Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
з ач 159 зач (несоверш.) зацепляться, задеваться; затрагиваться; затрагиваться; задеваться; ущемляться; ср. зачіпати 1—2, 5. зачіпка 1) {предмет) зацепка; техн. зацепа; 2) перен. зацепка, повод; (основание для несправедливого упрёка разг. -—ещё) придирка; (о препятствии гиутл. — ещё) запятая [Спершу я хотіла їхати до бабусі.. Мусила якусь зачіпку до того знайти (Барв.)]; підняти ~ку разг. редк. принять вызов [Щось було зачіпливе й гостро-лукаве в її сухім, підкресленім оці, яким метнула на нього погляд. Але він зачіпки не підняв {Коцюб.)]. зачіпливий задирающий; (задорный) вызывающий; (оскорбительный) задевающий [В кутиках уст — було зачіпливе щось, образливе (Коцюб.)]. зачіплювання зацепка. зачіплювати, -люю, -люєш и зачіпляти, -ляю, -ляєш, зачепити, -чеплю, -чёпиш зацеплять, цеплять, зацепить [Руки тремтіли, зачіпляли волосся (Коцюб.); Гак траверса зачепили за скоби, і обидва крани разом потягли злиток (Собко); Пархоменко виліз на тендер маневрового паровоза, що вже зачепив вагон, і вигукнув.. (Панч)]. зачіплюватися, -лююся, -люєшся и зачіплятися, -ляюся, -ляєшся, зачепитися, -чеплюся, -чёпишся зацепляться, цепляться, зацепиться [Думки., бігли, як хмари в бурю, нігде не зостановлюючись, ні об віщо довго не зачіплюючись (Мирн.); Ми ще були на чистому полі. Нам треба за всяку ціну зачепитися за хати (Шиян)]. зачіплювач спец. зацёпщик. зачіплювачка спец. зацёпщица. зачіпляти см. зачіплювати. зачіплятися см. зачіплюватися. збчіс, -чосу зачёс. зачіска причёска [Софія поправила перед дзеркалом зачіску, відчинила двері (Шиян)]. зачісування причёсывание, причёска; зачёсывание. Ср. зачісувати. зачісувати, -сую, -суєш, зачесати, -чешу, -чёшеш причёсывать, причесать; (приглаживать в одном направлении) зачёсывать, зачесать [Тричі зачісувала вона свої розкішні чорні коси (Н.-Лев.); Волосся вона гладенько зачесала і зав'язала тугим вузлом (перекл. в О. Толстого)]. зачісуватися, -суюся, -суєшся, зачесатися, -чешуся, -чешешся причёсываться, причесаться; зачёсываться, зачесаться [М а т и: ..Нема, щоб зачесатись чепурненько —усе як відьма ходить (Л. Укр.)]. Ор. зачісувати. зачманілий разг. ошалелый, очумелый [Господар уже випустив козу, і вона, як за- чманіла, помчала вздовж по вулиці (Шиян)]. зачмелений обл. опьянённый; (перен. -— ещё) одурманенный, очумелый [На другий день, коли він пішов по службі, а вона зосталася сама у хаті, їй пригадалося вчорашнє, і нестямно важкі думи облягли її зачмелену голову (Мирн.)]. зачмихати, -мйхаю, -мйхаєш зафыркать; запыхтеть {Ось незвичайно якось засопів і зачмихав носом Курочка (Донч.)\ У повітрі вогкім і пашистім Поїзд мій зачмихав і відгув (Рил.)]. зачмокати, -каю, -касш разг. зачмбкать [Кулі зачмокали по мокрому грунті (Ст.)]. зачовгати, -гаю, -гаєш разг. зашаркать [Зачовгали своїми лижами Тюбеляй і Тоскан і побігли щосили (Трубл.); У сіпях зачовгали чиїсь ноги (перекл. з Горького)]. зачорнити см. зачорнювати. зачорнитися см. зачёрнюватися. зачорніти, -пію, -нієш зачернеть, зачернеться [І знов майдан зачорнів од народу (Коцюб.); На воді зачорнів невеликий рибальський човен (Ст.)]. зачорнітися, -ніюся, -нієшся редк. зачернеться, зачернеть. ' зачорнювати см. зачернювати. зачорнюватися см. зачорнюватися. зачохлений зачехлённый. зачохлити, -лю, -лиш зачехлить [Полки знову, зачохливши теплі стволи гармат, рушили в путь (Гонч.)]. зачувати, -ваю, -ваєш (поэз.> обл.), зачути, -чую, -чуєш 1) (слухом) разг. слышать, услышать, разг. заслышать; (только со- верш. — узнать по дошедшим слухам — еще) прослышать [Теє вітри зачували, На рівні ноги ставали (Тич.); Ніколи не зачував од неї ніхто слова опору, ніколи не жалілася вона вголос (Коб.); Наближаючись до ад'ютантової землянки, вона зачула там бренькіт гітари (Гонч.); Притім же він зачув, що у Германа є син- єдинак у Львові (Фр.)]; 2) (только соверш.— чутьём, обонянием) зачуять, почуять; разг., заслышать; 3) (чувствовать, знать) редк. чуять, почуять [Твоє нещастя зачуває лише моє перемучене серце (Коб.); Маня й справді, закохавшись, неначе зачула волю (Н.-Лев.)]. зачуватися, -вається разг. 1) слышаться [— Що то не зачувається отак у таких хвилинах, мій сину, що то не зачувається!— сказала протяжно стара мати (Коб.)]; 2) чуяться [їй не зачувалось, що вона йде усе нижче та нижче (Вовч.)]. Ср. зачувати 1, 3. зачудований удивлённый; изумлённый; (непонимающий, выражающий недоумение) недоумёлый (разг.), недоуменный (только выражающий недоумение) [— То ви в його за наймита? — аж крикнув я зачудований (Н.-Лев.)]. Ср. зачудуватися. зачудбвапня, обл. зачудування удивление; изумление; (непонимание) недоумение [Всі судді і хто лиш був у залі з зачудованням дивились на годинник (Коцюб.); Він зир- нув на мене не то з зачудуванням, не то з німою подякою (Фр.)]. Ср. зачудуватися. зачудовано нар. удивлённо, с удивлением; изумлённо, с изумлением; (не понимая) недоумённо, с недоумением [Сірі очі дивились і зачудовано, і задумливо (Донч.)]. Ср. зачудуватися. зачудування см. зачудовання. зачудуватися, -дуюся, -дуєшся обл. удивиться; (сильнее) изумиться [І почав Федькович пісню, аж усі зачудувались (Тич.); Вона зачудувалась од такої несподіваної дисгар- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)