Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
'зва . 179 зва звалювати, -люю, -люєш, звалити," -лю, -лиш 1) сваливать, свалить, валить, повалить (только прям.); {прям. — ещё) опрокидывать, опрокинуть; (только соверш. — о большом, тяжёлом книжн. — еще) повергнуть, низринуть (сбросить сверху)', (оружием — ещё) сражать, сразить; (ударом и порывом — ещё) сшибать, сшибить ІХапає кожного за ноги і звалює (О., 1862, IV—С л. Г р.); Чи то праця задавила Молодую силу, Чи то нудьга невсипуща Його з ніг звалила? (Шевч.); Мені хотілось очима звалити стіни й побачить того, за ким курились села, за ким люди, як цьковані звірі, стікали кров'ю (Коцюб.); Ти згадуєш про свій славутний вчинок, як ти звалив пращею філістимця (Л. Укр.)]\ 2) (перелагать вину, ответственность на другого) сваливать, валить, свалить. звалюватися1, -лююся, -люєшся, звалитися, -люся, -лишся 1) сваливаться, свалиться; (упасть — о' дереве, строении и т. п. — ещё) повалиться; (падать сверху книжн. — ещё) низвергаться, низвергнуться; (переН.— о заботах, тягостях — ещё) обрушиваться, обрушиться [Нарешті останній шматок вугілля звалився в жолоб (Донч.); Всі., ожили, мов гора звалилася з їх грудей (Фр.)\ Жили вони, жили, поки дожили до того часу, що удова занедужала й звалилася (Вовч.)]; 2)' страд, з. (несоверги.) сваливаться, валиться; опрокидываться; сшибаться; сваливаться; ср. звалювати 1—2. звалюватися2, -люється (о производстве бумаги) техн. свойлачиваться. зваляння свалка; скатка. Ср. зваляти 1. звалити, -ляю, -ляєш 1) (сбить из шерсти или пуха и т. п.) спец. свалять; обл. скатать; 2) (перен. — небрежно сделать что- нибудь) разг. свалять. звалятися1, -ллється разг. пропасть [без пользы], валйясь. звалитися2, -ляється сваляться; скататься. Ср. зваляти 1. звальний свальный; ^на пристань свальная пристань. звалыцнк спец. свальщик. званий 1) прич. называемый; именуемый; так ^ний так называемый [Марксистська партія в Росії виникла в обстановці гострих боїв з опортунізмом, так званим «економізмом» (^Рад. Укр., 1948, XI)]; 2) прич. званный. Ср. звати 1—2; 3) прил. званый; «—ний обід званый обед. звання звание; арх. титло [Величезне значення має висунуте Леніним на Другому з'їзді положення про високе звання члена партії E0 років КПРС)]. звантажувати, -жую, -жуєш, звантажити, ижу, -жиш 1) сгружать, сгрузить; 2) (съедать) обл. фам. 'уплетать, уплести [А звичайно звантажить отак цілий хлібець., і лягає в божий час на своїм місці (Фр.)]. звапнувати, -ную, -нуєш с.-х. известковать [Грунт із збільшеною кислотністю потрібно звапнувати (Колг. Укр., 1939, VIII)]. зварений1 кул: 1) прич. сверенный, варенный; 2) прил. варёный [Гаркуша стояв як зва-. рений (Ряб.)]. зварений2 мет. 1) прич. сваренный [А зуби самі зімкнулися й тепер уже як зва реп і докупи (Головко)]; 2) прил. (полученный путём сварки) сварнбй; разг. сварный; (реже) сг ар очный. зварення мет. сварка. зварити1, -рю, -риш кул. сварить [Як же він сам бурлакою зостався б? Ні зварити, Ні випрати нікому (Головко)]. зварити3 мет. см. зварювати. зваритися1, -риться кул. свариться. ! зваритися2 мет. см. зварюватися. зваріювати, -ріюю, -ріюєщ, звар'юпати, -р'юю, -р'юєш и зваріятіти, -ріятію, -різі- тієш обл. сойти с ума; разг. спятить (с ума) [Зваріятів Максим (Н.-Вол. у.—Сл. Гр.)]. I зварка мет. сварка. зварний мет. 1) (служащий для сварки) сварочный; (реже) сварнбй,разг. сварный; ^ийй агіарат сварочный (сварной, свйрпый) аппарат; 2) (полученный путём сварки) сварнбй; разг. сварный; (реже) сварочный [Новий цех забезпечить зварними конструкціями важкого типу всі промислові підприємства Півдня (Рад. Укр., 1946, 1); Ковальов дуже добре знав складність таких широких і глибоких зварних швів (Собко)]. зварник мет. свбрщик [Від нього повели свій рід майстри — зварники, слюсарі і і казанярі Харченки (Риб.)]. зварнпця мет. сварщица. зварювальний мет. сварочный; (реже) сварнбй, разг. свбрный [У цехах стоять зварювальні апарати (Скляр.)]. зварюваність, -ності мет. свариваемость. * зварювання мет. сваривание, свирка [Він., взяв у напарника залізний прут і почав зварювання (перекл. з Ажаева)]. зварювати, -рюю, -рюєш, зварити, -рю, -риш мет. сваривать, сварить [Він кує й зварює турбіни для колгоспних електростанцій (Куч.)]. звар'ювати см. зваріювати. зварюватися, -рюється, зваритися, -риться мет. . свариваться, свариться. зварювач мет. сварщик [Зварювачі сиділи на 'своїх місцях, методично, не поспішаючи, крапля за краплею, валик за валиком заварюючи металом глибоку щілину (Собко)]. зварювачка мет. сварщица. звати (зву, звеш и реже зову, зовеш) 1) (об имени, прозвище и т. п.) звать (преим. 0 собственном имени человека и кличке животного), называть; уст. именовать; обл. кликать [Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого — Лавріном (Н.-Лев.); Коло Тафійки сидів Олекса Безик, якого на селі звали Півтора Лиха (Коцюб.)]; 2) (приглашать и т. п.) звать [А як прийде нудьга в гості Та й на ніч засяде, Отоді мене, мій друже, Зови на пораду... (Шевч.); Ідуть полки, і світлий марш гримить 1 зве бійців для дальшого походу (Бажай)]. зватися (звуся, звешся и реже зовуся, зовешся) называться; (преим. о фамилии, І прозвище — ещё) прозываться (разг.); но- р- сйть название; носить имя; уст. -имено- I в&ться [Він нам хотів про все те розказати, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)