Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зас 132 зас пика [Там, кажуть, такі хороші застяжки даватимуть, геть чисто шовкові (Л. Укр.)]. настьобувати см. застібувати. Дсув, обл. засов засов, задвижка, запор, затвор [Ляля, накинувши халат, вийшла вслід батькові, щоб зачинити двері на засув (Гонч.)\ Хата тепер знову завжди була на засуві (Козач.)', Коло дверей стукнув засов... (Мирн.)]\ відсунути ^в (д в е- р ё й) отодвинуть засов (двери); разг. отщёлкнуть (отщелкнуть) дверь. засуванпя 1) засовывание; 2) запирание (на засов). Ср. засовувати 1—2. засувати см. засовувати. засуватися см. засовуватися. засувка засов, задвижка, разг. запбрка; на дверях и окнах — ещё) затворка (обл.) Вентиляційні труби мають регулюючі засувки (Колг. вироби, енцикл.); Вона швидко підійшла до дверей і замкнула їх на засувку (Борз.)]. засувний задвижной. засуд, -ду обл. приговор; решение [Засуд тої комісії буде без апеляції потверджений (Фр.I засуджений 1) осуждённый, засуженный; приговорённый [Як на смерть засуджений, встав він з-за стола (Мирн.)\\ 2) осуждённый; 3) осуждённый; обречённый [Революція 1905 р. повністю показала, що старі порядки в російському селі засуджені історією безповоротно (Ленін)]. Ср. засуджувати 1—3. засудженість, -пості обречённость; обречение. засудження 1) осуждение; 2) осуждение, порицание; 3) осуждение; обречение. - Ср. засуджувати 1—3. засуджування 1) осуждение; 2) осуждение, порицание; 3) осуждение; обречение. Ср. засуджувати 1—3. засуджувати, -джую, -джуєш, засудити, -суджу, -судиш 1) (на суде) осуждать, осудить; (соверш. — ещё) засудить; (с указанием меры наказания — ещё) приговаривать, приговорить [Хоч фактично Франко не був членом жодної соціалістичної організації, проте його засуджують на 9 місяців тюрми (Козл.)', Олена: ..Вітчим казали, що дядька Панаса засудять кудись далеко (Тоб.)]; 2) (относиться отрицательно) осуждать, осудить; (несоверш. — ещё) порицать [Антонович суворо засуджував тих офіцерів, які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими (Гонч.)]\ ^джує його поведїн к у осуждает (порицает) егб поведение, не одобряет егб поведения; 3) (предназначать к чему-нибудь неизбежному, тяжёлому) осуждать, осудить; рит. обрекать, обречь; «^вати себе осуждать себя; обрекать себя; уст. обрекаться [Ні один революційний клас зарікатись від революційної війни не може, тому що інакше він засуджує себе на смішний пацифізм (Ленін)]. засуджуватися, -джуюся, -джуєшся 1) осуждаться, приговариваться; 2) осуждаться, порицаться; 3) осуждаться; обрекаться. Ср. засуджувати 1—3. [ засудити см. засуджувати, засуканий засученный; подвёрнутый [Забризкана водою, з засуканими по лікоть рукавами, стоїть Юлька за великою балією і пере білизну (Шиян)]. Ср. засукувати, засукати см. засукувати, засукатися см. засукуватися, засукування засучивание; подвёртывание. Ср. засукувати, засукувати, -кую, -куєш, засукати (засукаю, засукаєш и засучу, засучит) засучивать, ! засучить; (прям. — ещё) подвёртывать, подвернуть, разг. подворачивать, подворотить [Інші робітники теж уже почали засукувати рукава (Панч); Засукали ми рукава, подались на пустирі, Тридцять місяців робили від зорі і до зорі (Воскр.)]. засукуватися, -куюся, -куєшся, засукатися (засукаюся, засукаєшся и засучуся, засучится) засучиваться, засучиться; (только об одежде — ещё) подвёртываться, подвернуться, разг. подворачиваться, подворотиться [Оце ще! не засукується ніяк рукав! (Сл. Гр.)]. засумГти, -мГю, -мієш обл. загрустить; запечалиться, загоревать; взгрустнуть. Ср. засумувати. засумбваний обл. печальный, опечаленный, грустный [Василь сидів., чогось засумо- ваний (Фр.)\ Лісом колисався шум вічно засумованих сосен (Коб.)]. засумувати, -мую,-муєш загрустить; разг. запечалиться, загоревать; (слегка) взгрустнуть (только с дополнением)', (в народной поэзии) закручиниться [Батечки мої! Як то кріпко засумувала Івга! (Квітка)]. засумуватися, -муюся, -муєшся обл. загрустить; запечалиться; закручиниться [Прожив день та й засумувався (Руд.)]. Ср. засумувати. засунений редк. см. засунутий. засунути см. засовувати. засунутий 1) засунутый; задвинутый; заткнутый [В бант була засунута записка на товстому папері (перекл. з О. Толстого)]', 2) задвинутый; запертый [Запуда пройшов до дверей, двері були засунуті засувом (Н.-Лев.)]. Ср. засовувати 1—2. засунутися см. засовуватися. ^ засупонити см. засупонювати. засупбнюванпя засупонивание. засупонювати, -июю, -шоєш, засупонити, -ню, -ниш засупонивать, засупонить. засурмити, -млю, -мит затрубить; уст. вострубить [Рано-вранці в неділю засурмила на шкільному подвір'ї піонерська сурма (Донч.)]. засутеиїти, -ніс безл. стемнеть; смеркнуться [В залі враз засутеніло (Ільч.)\ Іноді, коли вже зовсім засутеніє, забіжать до нього колишні учениці, учні (Іван.)]. засуха засуха [Роман: У книжках пишуть.., що засухи відтоді настали, як новирублювали ліси та позамулювали річки... (Кроп.)]. засухостійкий с.-х. засухоустойчивый [Вона раділа, як дитя, кожній звістці про нові зрошувальні системи, про новий сорт засухостійкої пшениці (Донч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)