Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
збр 175 ки [У Ілька боляче збрижилась на голові шкіра і волосся взялося дротом (Панч)]. збризкувати, -кую, -куєш, збризкати, -каю, -каеш и збризнути, -ну, -неш 1) (кого, что) сбрызгивать, сбрызнуть, взбрызгивать, взбрызнуть [Принесли води,—збризнули [стару матір],—ні волосиною не повела (Мирн.)]; 2) (только збризнути) брызнуть [Дощик збризнув тільки раз (О., 1862, VI — Сл: Гр.)]. збрити см. збривати. збрід (род. збрбду), зброД) сброд. зброєносець, -сця ист., перен. о^уженбсец [Він їхав слідом за нею, як вірний її зброєносець (Гонч.)]. зброївня обл. оружейная [мастерская] [Направо від гостинця., стояла зброївня села— кузня (Фр.)]. збройний вооружённый [В період народно- визвольної війпи під керівництвом Богдана Хмельницького на Україні були створені великі збройні сили (Тези про 300-річчя); Гріх тяжкий, Колинезбройний ліг од збройної руки (перекл. Рильського)]] ~*иі сили вооружённые силы [Після громадянської війни молода радянська республіка почала відновлювати своє господарство і' спої збройні сили (Рад. Укр., 1946, V//)]. збройно нар. с оружием; (чем) оружием [Вони пройшли в життя до перемоги збройно, Майстри землі й машин, майстри зерна й руди (Бажай)', Колись воно [Добжин- ських племено].. збройно добувало Для себе легкий хліб (перекл. Рильського)]. збройовий оружейный; ~вйй з а в б д оружейный завод. зброшурований сброшюрбванньтй. зброшурувати, -рую, -руєш сброшюровать. зброшуруватися, -рується сброшюровалься. зброя оружие; (совокупность оборонительных средств — еще) вооружение; (боевое снаряжение воина в старину) доспехи [Ідуть переможці, герої, сіяють шоломів моря. І слава радянської зброї над світом встає, як зоря (Сос); Більшовицька критика і самокритика була і є могутньою зброєю в руках нашої партії (Рад. Укр., 1947, XII)]; д о зброї! к оружию!; при п б в- н і й зброї (какой, как) во всеоружии. зброяр, -ра оружейник, оружейный мастер, пооружёнец [У міднотопних казанах Уралу, В мартенах, в плавках криворізьких руд Для нього [танка] проби кращого металу Варив зброяр — увесь радянський люд (Бажан)]. Збруч, -ча Збруч. збруя 1) сбруя [Поблизу топчуться коні, брязкають збруєю (перекл. з В. Некрасова)]; 2) (воинское снаряжение) доспехи [Несуть пани есаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую (Шевч.)]; у (п 6 в и і й) збруї в пблном вооружении, в доспехах [Невважаючи на гарячу весняну днину, боярин був у повній рицарській збруї (Фр.)]. збувальник разг. сбытчик. збувати, -ваю, -ваєш, збути (збуду, збудеш) (когб, що) 1) прям, сбывать,^сбыть; (удалять от себя разг. — еще)" сплавлять, сплавить; (прям. — избавляться от кого- нибудь, чего-нибудь неприятного) разг. отделываться, отделаться (от кого, от чегб), отвязываться, отряз?ться (от кого, от чегб); (освобождаться от каких-нибудь привычек, чувств и т. п.) изживать, изжить, уст., поэз. избывбть, избыть [Важко нам, убогим, своє добро збувати (Вовч.); Юзя неможливо обридала Зоні то домаганням «правди», то каяттям.., то благанням, щоб Зоня її «хоч трошки-трошечки любила». Зоня збувала її сміхом (Л. Укр.)\ Останніх воликів кум Сидір із двора І за без- цінок збув (Боров.); Він ще и рад буде, щоб збути нас і щоб тут йому своя воля була (Квітка); Робітники збули мовчанням це несподіване для них питання (Фр.); Не збуду смутку ані вдень, ні вночі (Чуб.)]; збути з рук прям., перен. разг. сбыть с рук [Поліна: Матуся каже, що нас любить, а зовсім не любить, тільки хоче скоріше з рук збути (перекл. з О. Остров- ського)]; 2) (только соверш.: утратить) редк. потерять [Лев, мабуть, дурнецький, Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький (Гл.)]. збуватися, -ваюся, -ваєшся, збутися (збудуся, збудешся) 1) (без дополнения) сбываться, сбыться; книжн. уст. свершаться, свершиться [Все, що думалось тобою, — те збулося все! (народна пісня); Кращі мрії Некрасова про свободу й щастя батьківщини збулися в наші днЕі (Літ. газ., 1948, І)]; 2) (когб, чогб) освобождаться, освободиться (от когб, от чегб), избав-, ляться, избавиться (от когб, от чегб); разг. отделываться, отделаться (от когб, от чегб), отвязываться, отвязаться (от кдгб, от чегб), разделываться, разделаться (с кем, с чем); (удалять—о людях и вещах— ещё) сбывать, сбыть (когб, что), разг. сплавлять, сплавить (кого, что); (не давать жить где-нибудь разг. — еще) сживать, сжить (когб); (о мыслях, мнении и т. п. — ещё) отрешаться, отрешиться (от чегб); (искоренять в себе что-нибудь — ещё) изживать, изжить (что); (устранять от себя уст., поэз. — еще) избывать, избыть (что); (становиться устранённым уст., поэз. — ещё) избываться, избиться [Брянський., допомагав Васі збутись легковажних підозр, що їх дехто, ради втіхи, намагався посіяти у запальному серці старшини (Гонч.); Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! Ледве вже ми їх збулися (Вовч.); Пливи, пливи, мій віночку, до самого моря, може, буря тебе втопить, чи не^ збудусь горя (Л. Укр.)]; збутися біди (лиха) избавиться от беды, сбыть бед^ [Як збулась сього лиха, мені неначе й веселіше трошки стало (Вовч.)]; збутися небезпеки г избавиться от опасности; клбпоту пе збудешся хлопот не оберёшься; 3) редк. лишаться, лишиться (кого, чегб), терять, потерять (когб, что) [Збувся він слави, всього (Л. Укр.); Як стане так заробляти, то скоро й останньої коняки збудеться (Вас.)]; збутися ніг прям., перен. лишиться ног; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)