Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 1 до 784):
Попередня 
Наступна

вас
123
вас
сорить [Б рашна* свого поширенпя гірчак
ааомічус всі польові і городці землі (Вісник
АН УРСР. 1949, 4)].
засмічуватися, -чується, засмітитися, -мітить*
ся захоряться, закриваться, засориться.
Ср. засмічувати.
засмічувач с.-х. засоритель,
засмішити, гшу, -шига рааг. насмешить
(сильно), рассмешить (сильно); разг.
уморить [Засмішив мене (Константиногр. у.—
Сл. />.)],
засміювати, *міюю, -міюещ, засміяти, -мій,
¦міет^ааз, васмеивать, засмеять [Пошли ж
ти їй долю, —. вона молоденька; Бо люди
чужії ЇЇ засміють (Шевч.)].
засміятися, -міюся, -мі?шся засмеяться [Руд-
вев засміявся й поплескав мене по плечу
(Верщ%))\ <**тисл на к^тді см.
кутній 2.
засмбктапий і) васбсавный; 2) (истощенный)
разд. испитбй.
засмоктати см. засмоктувати.
засмоктування засасывание.
засмбктувати, -ктую, -ктуєш, засмоктати,
*мокчу> --мбкчевд 1) (о болоте) засасывать,
засосать [Раз упавши, кінь уже не міг
звестися: його засмоктувало па очах (Гонч.)];
2) (только соверш, — о начале действия)
засосать [Дід Цигай вдоволено висмоктав
свою велику саморобну люльку (Ваш)].
засмоктуватися, -ктуюся, -ктуешся
засасываться.
засмолений засмолённый [Вогнище почало
розгорятися. Дим товстим стовпом валив
у засмолений отвір [у комині] і, не
вміщуючись у ньому, па землю не сідав, а висів, як
хмара, під дахом (перекл. в Вабаевського)].
засмолити см, засмолювати.
засмолитися см, засмолюватися.
засмолювати, -люю, -люега, засмолити, -молю,
-молиш засмйлпвать, эасмолйть [Човна
засмолює завзятий риболов (Рил.)].
засмолюватися, глююся, -люєшся,
засмолитися, ^молюся, -мблшпся засмаливаться,
засмолиться.
засмутити см. засмучувати,
засмутитися см* засмучуватися.
засмуткувати, -кую, -куєш разг. загрустить.
засмучати см. засмучувати.
засмуч&тися см. засмучуватися.
засмучешш 1) опечаленный; (без дополнения—
обычно) печальный; огорчённый;
сокрушённый, удручённый [Ой ти, дівчино
зарученая, Чого ж ти ходивд засмученая? (Чуб.);
Голубий засмучений погляд тихо зустрів
його і зразу ж погас (Ст,)\ Облцччя в
Ганни Іванівни було бліде й засмучене (Шовк.)];
2) омрачённый, Ср. засмучувати 1—2.
засмученість, 'ііості удручённость.
засмучення огорчение; сокрушение. Ср.
засмачувати 1.
засмучено нар. печально; огорчённо;
сокрушённо, удручённо. Ср. засмачувати і.
засмучувати, -чую, -чуєщ и обл. засмучати,
-чаю, -ч&єш, засмутити, -мучу, -мутиш
1) (кого) опечаливать, опечалить;
(причинять боль) огорчать, огорчить; (при
подлежащем, обозначающем причину такого
состояния — еще) сокрушать, сокрушить,
удручать, удручить, приводить в уныние,
привести в уныние, книжи. повергать
в уныние, повергнуть в уныние [Що не
вмовляли Олесі, нічого не помоглось.
Тільки гірш дівчину засмутили (Вовч.)]\
2) (при дополнении — неживом предмете)
омрачать, омрачить,
засмучуватися, -чуюся, -чусгпся и обл. за-
смучатися, -чшосл, -ча\інея, засмутитися,
-мучуся, ^мутишся 1) оиечбливаться,
опечалиться; огорчаться, огорчиться;
впадать в уныние, впасть в уныние; (соверш.
разг. — еще) запечалиться, приуныть; редк.
удручаться, удручиться [Зінька важко
зітхнула, й голову похилила. Син так
само засмутився (Н.~Лев,)]; 2) омрачаться,
омрачиться. Ср, засмучувати 1—?¦
засніжений заснежённый, заспёжепный [Я
встав, вийшов на засніжений берег і став
па пустельній кручі над'рікою (Смол.)].
заснГжспість, -пості заснежённость, ваенб-
женность.
засніжитися, -житься за снежиться [Все
навкруги побіліло; засніжилися сопки,
перестояні трави і пні сховались (перекл.
а Ажаева)].
засиіт, -ту с.-х. обл. головвй. См. головне2.
засиітйтд см» засвічувати,
засвітитися см. заснїчуватися.
засвічувати, -чую, -чуєщ, засвітити, -нічу,
-пїтиш обл% засыпать, засыпать (чем-либо
сыпучим).
заснічуватися, -чується, заспіт йтися,
-нітиться обл. і) (о гнойной ране)
закупориваться, закупориться [Оце рана ва-
снітилася, так гній і не витіка (Лебед.»
у. «~ Сл. Гр)]\ 2) с~#, покрываться
головнёй, покриться головнёй [Пшениця
засвітилась (Фр.)].
заснований1 оенбванный; учреждённый, Ср,
заснбвувати1.
заспбваний2 заенбванный; затканный;
опутанный [Чисте пебо, напрєне сонцем, наче
засноване синіми й срібними нитками,
переливалося, горіло, не було йому кінця-
краю (Янов.)]. 6р. заснбвувати8.
засновиг&ти, -г&о, -гбеш разе, васновать
[Хлоп'яки 8 довгими тичками васновигали
в лісах (Горд.)].
заснбвник основатель; книжн. учредитель;
уст. зиждитель [Ім'я Леніна, великого
засновника і мудрого вождя Комуністичної
партії, нерозривно вв'язане з усією
історією нашої партії E0років КПРС)]; зб^б^и
~ків собрание основателей (учредителей),
учредительское собрание.
засновництво учредительство (Фінансовий
капітал, що концентрований в небагатьох
руках і користується фактичною
монополією, бере величезний і дедалі більший
зиск від засновництва, від випуску
фондових паперів.. (Ленін)].
зас новіш ця основательница; учредительница.
Ср. заснбвник.
засновницький учредительский.
засновок, -вку обл. предпосылка.
засновування* основание; учреждение. Ср.
засновувати1.
засновування3 ааснбвывание. Ср. заснбвувати9.

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)