Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зас сидите, мов засватані? Заграли б (Корн.)]. Ср. засватати. засватати, -ватаю, -ватаєш посватать, разе. засватать; (получить согласие женщины — ещё) сосватать; (ответить согласием на сватовство — о родителях — ещё) просватать [Прокіп не мав чого ждати. Іншу засватав (Коцюб.); Нащо мене засватали і світ мені зав'язали? (Метл.)]. засвататися, -ватаюся, -ватаєшся посвататься [Просимо, просимо щасливого Данила в хату. Поздоровляємо засватавшись (Тоб.)]. засвербіти, -бить зачесаться [У Євгенія серце стислося і рука засвербіла, але в тій хвилі ввійшла Регіна, і увага обох мужчин звернулася на неї (Фр.)]. засвердлнти, -лю, -лиш засверлить. засвистати, -вищу, -віїщеш засвистить [Засвистали партизани Вночі по діброві (Мал.); Різка ще сильніше засвистала, оперізуючи тіло бідного Степана (Фр.)]. засвистіти, -вищу, -вйстйш засвистеть [Засвистіли снаряди, полетіли, хрякаючи, міни (Трипіл.)]. засвідчений удостоверенный; засвидетельствованный, заверенный. Ср. засвідчувати 1. засвідчення 1) удостоверение; ^засвидетельствование, заверение [Дід найняв ще одного свідка. І той за гроші підписав засвідчення (Н.-Лев.)]; ер. засвідчувати 1; 2) (подтверждение какого-нибудь события) книжн. свидетельство [Смутна пісня б історичне засвідчення важкого минувшого життя (Н.-Лев.)]. х засвідчити см. засвідчувати. засвідчуваний удостоверение; заверение. Ср. засвідчувати 1.- засвідчувати, -чую, -чуєш, засвідчити, -чу, -чиш 1) удостоверить, удостоверить; канц. свидетельствовать, засвидетельствовать, заверять, заверить [Фотографію Марички Пахол ми посилали до Мукачева, щоб засвідчити її відповідність оригіналові (Смол.)]; ^чити підпис канц. засвидетельствовать (удостоверить, заверить) подпись; 2) (только несоверги. — доказывать) свидетельствовать [Розквіт нашої літератури засвідчують широко представлені твори сучасних українських прозаїків, драматургів і поетів (Рад. Укр., 1951, VI)]; 0 ~чити свою пошбну к о м ^ уст. засвидетельствовать своё почтение кому. засвідчуватися, -чується удостоверяться; свидетельствоваться, заверяться. Ср. засвідчувати 1. засвітати, -вітає (несоверш. и соверш.) рассветать, рассвести; (соверш. разг. — ещё) забрезжить, забрезжиться [Вранці рано засвітало (Фр.)\ Учись, щоб був ти сильним мужем, Як засвітає день новий! (Фр.)]. засвітити см. засвічувати. засвітитися см. засвічуватися. засвітла нар. засветло [Столи вздовж базару чПоставили, несуть страву.., Щоб засвітла чповечерять (Шевч.)]. "засвітліти, -ліе засветлеть, засветлеться. засвітлітися, -ліється засветлеться, засветлеть. засвічений зажжённый [Павлик приніс за- 16 ч зас свічений ліхтар, і Юрко приладнав його збоку до пояса, щоб не заважав спускатися (Донч.)]. засвічувати, -чую, -чуєш, засвітити, -вічу, -вітшп 1) (что) зажигать, зажечь, (только соверш.) засветить, разг. запалить; (о свече, лучине, лампаде уст. — ещё) затепливать, затеплить; уст. возжигать, возжечь [Тіна, не засвічуючи лампи, сиділа в темноті й чекала (Панч); На Подолі огні, на Подолі, Засвітила їх наша рука (Сос); Навшпипьках Підійшов вечір, Засвітив зорі (Тич.)]; 2) (только соверш. — без прямого дополнения) засветить; (загореться) засветиться [Сонце, моє сонце, засвіти в віконце (Сос); Вона знов стала, наче прикована, а її очі засвітили чудно (Коб.)]\ аж зірниці світили перен. разг. искры из глаз посыпались; і в н а- ше віконце світить сонце погов. будет и на нашей улице праздник; (реже) лридёт солнышко и к нашим окошечкам. засвічуватися, -чуюся, -чуєшся, засвітитися, -вічуся, -вітишся зажигаться, зажечься, загораться, загореться, засветиться, запалиться (только прям.), затеплиться; (чем — перен. — ещё) озаряться, озариться [Вогні за свічу в.алися в місті й над річкою (перекл. з Тургенева); Окрилювалась душа, радісним хвилюючим вогнем засвічувались очі (Шиян); В хатах колгоспників засвітилася лампочка Ілліча (Рад. Укр., 1948у XI); Він зблід ще дужче, і в його очах засвітилися іскри благання (Смол.)]. Ср. засвічувати 1. засвоєння усвоение [Його [Маяковського] досвід вчить, що справжнє новаторство можливе тільки на основі глибокого засвоєння здобутків поетичної культури попередніх епох (Літ. газ., 1951, IV); Засвоєння поживних речовин цукровими буряками з грунту відбувається безперервно . протягом усього періоду росту (Колг. вироби, енцикл.)]. засвоїти см. засвоювати. засвоїтися см. засвоюватися. засвоюваний усваиваемый, усвояемый. засвоюваність, -ності усваиваемость, усвояемость. засвоювання усваивание, усвоение. засвоювати, -воюю, -воюєш, засвоїти, -вбю, -воїш усваивать, усвоить [Гірчак засвоює велику кількість води й поживних речовин (Вісник АН УРСР, 1949, 4); Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант (Донч.)]. засвоюватися, -воюється, засвоїтися, -воїть- ся усваиваться, уевбиться. засекретити см. засекречувати. засекречений засекреченный [Ударні групи мусять бути засекречені (Шиян)]. засекречувати, -чую, -чуєш, засекретити, -речу, -ретшп засекречивать, засекретить. заселений заселённый, населённый; (имеющий население — ещё) обитаемый [Крізь гуркіт коліс було чітко чути мільйонноголосе сюрчання копиків. Здавалося, що весь світ заселений кониками (перекл. з Волошина)]. Ср. заселяти. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)