Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зар 114 у&р компартій, тепло зустрінутих делегатами (Рад. Укр., 1956, II)]. зарубка1 (выемка) зарубка, засечка, насечка, вырубка; разг. выруб [Він указував мені зарубки, різні прикмети, що я їх повинен був запам'ятовувати (перекл. в Федорова)]. зарубка* (действие) еорн. зарубка [Цілком механізовапі основні процеси добування вугілля: зарубка, відбій, доставка і від-' катка (Рад. Укр., 1951, VIII)]. зарублешш зарубленный. зарубпик горн, зарубщик. зарубуваппя 1) заруббние, засекание, насекание; 2) зарубание, зарубка [В 1949 році такі найважливіші підземні процеси, зв'язані 8 видобутком вугілля, як зарубування і відбійка, були механізовані на 98,1 проц. (Рад. Укр., 1950, III)]. Ср. зарубувати 2—3. зарубувати, -бую, -буєш, заруб&ти, *баю, -баєш 1) (убивать) зарубать, зарубить [Село наше вапалили Ітатари], ..Стару нопьку зарубали, А миленьку в полон взяли (народна пісня)]; 2) (делать зарубку, засечку) зарубать, зарубить, засекбть, засечь, насекать, насечь; ~бати собі на н 6 с і равг. Фам. зарубить себе на нос#; 3) горн, заруо&ть, зарубить. зарубуватися, -бується 1) зарубаться, засекаться, насекаться; 2) зарубаться. Ср. зарубувати 2—3. ззрубцювбипя мед. зарубцевбпие. зарубцюватися см. зарубцьовуватися. зарубцьбпашш зарубцованный [Гвардійці, обмацуючи понашивані дошки, ніжно погладжували їх долонями, немов заруб- • цьоваиі рани (Гонч.)]. зарубцьбвуватися, -цьовується, зарубцюватися, -цюється мед. зарубцбвываться, зарубцеваться. зарука 1) заручка; равг. зарука, рука* [Я чув, що в неї є в суді зарука (Л. Укр.)]; 2) редк. порска [Змовленая Марусенька., положила білу руку на заруку (Метл.)]. зарук?вок, -Ька, уменьш. зарукавчик уст. манжета [— Простіть, — сказала дівчина вмішано, відтягаючи руку і ховаючи її квапно в вар^гкавок (Коб.)]. зарюмати, зарумсатп (обл.) см. зарюмати. зарум'янити см. зарум'янювати. зарум'янитися см. зарум'янюватися. зарум'янілий зарумянившийся; зардевшийся [Світилися варум'янілі від морозу обличчя, веселими жартами була пересипана мова людей (Київська пр., 1951, І)]. 6р. зарум'яніти. зарум'яніти, -пію, -нСеш зарумяниться; (от волнения, смущения и т. п. — ещё) зардеться. зарум'янювати, -нюю, -нюєш, зарум'янити, -ню, -ншп зарумянивать, зарумянить [Гострий вітер варум'янив її лиця, очі спустила вона вниз (Фр.)]. зарум'янюватися, -нююся, -нюєшся, зарум'янишся, -нюся, -пишся варумйни- ваться, ва румяниться; (толцко соверш.— от волнения, смущения и т. л. — ещё) 8а- рдеться [За тих кілька неділь Іван розцвів І І і зарум'янився, мов польовий мак (Фр.); Галя зарум'янилась, як зоря (#.-лев.)]. зарухатися, -рухаюся, -рухаєшся задвигаться, заручапня церк. обручение. заручати, -чаю, -чаєш, заручити, -руч^, -ручиш (з ким) сговаривать, сговорить (за когб); просватывать, просватать (за когб); (только соверш.) уст. помблвить (с кем); церк. обручить, обручить (с кем) [Уже сьогодні їх заручають, А через тиждень їх повінчають (Л. Укр.); Заручили їх, Гуляло багато людей на заручинах (Вовч.)]. заручатися, -чаюся, •чбєшся, заручитися, ¦ручуся, -ручишся 1) (только соверш.-- чемг нибудь) заручиться [Студії пощастило заручитися підтримкою військового клубу (перекл. в Федіна)]; 2) (с кем) церк. обручаться, обручиться [Мотря варучилась з - Кирилом Савтирем (Вовч.)]. заручений просватанный; помблвленный; об. ручённый [Свирид Гаврилович: Надюша моя давно заручена (Янов.)]. Ср. заручати, заручення церк. обручение, заручини, -чин егбвор, помблвка; церк. обручение [Маруся: Сьогодні, здається, у мене заручипи (Стар.)]. І заручити см. заручати. заручитися см. заручитися. ! заручка равг. заручка. 1 заручини церк. обручальный. | зарюманий заплаканный; зарю манный [Вія був чи то зарюманий, чи вкрай стомлений (Ільч.)]. Ср. зарюмати, зарюмати, -маю, -маєш и зарюмсати, -саю. -саєш разг. заплакать; неоообр. 8арюмить, зарюмать, распустить нюни [Така взяла туга, що хотілось сісти в бур'яні, 8арюмати, як дитина (Вас.); Здається — уткнувся б лицем у подушку, та так і зарюмсав (Вас.)]; ти бчі эаплбкать глаза [Сама сіла эаплакала, Карі очі зарюмала (Чуб.)\. зарюматися, -маюся, -маєшся быть заплаканным; зарюмиться. Ср. зарюмати, зарюмсавші см. зарюманий, зарюмсати см. зарюмати, зарюмсатися, -саюся, -саешся см. зарюматися. зарябити, -бить зарябить; вітер ~бйв в 6 д у ветер зарябйл вбду. зарябіти, -бію, -бїєш 1) запестреть; (реже) зарябёть [Севастопольські вулиці ожили, варябіли смугастими комірцями (Куч.)]; 2) (в главах) безл. зарябить, запестреть [Увійшов я у кімнату, то мені в очах зарябіло (Вовч.)]. з&ряд1, -ду (деятельность) обл. управление, правление [Акції «Спілки», хто знав ще, як будуть йти, а з самого заряду користі йому буде також небагато (Фр.)]. заряд2, -ду заряд [Іду в дозор, беру гвинтівку, П'ять куль своїх в заряд кладу (Нех.)]. Ср. заряджати 1„ заряддя торе. ист. зарядье. ' зарядж&нпя заряжЗние; зародка, заряджати, -дж&ю, -джаєш, зарядити, -ряджу, -рядиш 1) заряжать, зарядить [Мінометна ки в радісному запалі ринули до воріт, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)