Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 1 до 784):
Попередня 
Наступна

зас
сидите, мов засватані? Заграли б (Корн.)].
Ср. засватати.
засватати, -ватаю, -ватаєш посватать, разе.
засватать; (получить согласие женщины —
ещё) сосватать; (ответить согласием на
сватовство — о родителях — ещё)
просватать [Прокіп не мав чого ждати. Іншу
засватав (Коцюб.); Нащо мене засватали
і світ мені зав'язали? (Метл.)].
засвататися, -ватаюся, -ватаєшся
посвататься [Просимо, просимо щасливого Данила в
хату. Поздоровляємо засватавшись (Тоб.)].
засвербіти, -бить зачесаться [У Євгенія серце
стислося і рука засвербіла, але в тій хвилі
ввійшла Регіна, і увага обох мужчин
звернулася на неї (Фр.)].
засвердлнти, -лю, -лиш засверлить.
засвистати, -вищу, -віїщеш засвистить
[Засвистали партизани Вночі по діброві (Мал.);
Різка ще сильніше засвистала, оперізуючи
тіло бідного Степана (Фр.)].
засвистіти, -вищу, -вйстйш засвистеть
[Засвистіли снаряди, полетіли, хрякаючи, міни
(Трипіл.)].
засвідчений удостоверенный;
засвидетельствованный, заверенный. Ср. засвідчувати 1.
засвідчення 1) удостоверение;
^засвидетельствование, заверение [Дід найняв ще
одного свідка. І той за гроші підписав
засвідчення (Н.-Лев.)]; ер. засвідчувати 1;
2) (подтверждение какого-нибудь события)
книжн. свидетельство [Смутна пісня б
історичне засвідчення важкого минувшого
життя (Н.-Лев.)]. х
засвідчити см. засвідчувати.
засвідчуваний удостоверение; заверение. Ср.
засвідчувати 1.-
засвідчувати, -чую, -чуєш, засвідчити, -чу,
-чиш 1) удостоверить, удостоверить; канц.
свидетельствовать, засвидетельствовать,
заверять, заверить [Фотографію Марички
Пахол ми посилали до Мукачева, щоб
засвідчити її відповідність оригіналові
(Смол.)]; ^чити підпис канц.
засвидетельствовать (удостоверить, заверить)
подпись; 2) (только несоверги. —
доказывать) свидетельствовать [Розквіт нашої
літератури засвідчують широко
представлені твори сучасних українських прозаїків,
драматургів і поетів (Рад. Укр., 1951, VI)];
0 ~чити свою пошбну к о м ^ уст.
засвидетельствовать своё почтение кому.
засвідчуватися, -чується удостоверяться;
свидетельствоваться, заверяться. Ср.
засвідчувати 1.
засвітати, -вітає (несоверш. и соверш.)
рассветать, рассвести; (соверш. разг. — ещё)
забрезжить, забрезжиться [Вранці рано
засвітало (Фр.)\ Учись, щоб був ти сильним
мужем, Як засвітає день новий! (Фр.)].
засвітити см. засвічувати.
засвітитися см. засвічуватися.
засвітла нар. засветло [Столи вздовж базару
чПоставили, несуть страву.., Щоб засвітла
чповечерять (Шевч.)].
"засвітліти, -ліе засветлеть, засветлеться.
засвітлітися, -ліється засветлеться,
засветлеть.
засвічений зажжённый [Павлик приніс за-
16 ч зас
свічений ліхтар, і Юрко приладнав його
збоку до пояса, щоб не заважав спускатися
(Донч.)].
засвічувати, -чую, -чуєш, засвітити, -вічу,
-вітшп 1) (что) зажигать, зажечь, (только
соверш.) засветить, разг. запалить; (о свече,
лучине, лампаде уст. — ещё) затепливать,
затеплить; уст. возжигать, возжечь [Тіна,
не засвічуючи лампи, сиділа в темноті
й чекала (Панч); На Подолі огні, на
Подолі, Засвітила їх наша рука
(Сос); Навшпипьках Підійшов вечір,
Засвітив зорі (Тич.)]; 2) (только соверш. —
без прямого дополнения) засветить;
(загореться) засветиться [Сонце, моє сонце,
засвіти в віконце (Сос); Вона знов стала,
наче прикована, а її очі засвітили чудно
(Коб.)]\ аж зірниці світили перен.
разг. искры из глаз посыпались; і в н а-
ше віконце світить сонце погов.
будет и на нашей улице праздник; (реже)
лридёт солнышко и к нашим окошечкам.
засвічуватися, -чуюся, -чуєшся, засвітитися,
-вічуся, -вітишся зажигаться, зажечься,
загораться, загореться, засветиться,
запалиться (только прям.), затеплиться;
(чем — перен. — ещё) озаряться, озариться
[Вогні за свічу в.алися в місті й над річкою
(перекл. з Тургенева); Окрилювалась
душа, радісним хвилюючим вогнем
засвічувались очі (Шиян); В хатах колгоспників
засвітилася лампочка Ілліча (Рад. Укр.,
1948у XI); Він зблід ще дужче, і в його
очах засвітилися іскри благання (Смол.)].
Ср. засвічувати 1.
засвоєння усвоение [Його [Маяковського]
досвід вчить, що справжнє новаторство
можливе тільки на основі глибокого
засвоєння здобутків поетичної культури
попередніх епох (Літ. газ., 1951, IV);
Засвоєння поживних речовин цукровими
буряками з грунту відбувається безперервно
. протягом усього періоду росту (Колг.
вироби, енцикл.)].
засвоїти см. засвоювати.
засвоїтися см. засвоюватися.
засвоюваний усваиваемый, усвояемый.
засвоюваність, -ності усваиваемость,
усвояемость.
засвоювання усваивание, усвоение.
засвоювати, -воюю, -воюєш, засвоїти, -вбю,
-воїш усваивать, усвоить [Гірчак засвоює
велику кількість води й поживних речовин
(Вісник АН УРСР, 1949, 4); Засвоївши
якесь граматичне правило, він придумував
до нього цілий диктант (Донч.)].
засвоюватися, -воюється, засвоїтися, -воїть-
ся усваиваться, уевбиться.
засекретити см. засекречувати.
засекречений засекреченный [Ударні групи
мусять бути засекречені (Шиян)].
засекречувати, -чую, -чуєш, засекретити,
-речу, -ретшп засекречивать, засекретить.
заселений заселённый, населённый; (имеющий
население — ещё) обитаемый [Крізь гуркіт
коліс було чітко чути мільйонноголосе
сюрчання копиків. Здавалося, що весь світ
заселений кониками (перекл. з Волошина)].
Ср. заселяти.

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)