Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
іпт 142 зат ся; заслоняться, заслониться, загораживаться, загородиться [Дівчина, затулившись руками, ридає (Вовч.)]) 2) страд, з. (несоверш.) закрываться; заслоняться, загораживаться; зажиматься. Ср. затуляти. затуманений 1) затуманенный; отуманенный; подёрнутый (только с указанием чем) [Десь далеко в затуманених плавнях вставало сонце (Баш)) Михайло пустив руку дівчини і довго лежав, дивлячись в її обличчя затуманеними, тривожними очима (Собко)) Його груди дихали важко; затуманена голова довго не могла прийти до повної свідомості (Фр.)]\ 2) затуманенный. Ср. затуманювати 1—2. затуманити см. затуманювати. затуманитися см. затуманюватися. затумапїлий затуманенный, затуманившийся; отуманенный; подёрнутый (только с указанием чем) [До закам'янілої, дзеркальної поверхні води із схилу спускався зату- манілий в білому цвітінні яблуневий сад (Смол.)]. Ср. затуманювати 1. затуманіти, -нїю, -нієш затуманиться. затуманювати, -нюю, -нюєш, затуманити, -маню, -мбнйш 1) затуманивать, затуманить; (застилать слегка и перен. — ещё) отуманивать, отуманить; (чуть-чуть прикрывать тонким слоем чего-нибудь — ещё) подёргивать, подёрнуть [Дим котився по сонних господах, Затуманював голе гілля (Мас.)) Сльози затуманили мені очі (Риб.)]) 2) (делать непонятным) затуманивать, затуманить [Література має право ускладнювати сюжет, щоб читачеві було цікавіше читати, але вона не має права затуманювати сюжет так, щоб читач перестав його розуміти (Смол.)]. затуманюватися, -нююся, -нюєшся, затуманитися, -манюся, -манишся затуманиваться, затуманиться; отуманиваться, отуманиться; подёргиваться, подёрнуться [Ясні його очі затуманилися (перекл. з Вовчка)) Знову затуманилося .в голові (Шовк.)]. Ср. затуманювати 1. затупати, -паю, -паєш затбпать [Вечір за вечором просиджували вони з Гафійкою.., немов чекали дорогого гостя, що от-от не видко як аатупає перед хатою (Коцюб.)]. затупити см. затуплювати. затупитися см. затуплюватися. затуплювати, -люю, -люєш и затупляти, -ляю, -ліівш, затупити, -туплю, -тупиш затуплять, затупить, иступлять, иступить. затуплюватися, -люеться и затуплятися, -ляється, затупитися, -тупиться затупляться, затупиться, иступляться, иступиться [Та гей, бики! Чого ж ви стали? Чи поле страшно заросло? Чи лемеша іржа поїла? Чи затупилось чересло? (Руд.)]. затупляти см. затуплювати. затуплятися см. затоплюватися. затупотати, -почу, -пбчсш и затупотіти, -іючу, -нотйиі усилит, затопотать [Все шосе тепер загриміло, заскрипіло, затупотіло (Гонч.)) Щось затупотіло в сінях, і на дверях з'явився низенький присадкуватий чоловічок, якого зразу не впізнав Данило (Коп.)]. затупцювати, -цюю, -цюєш 1) (на месте) затоптаться [Коні здригнулись, зіщулили вуха і нетерпляче затупцювали на місці (Панч)]) 2) (пойти) разг. затбпать [Затупцював до дверей (Шиян)]. затупцяти, -цяю, -цяєш разг. затбпать. затурбований обеспокбенный, встревоженный; озаббченный [Андрій затурбований, задуманий, кусає губу, дивиться кудись у відчинене вікно (Вас.)]) ^нин погляд беспокойный (тревожный) взгляд [Вихиливши у вікно голову, вона кидала очима затурбовані погляди (Вас.)]. затурбувати, -бую, -буєш забеспокоить, встревбжить; разг. затревбжить; озаббтить. затурбуватися, -буюся, -буєшся забеспокой гь- ся, встревбжиться; разг. затревожиться. затурканий забитый; (измученный требованиями) задёрганный, затурканный; (запуган- ный) загнанный [Радянська влада підняла затурканого злиднями селянина і піднесла його людську гідність (Хрущов)) Пригадалося йому дитинство. Батько — швець і п'яничка. Затуркана, боязка, але добра мати (Шиян)]. затурканість, -ності забитость; загнанность. Ср. затурканий. затуркати1, -каю, -каєш и затурчати, -чу, -чиш 1) (о горлице) заворковать; 2) (о различных предметах) застучать; затрещать; затарахтеть [На греблі затурчав третій кулемет (Кундз.)]) 3) (заговорить) разг. затараторить, затрещать, затарахтеть [От як затуркали, затуркали — бо звісно, як наші молодиці, скільки їх не буде, та як заговорять разом усі ув один голос, так нічого і не второпаєш (Квітка)]. затуркати2 см. затуркувати. затуркотати, -кочу, -кбчеш и затуркотіти, -кочу, -котиш усилит. 1) заворковать [Перший дуб їіад своїм потоком Голубами затуркотів (Мал.)]) 2) застучать; затрещать; затарахтеть [А вона то добре знає, Чого служба хоче, Та чекає барабана, Коли затуркоче (Руд.)) Затуркотів барабан (Мирн.)) Екіпаж по зеленій траві затуркотів па Мозолівку (Панч)]. Ср. затуркати1 1—2. \ затуркування разг. задёргивание. затуркувати, -кую, -куєш, затуркати, -каю, -каєш (когб) разг. задёргивать, задёргать; Ісоверш. — ещё) сбить с толку, затуркать Засмикали, засіпали, затуркали батька зовсім (Горд.)]) ^кати голову к о м ^ задурить (заморочить) голову кому [Затуркали голову Захарові (Горд.)]. затурч&ти см. затуркати1. затухання физ. затухание. затухати1, -тухбю, -тухаєш, затухпутп, -ну, -неш (угасать) затухать, затухнуть [Затухав бій з танками (Ле і Левада)]. затухати2, -тухбє, затухнути, -не (становиться тухлым) разг. протухать, протухнуть. затухаючий затухающий; ~чі к о л и в а п- и я физ. затухающие колебания. затухнути1 см. затухати1. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)