Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зва 178 ЗВ8 вать, учесть (что), принимать в расчёт, принять в расчёт (что), уст. уважать, уважить (что); (признавать имеющим значение — обычно) считаться, посчитаться (с кем, с чем); (согласовывать свои действия с чем — еще) сообразбвываться, сообразоваться (с чем) [..бути демократом значить на ділі зважати на інтереси більшості народу, а не меншості.. (Ленін); Але, будьте ласкаві, зважте лишень, що все те потребує грошей, багато грошей (Фр.)]; ~жаючи на все припимбя во внимание (учитывая, принимая в расчёт и т. д.) всё, судя по всему; ~жаючи на обставини смотря по обстоятельствам; ^жбючи на те, що до чого смотря что к чему; ""Ж&ючп нащо (по причине) ввиду чего; 2) (только с отрицаниемчне зважати, не зважити (на кого, на що)! не замечать, не придавать значения} не обращать внимания, но обратить внимания (на когб, на что); (не подумать о чем) не учитывать, не учесть (чегб); (соверш. — еще) упустить из виду (из вида) (что) [Він пливе, не зважає на дощ, на негоду (перекл. Л. Українки); — Не зважай на нього, Маланко, — радила подруга (Шиян); Райко розказав йэму [яй було діло] по чистій правді. Інспектор не 'зважив на те й зчинив бучу (Вас.)]; не ^жаючії на особи не взирая на лйца; ні на що не ~ж&гочп ни с чем не считаясь (не сообразуясь). зважений1 принятый во внимание, учтённый, принятый в расчёт. Ср. зважати 1. зважений2 взвешенный; свешенный; перевешенный; рассчитанный. Ср. зважувати 1. зважити1 см. зважати. зважити2 см. зважувати. зважитися1 см. зважуватися1. зважитися2 см. зважуватися2, зважливий храбрый, отважный; (не знающий колебаний) решительный [Хо.. насуває найстрашніші картини перед очі лектора, а лектор наче не помічає сього. Але, врешті, ..він відривається від книжки, обертається до Хо і дивиться йому в вічі довгим, зважливим поглядом... (Коцюб.)}. зважливість, -вості храбрость, отвбга, отважность; решимость [Міцна, весела, трохи насмішкувата зважливість дивилась на них з очей дівчини (Туд.)\. Ср. зважливіш, зважливо нар. храбро, отважно; решительно [Летить крилатою стрілою, 3 мечем, піднесеним зважливо, у руці (перекл. Рильського); Зважливо простягаю руку, сміло, — І прокидаюсь... (Л. Укр.)]. Ср. зважливий. ' зважнілий отяжелевший [Веселка спадає дівчатам під ноги, Вмиває росою зважнілі сади (Ст.)\. зважування взвешивание; свёшивание; перевешивание. Ср. зважувати 1. зважувати, -жую, -жусш, зважити, -жу, -жииі 1) взвешивать, взвесить; (навесах — ещё) свешивать, свесить; (всё — ещё) перевешивать, перевесить; (перен. — оценивать — ещё) рассчитывать, рассчитать [Са- піга взяв простягнуту Борисову руку, потримав її мить, немов зважував, і, непри- І І язно пустивши її, пішов (Гонч.); Він довго ходив по горниці. Думав, зважував, прикидав (Риб.); В руці любовно зважив Кристалик апатиту (Важан); Панас Кан- дзюба силкувавсь до натуги підняти велику шафу, але не зважив сил. Вона навалилась на нього і придушила (Коцюб.)]; 2) (перен.— приходить к выводу) редк. решать, решить [На верхівлі гір палали чабанські вогні далеко, далеко, і часто я не могла зважити, чи то зірка встає з-за гори, чи вартовий вогонь палає (Л. Укр.уі, зважуватися1, -жуюся, -жуєшся, зв&китися, -жуся, -жишся (на что или с инфинитивом) отваживаться, отважиться, решаться, решиться; (на опасный поступок — ещё) рисковать, рискнуть [Замфір врешті зважується, піднімає рушницю, зводить курок (Коцюб.); Ротний кравець довго вагався, доки, смішно надимаючись, зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги [Гонч.)]. зважуватися2, -жуюся, -жуєшся, зважитися, -жуся, -жишся (без дополнения и инфинитива) 1) (на весах) взвешиваться, взвеситься; разг. свешиваться, » свеситься; 2) страд, в. (несоверш.) взвешиваться; свешиваться; перевешиваться; ср. зважувати 1. з вакувати, -кую, -куєш уст. поте рить (напрасно) [Ось, як піду в жнива пшениці й жита жать, То часу марно щоб, мовляв, не звакувать, Скошу*і свій горох (Г.-Арт.)}. звал, -лу обл. сваливание; (падение) Завал, обвал. г _' звалений 1) сваленный; поваленный;^ опрокинутый; повергнутый, поверженный;' низринутый; сражённый; сшибленный [Вони посідали па звалену бурею смереку (Чорн.)]; 2) сваленный. Ср. звалювати 1—2. звалисько редк. развалина [І підняла живий, веселий рух На звалиськах камінних сипя галич (Рил.)]. звалити см. звалювати, звалитися см. звалюватися1, звалище 1) свалка; (место для вывоза мусора—ещё) свалки, свальпое место [Люди спірно й весело розчищали пустир і звалище (Бойч.); 4 На звалище залізного брухту вийшли майстри й почали копирсатися в горах іржавого заліза (Куч.)]; викинути п а ^ще выбросить на свалку (на свалки); 2): ^ща (только мн. ч.) развалины; книжн. руины [По війні ти на звалищах міста лишився один (Л. Укр,); Посеред тих" звалищ величної природи виднілися подекуди медведячі стежки (Фр.)]; 3) обл. сваленное дерево; (лес) бурелом, ветролом [В однім місці стирчала купа звалищ, мов висока башта ^Фр.)]. ^ звалкований с.-х. скученный. звалкувати, -кую, -куєш с.-х. скучить. звалювальний свальный, звалюваний1 1) сваливание, свблка; опрокидывание; сшибание; 2) сваливание. Ср. звалювати 1—2. звалювання2 свойлачиваштс, Ср. звалюватися2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)