Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зах 152 зах [Та хіба ж то можна в добрій гульні без того, щоб коли не штовхнути або не повалити на землю? Ну, а тоді— біда! Сашко зразу одставить губи та так і зайдеться криком (Вас.)]; ~тйся від сміху (із сміху, сміхом) захлёбываться смехом, смеяться, захлебываясь, покатываться со смеху [Катя аж заходиться із сміху (Козач.); Вона раптом знову зайшлася сміхом (Смол.)]; ~тися, ^»тйся плачем начинать, начать рыдать, зарыдать; (прям. — ещё) начинать, начать плакать, заплакать, разг. заходиться, зайтись плачем (слезами) [Не раз було мені так прикро, непривітно, І серце знов заходилось плачем (Л. Укр.)]; ^тйся р у м'я н ц є м залиться румянцем, зарумяниться [Ясно- горська подала руку і в ту ж мить зайшлася ніжним рум'янцем (Гонч.)]; 2): ^йдеться на що безл. пойдёт к чему [А як зайдеться на війну — В найвищу вдарити струну (Рил.)]. заходитися см. заходитися1. захбдка горн, за ходка. заходові!іі обл. закатный [Його вода, різко відбиваючи в собі заходову червоність, виглядала неначе кров, що бурхає з величезної рани (Фр.)]. заходячий редк. заходящий [За Дніпром сипів бір, який здавався ще синішим під промінням заходячого сонця (Н.-Лев.)]. захожий 1) прил. пришлый; разг. захожий [У другому [візку] якісь захожі добрі люди (Вовч.)]; ^>жа людина пришлый (разг. захбжий) человек, пришелец; 2) (род. захожого) сущ. пришелец; разг. захбжий; уст. чужак [У село Піски вступав якийсь несвідомий захожий (Мирн.)]. захолод, -ду кул. обл.^ студень. захолода разг. простуда [[Катря] сушить і в'ялить [ягоди] і на згагу, і на хрипоту, і па гризь, і на захолоду (Вовч.)]. захолодити, -лоджу, -лбдйш разг. дать простыть; (вызвать заболевание) застудить (разг.)г простудить; плодить ноги хто простынут ноги у кого; застудит (простудит) нбги кто. захолодитися, -лоджуся, -лбдйшся простыть (разг.), озябнуть; (до болезни) застудиться (разг.), простудиться [Йшла якось по роботі з поля, ..де взявся вітер, буря, дощ ливний — захолодилася вона та й занедужала (Вовч.); Змок, як вовченя, певно захолодився навіки! (Вовч.)]. захолблиії 1) застывший; 2) остывший; простывший [Він випив захололу шклянку чаю — трьома — чотирма ковтками (Риб.)]; 3) озябший, застывший; заледенелый, заледеневший. Ср. захолонути 1—3. захолонути и редк. захолбти, -лону, -лбнеш 1) (сгуститься, отвердеть; перен. — замереть) застыть; обл. застынуть [Здавалося, що земля тут в хвилину гніву наморщила свою кору, як дикий звір шкуру, та й так і захолола (Коцюб.); Від морозу, здавалося, захололо не лише повітря, а й вітер (Трубл.); У Оксани так серце й за- холопуло (Квітка)]; 2) (стать холодным) прям., перен. остыть, разг. остынуть; (только прям. — ещё) простыть, разг. простынуть; 3) (замёрзнуть) озябнуть (разг.), застыть (разг.); (сильнее) заледенеть. захомутати, -мутаю, -мутасш (кого) разг. захомутать (кого), надеть хомут (на кого) [Викотив я з-під повітки візка, захомутав корінного, став запрягати (перекл. з Короленко)]. захопити см. захоплювати. захопитися см. захоплюватися. захоплений 1) прич. захваченный; занятый; отхваченный; застигнутый [Незабаром на стоянку Лозневого привели захопленого в полон німецького льотчика (перекл. з Бубеннова)]; ^ний зненацька застигнутый врасплох; 2) прич. захваченный, охваченный; 3) прич. захваченный, увлечённый; поглощённый; одушевлённый; восхищённый, поражённый; (сильнее) упоённый [Лукаш не чує, захоплений гонитвою, і відбігає геть далеко від Мавки (Л. Укр.)]; бути ^ним ким, чим (быть очарованным) быть восхищённым (поражённым; упоённым) кем, чем, быть в восхищении (в восторге; в упоении) от кого, от чего; (сильнее) быть без ума от кого, от чего (разг.); 4) прич. охваченный [Вона зігнулась, суха і маленька, захоплена вся одним непереможним бажанням (Коцюб.)]. Ср. захоплювати 1—4; 5) прил. восторженный; (очарованный или выражающий очарование) восхищённый; (сильнее— только о человеке) упоённый [У залі гримить захоплена овація (Рад. Укр., 1948, /); Андрій дививсь на вогонь, увесь червоний і захоплений (Коцюб.); Пархоменко глянув на команду вже захопленими очима (Панч)]. захопленість, -ності 1) увлечённость; поглощённость; ср. захоплювати 3; 2) восторженность; восхищение; упоение; ср. захоплений 5. захоплення 1) (действие: захватывание кого, чего) захват; занятие; завладение [Повна революція є захоплення влади пролетаріатом і бідним селянством (Ленін)]; ср. захоплювати 1; 2) (кем, чем) увлечение; (состояние — ещё) увлечённость [Яких захоплень я в житті не зазнавав! (Рил.); Рахівник., кинувся неспокійно: чи не звернув, бува, уваги на себе своїм захопленням оцею справою (Головко)]; ~ня наукою увлечение наукой; ср. захоплювати 3; 3) (чувство) восторг; упоение; (радостное удовлетворение кем, чем — обычно) восхищение; (выражение чувства) восторги; (одушевление) увлечение [Хлоп'ята дивились на нього, сяючи від захоплення (Гонч.); Тепла хвиля залила Семенові груди почуттям великої подяки, пошани й захоплення товаришем (Головко); Серьожка довго, з захопленням розказував 1 їй про чудову її роль (перекл. з Горького)]. захоплено нар. восторженно, с востбргом; восхищённо, с восхищением; упоённо, с упоением; (с интересом) с увлечением [—У вас золоті руки, — захоплепо сказав він. — У вас руські руки! (Гонч.); Тарас слухав захоплено (Ільч.); Вона вдавала, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)