Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зат 144 зат ко про великий посаг, який думав затягти за жінкою (Мирн.)]. затягати2, -гаю, -гаєш (заносить — об одежде; замучить, водя с собой и т. п.) разг. затаскать. * затягатися1, -гаюся, -гаєшся и (реже) затягуватися, -гуюся, -гуєшся, затягтися, -тягнуся, -тягнешся и затягнутися 1) затягиваться, затянуться; (о ране — ещё) закрываться, закрыться; заволакиваться, заволочься, подёргиваться, подёрнуться; задёргиваться, задёрнуться [Нитка в руках плуталась, затягалась в узли (П.-Лев.); Він жадібно затягався цигаркою (Головко); Надвечір океан затягався темрявою, небо згасало (перекл. з Короленка); Бій почав затягатися і затягнувся до ранку (Верш.); Він мовчав, курив, затягуючись димом (Шили); Остап поправлявся. Гарячка згодом спала, рана швидко затягувалась (Коцюб.); Великі очі в золотавих віях затяглись вологим серпанком (перекл. з Фадеева); Бесіда, яку Юрій сподівався провести хвилин за двадцять п'ять, дуже затяглася (перекл. з Павленка); Враз поміж деревами замерехтіли вогні і зразу ж затягнулися гніздами диму (Ст.); Дмитрии затягнувсь цигаркою і почервонів увесь од їдкого диму (Коцюб.)]; 2) продеваться, продеться; продёргиваться, продёрнуться; вдеваться, вдеться; 3) страд, з. (несоверш.) затягиваться; заволакиваться, подёргиваться; задёргиваться; затаскиваться; засасываться; продеваться; продёргиваться; вдеваться; затягиваться; втягиваться. Ср. затягати1 1—3. затягатися2, -гається (об одежде) разг, затаскаться. затягач, -ча анат. жом. затягнений, затягнутий 1) затянутый; заволоченный, подёрнутый; задёрнутый; затащенный; засосанный [Еменё любувалась його міцним., тілом, тісно затягненим в тонке сукно (Коцюб.); Прапороносці перетинали поле. Покорчоване, перепалене, поруділе, воно ще місцями було затягнуте клубовинням сивобурого диму (Гонч.)]; ***ниії, ^тпй хмарами заволоченный (обложенный) тучами [Хмари зробилися ніби тонші й прозоріші, але все небо було затягнуте ними (перекл. з Горького)]; 2) продетый; продёрнутый; вдетый; 3) затянутый; втянутый. Ср. затягати1 1—3. затягнення затяжка. затягнути см. затягати1. затягнутий см. затягнений. затягнутися см. затягатися1. затягти см. затягати1. затягтися см. затягатися1. затягування см. затягання. затягувати см. затягати1. затягуватися см. затягатися1. затяжка 1) (задержка; проволочка) затяжка [Я думаю, підемо на три обльоти. А на стрибок я дам затяжку (Куч.)]; 2) (при курений) затяжка [Він став швидкими затяжками докурювати крихітний «чинарик» (перекл. з Полевого)]. затяжний затяжнбй [Перші дні плаванпя тягнулись довго. Особливо затяжними були ночі (Риб.)]. затяжчик техн. затяжчик. затямлювати, -люю, -люєш, затямити, -млю, -мінп разг. запоминать, запомнить [Слухав він надзвичайно уважно, нічого не пропускав, усе затямлював (перекл. з Фурманова); Л ю ц і й: ..Я те чув і все затямив (Л. Укр.)]. затяти см. затинати. затятий 1) ярый; (настойчивый; неизменный) упорный; (о характере) упрямый; (непримиримый — о враге, противнике) заклятый [Хома, який умів з кожного покепкувати, водночас викликав і загальну симпатію до себе своїм гумором та затятим колективізмом (Гонч.); Між нащадками знялася Боротьба тяжка, завзята, Та вона ведеться й досі, Ця війна страшна, затята (Л. Укр.)]; 2) (об устах, губах, зубах) обл. стиснутый, сжатый [Він ішов згорблений, сумний, з затятими устами, немов на плечах у нього був якийсь великий тягар (Фр.)]; 0 ^тий біль сдерживаемая боль [Марія стиснула уста і з виразом затятого болю уперто мішала чай (Коцюб.)]. затятися см. затинатися. затятість, -тості упорство; (нежелание сознаться— ещё) запирательство; упрямство [Очі згасли, на виду осів повий вираз— вираз болю й затятості (Коцюб.)]. Ср. затятий 1. затято нар. яро; упорно; упрямо [Катя весь час весело щебетала, а Юрко уперто й затято мовчав (Козач.)]. Ср. затятий 1. затьмарений 1) затемнённый; (о взгляде) затуманенный [[Кашпур] втупився ^затьмареним поглядом у принишклий ^ парк (Риб.)]; 2) омрачённый; помрачённый [В цій значущій мовчанці, в поглядах., відчувалась ота глибока, незламна, нічим не затьмарена любов (ДІиян)]. Ср. затьмарювати 1—2. затьмарення 1) затмение; ^»ня свідб- мості и т. п. затмение (помрачение) сознания и т. п.; 2) омрачение; помрачение. Ср. затьмарювати 1—2. затьмарити см. затьмарювати. затьмаритися см. затьмарюватися. затьмарювати, -рюю, -рюєш, затьмарити, -рю, -риш 1) затмевать, затмить; (делать тёмным) затемнять, затемнить, уст. омрачать, омрачить, помрачать, помрачить [Жодна хмаринка не затьмарювала блакиті (Коп.); Сутінки вже зовсім затьмарили небо (перекл. а Гоголя)]; ^*тп р 6- зум, свідбмість и т. п. затемнять, затемнить ум, сознание и т. п. [А думки, як вихор, проносились в голові, затьмарювали розум, пекли гірше вогню (Шиян); Сон прийшов десь під ранок. Важкий, як забуття, він затьмарив свідомість і опанував тіло (Риб.)]; 2) (печалить; о радости и т п.—уменьшать) омрачать, омрачить; уст. помрачать, помрачить [Щастя їм затьмарити но вдасться, над землею — сонячна блакить... (Тер.)]. затьмарюватися, -рююся, -рюєшся, затьмаритися, -рюся, ршнея 1) затмеваться, за- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)