Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зат 141 зат тільки мит*. Потім він химерно затріпотів (Иное.)] З башти танка вирвався і затріпотів на вітрі червоний прапор (Скляр.)]. затріпотатися, -почуся, -почетен усилит. затрепетать, затрепетаться; затрепыхаться [Маша боягузлива. Досі не може чути пострілу з рушниці: так і затріиочеться (перекл. з Пушкіна)]. Ср. затріпотати. затріпотіти см. затріпотати. затріскотати, -кочу, -кочеш и затріскотіти, -кочу, -котиш усилит, затрещать [На фронті затріскотіла стрілянина (Панч)]. затрїснути, -ну, -пеш обл. захлопнуть [Підмайстер одним скоком вибіг на вулицю і затріснув за собою шинкові двері (Фр.)]. затріщати, -щу, -щйш затрещать [Раптом я почув, що собаки гучніше загавкали, щось дуже затріщало (перекл. з Л. Толстого); Оглушливо затріщали сигнальні дзвінки (Бат)]. затроєніш обл. отравленный [Ходив [Сава], мов затроєпий, в'янув усім тілом (Коб.)]. затроювати, -роюю, -роюєш, затроїти, -рою, -роїш обл. отравлять, отравить [Не раз мара давньої нужди затроювала йому "найбільшу радість (Ф/>.)Ь затрубити, -рублю, -рубиш затрубить; уст. вострубить [У труби затрубили, У дзвони задзвонили (Шевч.)]. затрублено предик, затрубили. затруджений обл. измождённый (трудом), изнурённый (трудом) [Стоїть Христя коло дверей, — затруджена молодість, невмита краса в лахміттях, довічна темная неволя фас.)]. затрудити,~-рудить (у що) безл. разг. отдаться (болью) (в ,чём) [Вдарив по замку. Затрудило в руки, аж самому блиснуло в очах, і замок розчахнувся (Ґонч.)]. затруїти см. затруювати. затрусити см. затрушувати. затруситися, -рушуся, -русигася затрястись; (сильно — ещё) сотрястись (уст.)] (слабее) задрожать [Хлопчик затрусився всім тілом і побіг (Куч.)\ Земля затрусилася, ворог закляк, Як впав на колону вогненний літак (Важан)] У Мосаковського затрусилися ноги (Н.-Лев.)]. затрухлявіти, -віє затрухляветь. затрушувати, -шую, -гауєш, затрусити, -ру- | шУч -русиш 1) (что чем) посыпать, посыпать, засыпать, засыпать; (соеерш. — ещё) затрусить (обл.) [Як докопаю, — хворостняком затрушу (Манж.)]; 2) (только соеерш. — привести в движение) затрясти; (сильно и без оттенка начала действия, а с оттенком совершённости) сотрясти (уст.)\ (начать вытряхивать) затрусить (разг.) [Після Еибуху затряслася земля, но наче її хтось за груди затрусив (Ст.)]. затруювати, -руюю, -руюєш, затруїти, -рую, -руїш отравлять, отравить [Принадниць бачивши, він томиться в одчаї, Бо думка чагз йому затруює німа (перекл. Рильського)]. затрюхати, -рюхаю, -рюхаєш (побежать рысцой) затрусить. затрясти, -су, -сеш затрясти; (сильно и без оттенка начала действия, а с оттенком совершённости) сотрясти (уст.) [Хома на- | гнувся, затряс його за плече(Гонч.)] Горб затрясло від вибухів (перекл. з Полевого)]. затрястися, -суся, -естся затрястись; сотрястись [Дав [я] йому поснідати.. Аж затрясся неборак (Фр.)\ Тітка Клавда розсміялась, аж шкіра па її шиї затряслась (Вільде)] Та так погуляем, Що аж пекло засміється, Земля затрясеться, Небо запалає... {Шевч.)]. Ср. затрясти. затужавілий затверделый, затвердевший; загустелый, загустевший; уплотнившийся; затянувшийся [Руки йому були ще зв'язані за спиною, і Катерина кинулася зубами розтягати затужавілий вузол пута (Ле)]. Ср. затужавіти. затужавіти, -віє затвердеть; (о жидком) загустеть; уплотниться; (об узле) затянуться [Затужавіла земля — лопатка не йде (Горд.)] А серце затужавіло, зробилося як криця, і болить, і болить (Вас.)]; цемент добре ^вів строит, цемент хорошо схватило. затужити, -тужу, -тужиш разг. 1) (за ким, за чим, редк. по кому, по чому) загоревать ?о ком, о чём), (народно-поэтическое) закручиниться, вскручиниться (по ком), обл., разг. затужить (по ком, по чём, о ком, о чём); (о длительном чувстве — обычно) затосковать (но ком, по чём и по кому, по чему) [Затужила дівчина за мною (Чуб.)] Важко самому журитись, а ще важче буде, коли й ти затужиш (Вовч.)]] 2) (о слезах) заплакать; (с причитаниями) заголосить [Потім головою до її голови притулилась, і гірко нечутно удвох затужили (Головко)] Як же заридає Катря, як затужить! (Вовч.)] Умер козак та й лежить, та й нікому затужить (Пом.)]. затукати, -каю, -каеш застучать [Заспівали, затукали тяжкі краплини, спадаючи з листя і квіту на землю (Ст.)]. затулений закрытый; заслонённый, загороженный; зажатый [Він сидів у куточку під темним, затуленим фанерою вікном (Іван.)]. Ср. затуляти. затулити см. затуляти. затулитися см. затулятися. затулка обл. 1) (в печном отверстии) заслонка; 2) (в трубе) вьюшка. затуляти, -ляю, -ляєш, затулити, -тулю, -тулиш закрывать, закрыть; (делать невидимым или недоступным —' обычно) заслонять, заслонить, загораживать, загородить; (о небольшом отверстии — ещё) зажимать, заж&ть [Сині волошки проти місяця ще більше синіли, затуляючи собою мало не все вікно (Вас.)] Під липою був холодок. Багатолітнє, ^широковерхе дерево затуляло невеликий клапоть землі од сонця (Риб.)] Власенко затулив обличчя руками й замовк (Смол.)] Високе досвітнє небо затулили зарості колючого терну (Ст.)] Телефоніст у землянці припав до трубки, затуливши друге вухо (Гонч.)] Він затулив пальцями всі дірочки і взяв на дудці два тони в октаву (перекл. з Коро- ленка)]. затулятися, -ляюся, - л яєшся, затулитися, -тулюся, -тулишся 1) закрываться, закрыть- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)