорожье [На той рік приїду Вже не братом з Запорожжя, А за рушниками (Шевч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)