Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
збіг 171 збі (насмехаться) ш^тки шутить (над кем) [Його сильно вразив той тривожний, болізний погляд хлопчини, що не кричав і не плакав, коли інші збиткувалися над ним (Фр.)]. збиткуватися2, -куюся, -кается (жить расточительно) обл. роскошествовать; разг. рос- кбшничать [Побіч жиють люди, брати її, і нидіють у темряві та злиднях, коли вона збиткується працею рук їх! (Коцюб.)]. збиток, -тку 1) убыток; (иногда — еще) ущерб, потеря, урон, уст. изъян [Прикажчик вилаяв його., та ще й наказав, щоб приходив одробляти той збиток іще на тиждень (Вас); Він шкодував льотчика так, ніби то була рідна йому людина. Шкодував і за машиною,»як дбайливий господар шкодує за кожним збитком у господарстві (Ворз.)\\ це чистий ^к §то чистый убыток; 2) обл. шйлость, озорство. збптбчпий1, збитбіїїшііі обл. шаловливый, озориби, разг. прокйзливый; (о мальчике — ещё) прокбзпик; (о девочке — ещё) проказница; (о животных) блудливый (равг.\ шкодливый (обл.) [Катя взагалі збитошна й дотепна дівчина (Ковач.)]» Ср. збитки1 2. збитбчппй2, збитбшний редк. излишний, лишний [Скучна і збитошна розмова (Ле)]. Ср. збитки2. збиточник обл. бедокур (разг.), прокатник, озорник [Що 8а збиточник той Степан! Він знає, що рахунки — моя слаба сторона, і любить не раз подрочитися зо мною (Фр.I- збиточно нар. обл. шаловливо [Молода дівчина п'є, озирається через плечі до подруги, усміхається насилу збиточно (Коб.)]. збито шипи1—2 см. збитбчний1—". збитбшник см. збитбчник. збитбшно см. збитбчно. збиття 1) сбивание; 2) сбивание, сбйвка, сколачивание» Ср. збивати 1—-2. збіг, ту совпадение; схождение [І в цьому, можливо, не хиба І не випадковий збіг, Що й вам зустрічався Скиба Не раз на передових (Дмитр.)]; *->ґ о б- с т а" в и н совпадение (стечение, , сплетение) обстоятельств. Ср. збігатися З. збіганий обл. уставший (от бёгапья) [А сам голодний, збіганий, як пес (Л. Укр.)]. збігання 1) сбег?пие; взбегйние; 2) течение, протекание; ср. збіг&ти 1—2; 3) совпадение; схождёпие; 4) сседание; разг. ссылка; ср. збігатися 3—4. збігати, -гаю, -гаєш 1) сбегать [Я на часинку збігаю до сусіди і зараз вернусь (Квітка)]; 2) (б прямым дополнением — побывать всюду) выбегать (разг.); обегать [Вчора я збігала всю Ялту (Л. Укр.)]. збігати, -гаю, *гаєш, збігти (збіжу, збі- жіїгп) 1) сбегать, сбежать (вниз; перен*.: исчезать); взбегать, взбежать (в$ерх) [Семен., поспішився за волами, котрі само збігали з гори в долину (Коцюб.)\ Так напровесні дзвінкі потоки Прудко, гучно збігають Із кручі (Л. Укр.)'х Ще здалека Юрко побачив, як на шкільний ґанок збігали учні . (Цонч.)\ Рум'янці одразу збігли з її обличчя (Вовч.)]* **ті н а думку приходить, прийти на ум (в ум, в гблову, на мысль, в мысль) [Збіга мені на думку, з чого-то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба..? (Вовч.)]\ багато води <^гло перен. много воды утеклб [Гай-гай, — як же багато води збігло... (Скллр.)]; 2) (о времени) течь, протекать, протечь, проходить, пройти, миновать, минуть, уходить, уйти; (быстро— ещё) пролетать, пролететь [День за днем збігав, тиждень за тижнем минав (Фр.); Йшли, розмовляли, і час збігав непомітно швидко (Собко); За роботою в городі, за жнивами збігло літо, як один день (Коцюб.); Шкода шкільних стін, де збігло стільки років і де пережито стільки вражень, добуто стільки знання (Вас.)]) 3) (вытекать черев края — о вареве, молоке, самоваре и т. п.) уходить, уйти; разг. убегать, убежйть [В печі щось бухнуло, зашипіло, засичало. То збігав куліш (Коцюб.); На кухні самовар збіг (Головко)]; 4) (только соверги.) сравниться в беге (ъ кем), угнаться (за кем). збігатися, -гаюся, -гаєшся (за ким, за чим) обл. брбситься искбть (когб, что); (без дополнения) засуетиться, забегать [Н а- талка: ..Говори швидше, бо эа мною зараз збігаються (Котл.); За Оксаною, як її викрали, то зараз пан збігався (Вовч.)].' збігатися, -гається, збігтися (збіжиться) 1) сбегаться, сбежаться; (только несо- верш. — быстро собираться куда — ещё) устремляться [Так голосно вона кричала, що всі сусіди стали збігатися, як на який дивогляд (Черемги.); Уся кров збігається йому до серця (Коцюб.); А люди збіглись та дивились, Як дим до неба підіймавсь... (Шевч.)]; 2) (только несоверш. прям. — о воде и перен.) стекаться [Здавалося мені, що радощі збігалися до мене струмочками з усього світу (Вас); Кав'ярня була серцем села, куди збігались усі інтереси людності (Коцюб.)]; 3) (быть одинаковым; происходить одновременно) Совпадать, совпасть: (только быть одинаковым — егцё) сходиться, сойтись [Найближчий розгляд показує, що погляди Маркса і. Енгельса на державу та її відмирання цілком збігаються.. (Ленін); Перші дні мого перебування в загоні збіглися з підготовкою до рейду (Верш.)]; н є ~г?- тися не совпадать; не сходиться; (противоречить уст. — ещё) разногласить; 4) (суживаться — о ткани, коже) садиться, сесть, сседаться, ссесться; 5) (сжиматься) съёживаться, съёжиться [Вопо [чоло] в зморшки збігалося під тягарем думок і напруження нелюдського (Ле)]; 6) (сближаться) сходиться, сойтись; к р а]й н о с т і *^г&- ються крайности схбдятея; 7) (о геометрических линиях) Лат. совпадать, совпасть. збіглий 1) беглый; 2) (о времени) протёкший. збіговисько, збіговище сббрище; разг. уст. ехбдбище (только о люоях); (множество; о людях — толпа) скопление, (преим. прен.) скбпише [Були збіговиська у його щонеділі (перекл. Рильського); Над піском — збіговище хмар (Пере.)]. збігти см. збігати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)