Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зат 136 зат обл. дух (дыхание) захватило [Каже він якось глухо, мов йому що зітханпя затнуло (Мирн.)]. затинатися, -наюся, -паєшся, затнутися и затятися, -тнуся, -тнешся 1) (задерживаться, останавливаться) запинаться, запнуться [Нешвидко, розтягаючи, читав він його [урок], затинаючись то на тому, то на другому місці (Мирн.); Побачивши червону смужку, яка струмила у Пархоменка по руці, він затнувся на півслові (Панч)]; дух знається, ^пався, ^тнувся обл. захватывает, захватывало, захватило дух (дыхание) [У грудях дух затинався, серце, як не вискочить, билось, а вона неслася! (Мирн.); Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся (Мирн.)]) 2) (упорно стоять на своём) упираться, упереться; (не сознаваться) запираться, запереться; (не соглагиатъся) упрямиться, заупрямиться, разг. заартачиться [Настала осінь. Почали загадувати до школи. Наум гадав віддати Семена, але Наумиха стала руба і затялась, що не пустить (Коцюб.); — Я малювати не буду, — затявшись, повторила Зоя (Собко); Різдво із хати, а старости в хату, та нічого з того не вийшло. Затялась дівка і ані руш (Коцюб.)]; ^тятися що робити дать зарок чего не делать [Одружитися вдруге затявсь (Барв.)]; як (наче, неначе) втявся разг. как зарок дал [Дощ, як затявся, і трохи не на корх лежало па шляху пилу (Мирн.); Сама баба Зінька ходила до Соломії й просила її вернутись до Романа. Але Соломія неначе затялася і нічого не хотіла й слухати (Н.-Лев.)]; 3) (только соверш.) редк. удариться [Чоловік розігнався, в одвірок затявся (Чуб.)]. затинятися, -ншося, -няєшся разг. заслоняться (разг.); (неточно) заходить [Підводилися з своїх ліжок в'язні і мовчки затинялися од стіни до другої (Вас.)]. затиральний (в винокурении) спец. затбрный. затиральник горн, затиральник. затирання затирание, затирка; стирание. Ср. затирати 1. затирати, -раю, -раєш, затерти, -тру, -треш 1) затирать, затереть; (вытирая, удалять— ещё) стирать, стереть [Ремонтували будинок для кінотеатру, обмазували около, затирали шпарунки (Шиян); Ой ходімо, дівчинонько, слідок затирати (Чуб.), Лар- сенові вдалося пройти далеко на північ, але незабаром шхуну затерло кригою ІТрубл.)]; братії руки уст. потирать руки [Макар Іванович пройшовся по хаті, затираючи руки. Він радий (Коцюб.); Бігав [о. Телесницький] по класі регочучись, затираючи руки (Фр.)]; 2) (перен.: исправлять, смягчать) разг. заглаживать, загладить; (только соверш.: прекратить; отвлечь внимание от разговора) замять [Щоб затерти дитячу неприємну розмову й натякання, Бородавкін почав розмову за Маню Навроцьку (Н.-Лев.)]. затиратися, -раюся, -раєшся, затертися, -труся, -трешся 1) затираться, затереться; стираться, стереться; ср. затирати 1; 2) (исчезать) изглаживаться, изгладиться [Змісту їх [оповідань] не тямлю, але вражіння не затреться в душі до смерті ,(Фр.)]. затиск, -ку зажим; ~к критики зажим критики. затисканпя зажимание, зажим. затискати, -каю, -каєш разг. затискать. затискати, -каю, -каєш и затискувати, -кую, -куєш, затиснути, -пу, -нені 1) зажимать, зажать; (сдавливать) сжимать, сжать, стискивать, стиснуть [Долом і горою Йдуть богунці у поході, Затискають зброю (Мал.); Товариш Жданов був нещадний до тих, хто затискував критику та намагався принизити її значення (Літ. газ., 1950, VIII); Радда.., затиснувши рану пасмом свого чорного волосся, усміхаючись, сказала голосно й виразно: «Прощай, Лойку!» (перекл. з Горького); Юрко затиснув засоромлено цукерок у жменю (Козл.)]; 2) (засовывать куда-нибудь) разг. затискивать, затиснуть, затискать; 3) (прижимать одно к другому) обл. стискивать, стиснуть; (о губах — ещё) поджимать, поджать [Парубок щось шепоче дівчині. Та відпихає його і затискає вуста, щоб не розсміятись (Ст.); Іцко, затиснувши зуби, боровся з долею (Фр.); Маланка.. злісно блиска очима. — Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові.—І затиснула сухі, зів'ялі губи (Коцюб.)]; о ^ти кулак сжимать, сжать кулак, стискивать, стиснуть кулак [Скочив я з землі, порвавсь убік, як до села, й затис кулаки. «Помщусь..!» (Коцюб.)]. затискатися, -каюся, -каєшся и затискуватися, -куюся,, -куєшся, затйснутися, -нуся, -нешся 1) (только соверш.) быть стиснутым; быть зажатым [Маковей присів у своїй норі. Німа трубка затиснулась йому в закляклій руці (Гонч.)]; 2) (проникать) затискиваться, затиснуться, затискаться; 3) стискиваться, стиснуться; 4) страд, з. (несоверш.) зажиматься; сжиматься, стискиваться; затискиваться; стискиваться; поджиматься; ср. затискати 1—3. затискач, -ча техн. зажим. затискний техн. зажимный. затискування зажимание, зажим; ~ня критики зажим критики. затискувати см. затискати. затискуватися см. затискатися. затискувач зажимщик [Треба взяти під захист Статуту членів партії, які виступають з критикою хиб у роботі, захистити їх від затискувачів критики (Хрущов)]. затйснепий 1) зажатый; сжатый, стиснутый [Кругле й глибоке озеро було затисне не між трьох високих кам'яних сопок (Донч.)]; 2) затиснутый; 3) стиснутый; поджатый [Андрій не бачить її обличчя, але знає, що у неї спущені додолу очі й затиснеяі губи (Коцюб.)]. Ср. затискати 1—3. затиснути см. затискати. затйснутий 1) зажатый; сжбтый, стиснутый; 2) затиснутый. Ср. затискати 1-*-2; 0 **тий кулак стиснутый кулик. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)