Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 1 до 784):
Попередня 
Наступна

з ач 159 зач
(несоверш.) зацепляться, задеваться;
затрагиваться; затрагиваться; задеваться;
ущемляться; ср. зачіпати 1—2, 5.
зачіпка 1) {предмет) зацепка; техн. зацепа;
2) перен. зацепка, повод; (основание для
несправедливого упрёка разг. -—ещё)
придирка; (о препятствии гиутл. — ещё)
запятая [Спершу я хотіла їхати до бабусі..
Мусила якусь зачіпку до того знайти
(Барв.)]; підняти ~ку разг. редк.
принять вызов [Щось було зачіпливе й
гостро-лукаве в її сухім, підкресленім
оці, яким метнула на нього погляд. Але
він зачіпки не підняв {Коцюб.)].
зачіпливий задирающий; (задорный)
вызывающий; (оскорбительный) задевающий [В
кутиках уст — було зачіпливе щось,
образливе (Коцюб.)].
зачіплювання зацепка.
зачіплювати, -люю, -люєш и зачіпляти, -ляю,
-ляєш, зачепити, -чеплю, -чёпиш
зацеплять, цеплять, зацепить [Руки тремтіли,
зачіпляли волосся (Коцюб.); Гак траверса
зачепили за скоби, і обидва крани разом
потягли злиток (Собко); Пархоменко виліз
на тендер маневрового паровоза, що вже
зачепив вагон, і вигукнув.. (Панч)].
зачіплюватися, -лююся, -люєшся и
зачіплятися, -ляюся, -ляєшся, зачепитися,
-чеплюся, -чёпишся зацепляться,
цепляться, зацепиться [Думки., бігли, як
хмари в бурю, нігде не зостановлюючись,
ні об віщо довго не зачіплюючись (Мирн.);
Ми ще були на чистому полі. Нам треба за
всяку ціну зачепитися за хати (Шиян)].
зачіплювач спец. зацёпщик.
зачіплювачка спец. зацёпщица.
зачіпляти см. зачіплювати.
зачіплятися см. зачіплюватися.
збчіс, -чосу зачёс.
зачіска причёска [Софія поправила перед
дзеркалом зачіску, відчинила двері (Шиян)].
зачісування причёсывание, причёска;
зачёсывание. Ср. зачісувати.
зачісувати, -сую, -суєш, зачесати, -чешу,
-чёшеш причёсывать, причесать;
(приглаживать в одном направлении) зачёсывать,
зачесать [Тричі зачісувала вона свої
розкішні чорні коси (Н.-Лев.); Волосся вона
гладенько зачесала і зав'язала тугим
вузлом (перекл. в О. Толстого)].
зачісуватися, -суюся, -суєшся, зачесатися,
-чешуся, -чешешся причёсываться,
причесаться; зачёсываться, зачесаться [М а т и:
..Нема, щоб зачесатись чепурненько —усе
як відьма ходить (Л. Укр.)]. Ор.
зачісувати.
зачманілий разг. ошалелый, очумелый
[Господар уже випустив козу, і вона, як за-
чманіла, помчала вздовж по вулиці (Шиян)].
зачмелений обл. опьянённый; (перен. -— ещё)
одурманенный, очумелый [На другий день,
коли він пішов по службі, а вона зосталася
сама у хаті, їй пригадалося вчорашнє,
і нестямно важкі думи облягли її
зачмелену голову (Мирн.)].
зачмихати, -мйхаю, -мйхаєш зафыркать;
запыхтеть {Ось незвичайно якось засопів
і зачмихав носом Курочка (Донч.)\ У
повітрі вогкім і пашистім Поїзд мій
зачмихав і відгув (Рил.)].
зачмокати, -каю, -касш разг. зачмбкать [Кулі
зачмокали по мокрому грунті (Ст.)].
зачовгати, -гаю, -гаєш разг. зашаркать
[Зачовгали своїми лижами Тюбеляй і Тоскан
і побігли щосили (Трубл.); У сіпях
зачовгали чиїсь ноги (перекл. з Горького)].
зачорнити см. зачорнювати.
зачорнитися см. зачёрнюватися.
зачорніти, -пію, -нієш зачернеть, зачернеться
[І знов майдан зачорнів од народу (Коцюб.);
На воді зачорнів невеликий рибальський
човен (Ст.)].
зачорнітися, -ніюся, -нієшся редк.
зачернеться, зачернеть. '
зачорнювати см. зачернювати.
зачорнюватися см. зачорнюватися.
зачохлений зачехлённый.
зачохлити, -лю, -лиш зачехлить [Полки
знову, зачохливши теплі стволи гармат,
рушили в путь (Гонч.)].
зачувати, -ваю, -ваєш (поэз.> обл.), зачути,
-чую, -чуєш 1) (слухом) разг. слышать,
услышать, разг. заслышать; (только со-
верш. — узнать по дошедшим слухам —
еще) прослышать [Теє вітри зачували,
На рівні ноги ставали (Тич.); Ніколи не
зачував од неї ніхто слова опору, ніколи
не жалілася вона вголос (Коб.);
Наближаючись до ад'ютантової землянки, вона
зачула там бренькіт гітари (Гонч.);
Притім же він зачув, що у Германа є син-
єдинак у Львові (Фр.)]; 2) (только соверш.—
чутьём, обонянием) зачуять, почуять; разг.,
заслышать; 3) (чувствовать, знать) редк.
чуять, почуять [Твоє нещастя зачуває лише
моє перемучене серце (Коб.); Маня й
справді, закохавшись, неначе зачула волю
(Н.-Лев.)].
зачуватися, -вається разг. 1) слышаться
[— Що то не зачувається отак у таких
хвилинах, мій сину, що то не
зачувається!— сказала протяжно стара мати (Коб.)];
2) чуяться [їй не зачувалось, що вона йде
усе нижче та нижче (Вовч.)]. Ср.
зачувати 1, 3.
зачудований удивлённый; изумлённый;
(непонимающий, выражающий недоумение)
недоумёлый (разг.), недоуменный (только
выражающий недоумение) [— То ви в його
за наймита? — аж крикнув я зачудований
(Н.-Лев.)]. Ср. зачудуватися.
зачудбвапня, обл. зачудування удивление;
изумление; (непонимание) недоумение [Всі
судді і хто лиш був у залі з зачудованням
дивились на годинник (Коцюб.); Він зир-
нув на мене не то з зачудуванням, не то з
німою подякою (Фр.)]. Ср. зачудуватися.
зачудовано нар. удивлённо, с удивлением;
изумлённо, с изумлением; (не понимая)
недоумённо, с недоумением [Сірі очі
дивились і зачудовано, і задумливо (Донч.)].
Ср. зачудуватися.
зачудування см. зачудовання.
зачудуватися, -дуюся, -дуєшся обл.
удивиться; (сильнее) изумиться [І почав Федькович
пісню, аж усі зачудувались (Тич.); Вона
зачудувалась од такої несподіваної дисгар-

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)