Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зве 180 зве але у нас те все ніяк не зветься — казав «чужий», нема в нас слів таких (Л. Укр.); На нашому заводі, Що зветься «Світлий шлях», Вона одна працює На чотирьох станках (Бойко)]) в і н звався С є р г і є м (Сергій) и т. п. егб звали Сергеем (Сергей) и т. п. зведений 1) сведённый; низведённый; совращенный [Рахунки поки що остаточно не зведено (Ле)]; 2) поднятый; взведённый; возведённый; 3) сведённый [Тільки чорні., очі блищали вогнем під тонкими,/ зведеними докупи бровами (Коцюб.); Це була рішуча хвилина в житті двох істот, обставинами зведених заглянути одно одному в душу (Ле)]; 4) возведённый; воздвигнутый; 5) переведённый; сведённый; 6) обольщённый; соблазнённый [Один з кращих образків Черемшини — це також невеликий ліричний монолог «Зведениця», що., малює трагічну долю дівчини, зведеної паном (Літ. газ., 1939, X)]; 7) уничтоженный; изведённый; сведённый; 8) приведённый. Ср. зводиш 1—7, 10; 9) (сборный) прил. сводный [Під звуки великого зведеного оркестру починається марш колон (Рад. Укр., І951, VIII)]; «—ні діти сводные (разг. сведённые) дети; *—на сестра свбдная (разг. сведённая) сестра. зведенйця обл. уст. обольщённая [Вітер шумить, сором до села наносить, зведениці дорогу стелить (Черемш.)]. зведення 1) сведение; низведение; <—ня р а- х у н к і в а) бухг. сведение счетов; б) перен. сведение счётов; <->ня руки (ноги и т. п.) мед. сведение руки (ноги и т. п.); 2) поднимание, поднятие; возведение; г**ип чого в що возведение чего во что; 3) сведение; 4) возведение; 5) обольщение [Мотив зведення паном дівчини- селяики ми зустрінемо в німецькій поезії 70—80-х років XVIII в. (Літ. газ., 1939, III)]', 6) приведение. Ср. зводити 1—4, в, 10; 7) (сообщение и документ с объединёнными сведениями) сводка [Вона кожної ночі приймала зведення Радінформ- бюро (Шиян)]\ оперативне /^іія воєн, оперативная сводка; <-> пя погоди метеор, сводка погоды; 8) (объединенные и расположенные в определённом порядке тексты) свод; *—ня законів свод законов; *—пя літопису филол. свод летописи. зведенята, -пят разг. сводные дети; разг. сведённые дети; (реже об одном) зведеня, -пяти сводное дитя [Та й діти між собою часто б'ються — надто бабина дочка: звичайно, як зведенята (Рудч.)]. звезений свезённый. звезення своз; разг. свозка. звезтй см. звозити. зв'еликодуїшіичатп, -чаю, -чаєш разе, свеликодушничать. звеличання возвеличение; превознесение; восхваление. Ср. звеличувати. звеличати см. звеличувати. звеличатися см. звеличуватися. звеличений возвеличенный; превознесённый; восхвалённый [Ііодвиїи героїчної полтавської підпільниці [Лялі Убийвовк] оспівані в поетичних рядках, звеличені в художній прозі (Рад. Укр., 1949, XI)]. Ср. звеличувати. звеличення возвеличение, превознесение; восхваление [Кращі нарпеовці України наслідують горьківську традицію звеличення людей праці, творців комунізму (Літ. газ., 1951, VI)]. Ср. звеличувати. звеличити см. звеличувати. звеличитися см. звеличуватися. звеличування возвеличивание, возвеличение; превознесение; книжн. уст. превозношение; восхваление. Ср. звеличувати. звеличувати, -чую, -чуєш, звеличити, -чу, -чині и звеличати, -чаю, -чаєш возвеличивать, возвеличить; (высоко оценивать) превозносить, превознести; (воздавать хвалу) восхвалять, восхвалить [Радянські люди впевнено дивляться у світле майбутнє, самовідданою мирною працею вони звеличують рідну Вітчизну (Рад. Укр., 1950, IX)]. звеличуватися, -чуюся, -чуєшся, звеличитися, -чуся, -чпшея и звеличатися, -чаюся, -чаєшся 1) возвеличиваться, возвеличиться [—Я тепер наче Цезар Біротто, — усміхнувся Батайль, — звеличився і зазнав падіння (Риб.)]; 2) страд, з. (несоверш.) возвеличиваться; превозноситься; восхваляться. Ср. звеличувати. звеліти, -лю, -лиш велеть, повелеть (рит.), приказать [Приходила мати У пана просити. Звелів не пускати, А як прийде, бити (Шевч.)]', н є *—ти не велеть, не позволить; (возбранить) запретить [По цілих ночах тремтіли сестрички, а дров не давали... Матушка не звеліла (Коцюб.)]. звергати, -гаю, -гаєш, звергнути, -ну, -иеш уст., рит., обл. 1) кидать, кинуть, бросать, оросить; (вниз уст., рит.— ещё) пиз- вергать, низвергнуть [Він відомстить. Життя грізне своє На ворога він звергне, як гранату (Важан)]; 2) (освобождаться от чего-нибудь) свергать, свергнуть, сбрасывать, сбросить; книжн. низвергать, низвергнуть [Ми руські хлопи-радикали, Що звергли темноти ярмо! (Фр.)]. звергатися, -гаюся, -гаєшся, звергнутися и звергтися (звёргпуся, звергнешся и обл. звержуся, звержешся) 1) уст., рит.у обл. низвергаться, низвергнуться [Удар. I звергається вал канонади На урвища и пагорби волзьких рівнин (Важан)]; 2) (подниматься) обл. вскакивать, вскочить [Він [Йойна] аж звергся, почувши мій голос, немовби хто наглим вистрілом пробудив його зо сну (Фр.)]; 3) (когб, чого) обл. отрекаться, отречься (от когб, от чего) [Я ж бо тебе не звержуся, Руський мій сардаче! (Федьк.)]; 4) страд, з. (несоверш.) кидаться, бросаться; низвергаться; свергаться, сбрасываться; низвергаться; ср. звергати 1—2. звергнути см. звергатп. звергнутий 1) кинутый, брошенный; низвергнутый; 2) свергнутый, сброшенный; низвергнутый. Ср. звергати 1 — 2. звергнутися, звергтися см. звергатися. звереснутн, -ну, -нет обл. взвизгнуть; (громко — ещё) вскрикнуть (Звереснув гадючим |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)