зве 181 зве посміхом батіг степовий (перекл. з Фурманова); Звереснув та й побіг (Н.-Вол. у. — Сл. />.)]. Звсретенитися, -нюся, -нишся разг. 1) завертеться, закружиться [Таку ману пустив, що я так на місці й зверетенилась (Черк. у. — Сл. Гр.)]; 2) перен. прийти в неистовство, прийти в ярость, быть охваченным яростью (Мотря аж зверетенилась (Н.-Лев.)]. зверещати, -щу> -щйш обл. заверещать, завизжать; (громко — ещё) (пронзительно) закричать [Гриць дуже перепудився і зве- рещав (Фр.)]. зверзтй, -зу, -зеш фам. сказать чепуху; фам. ляпнуть, сморозить [Приїхали з борозни та чорзна-що й зверзли (Сл. Гр.)]. звернений, звернутий обращенный; устремлённый; простёртый [Вона сиділа бліда, як смерть, а очі її, звернені саме на мене, сяли фосфоричним світлом (Коб.\; Смугляве личенько розчервонілося, повні вуста розтулилися — вся увага її була звернена на роботу (Коцюб.); Як серце світу невгомонне, Ти і одвічна і нова. Недаром погляди мільйонні До тебе звернуті, Москва {Криж.)]. Ср. звертати 2. звернення 1) (действие) обращение; устремление; ср. звертати 2; 2) (воззвание) обращение [3 великим хвилюванням прочитав я звернення знатних людей Донбасу до письменників із закликом написати твори, присвячені ділам і людям героїчного Донбасу (Літ. газ., 1950, VIII)]. звернути см. звертати. звернутий см. звернений. звернутися см. звертатися. зверстаний тип. свёрстанный [Він зробив розвідку. В одному місці запримітив зверстані сторінки, набрані новим, світлим книжковим шрифтом (перекл. 8 І. Козлова)]. зверстувати, -стую, -стуєш, зверстати, -стаю, -стаєш тип. свёрстывать, сверстать. зверстуватися, -стується тип. свёрстываться. звертання 1) сворачивание; поворачивание; 2) обращение; устремление; 3) сваливание. Ср. звертати 1—3; 4) грам, обращение. звертати, -ртаю, -ртаєш, звернути, -ну, -иеш 1) сворачивать, своротить; (менять направление — ещё) свёртывать, свернуть; (куда — егцё) поворачивать, поворотить, повёртывать, повернуть; (направляться в сторону — еще) воротить (разг.); (кому- нибудь) уступать дорбгу, уступить дорогу [Невеличка колона звертає з дороги і починає вибиратися на гірські кручі (Сміл.); Отже Чіпка не такої натури, щоб сам на сам звертав кому з дороги... Не звернув він і сторожеві (Мирн.); З'їхавши над балку, він звернув убік (Козач.); Як десь на гори натикавсь круті, То він змагавсь, щоб їх звернуть з путі (перекл. Бажана); Степан: ..Сонечко на полудень звер- пуло (Кроп.); І так з гори чимчикувать пустився [Осел], Що трохи шиї не звернув \Гл.)]\ ~»пути з півночі безл. перевалить за полночь* [Звернуло з півночі. Ніч була тиха, місячпа (Вас.)]; ^нути (річ, р о в м 6 в у) на іншу тему перевести (разг. свернуть) разговбр на другую тему [Хотів затим звернути річ на іншу тему (Фр.)]; 2) (направлять ^ на кого, на что, куда) обращать, обратить; (о сосредоточенном взгляде, внимании и , т. п. — ещё) устремлять, устремить, редк. простирать, простереть [На древніх вежах на Кремлі червоні сяють зорі. До них дорослі і малі свої звертають зори (Забіла); —1 як ти тую Пріську носиш? вона така важка!—так само задумливо говорила панна, тільки звернувши погляд на Дарку (Л. Укр.)]; <^ти увагу (на що) обращать, обратить внимание (на что); (замечать, указывать другому — ещё) останавливать, остановить внимание (на чём) [Андрій рідко звертав увагу на страву (Коцюб.); Батько давно звернув увагу на прохожого: не інакше, як заблудилася людина (Ле)]; н є ^ти уваги на що не обращать, не обратить внимания на что, оставлять, оставить без внимания что; (о сказанном разг. — ещё) пропускать, пропустить мимо ушей что [Вулиці пробігали за вікнами машини, але Марина пе звертала на них жодної уваги (Собко); Треба, далі, звернути особливу увагу на організацію ремонту і зберігання тракторів та інших машин (Хрущов)];, ^нути на себе чий пбгляд (ч> и І очі) обратить на себя чьё внимание, привлечь к себе чьё внимание, остановить на себе чьё внимание [Червона постать Люцини.. звернула на себе його очі (Н.-Лев.)]; 3) (перелагать на другого вину, ответственность) валить, сваливать, свалить [Частенько між людьми буває — Один свою біду на другого звертає (Гл.); Петро: ..Як мати прийдуть та нападуться, що багато хліба з'їли, то я на тебе зверну (Мирн.)]; 4) (отдавать) редк. возвращать, возвратить. звертатися, -рт&юся, -ртаєшся, звернутися, -нуся, -пешся 1) (до кбго, дочбго — адресоваться) обращаться, обратиться; (за по- мощью, содействием — ещё) прибегать, прибегнуть; (к кому— в официальном порядке уст. — еьцё) относиться, отнестись, (только с указанием с чем) входить, войти; (пытаться найти доступ к кому разг. — ещё) толкаться, толкнуться [— Тоді ви були зовсім іншою, — глухо заговорив майор, звертаючись до Ясногорської (Гончї); —Давайте співати! — звернувся до товаришів Марченко (Вас.)]; 2) (направляться) обращаться, обратиться; (о сосредоточенном взгляде, внимании и т. п. — ещё) устремляться, устремиться [Течія думок Семенових знову попливла по той бік, куди звичайно зверталась (Коцюб.); Всі очі звернулися на нього (Фр.)]; 3) (до чого — приниматься за что) обращаться, обратиться (к чему) [Великі російські музичні класики часто звертались до творчості Пушкіна (Літ. газ., 1949, VI)]: 4) (только соверги.: сжаться) редк. свернуться [Я собі звернулось, Щеня мов під тином, — звичайне, мале, То й перелякалось (Шевч.)]; 5) (приходить, приезжать назад) уст. возвращаться, возвратиться [Поти Гориина
|