Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
аве 182 зви розсадила гостей та вийняла пироги з печі, і Хведір уже звернувся (Мирн.); Цілує її і усе просить, щоб Не журилася, що він скоро звернеться і щастя свое привезе (Квітка)]; 6) (только совёрш.: успеть съездить или сходить туда и обратно) разг. обернуться; 7) (опрокидываться) обл. сворачиваться, сверпуться, разг. своротиться [Михайло воли поганяв, а Іван і батько віз придержувалиг щоби пе звернувся (Фр.)]) в) страд, а. (несоверш.) обращаться; устремляться; сваливаться; ср. звертати 2—3. зверх редк. 1) пар. сверху; пбверху [Як тепер його бачу: у сигіій юпці, тяжинових широких штанях, каламайковим поясом пузо підперезане, а зверх китаєва черкеска (Квітка)]) ер. зверху 1; 2) преЬл. сверх, поверх; ^х плану сверх плйна. звёрха обл. см. зверху. зверхніш обл. начальник [Я Поводжуся зі "•своїми зверхниками.. чемно, навіть дружньо, але здержано (Фр.)]. зверхній наружный, внешний [Твій зверхній вигляд не грае в мене більше жадної ролі (Коб.)). зверхність, -пості 1) главенство, верховенство [Найважливішими політичними центрами східного слов'янства стали Київ і Новгород, які в другій половині IX ст. об'єднались під зверхністю Києва в одну державу (Рад. Укр., 1946, IX)]; мити <^ть главенствовать; 2) (обладание высшими качествами по сравнению д другими) превоехбдетво [Василь був на кілька класів старший, тому й ставився до Данила з звичайною школярською зверхністю (Коп.)]. .зверху нар. 1) сверху; (на поверхности, по поверхности — ещё) • пбверху; (вовне) {снаружи (разг.) [Вогонь лиш зверху; під- сподом чистий, здоровий спирт (Коцюб.)]; 2) (с высоты) прям., перен. сверху ІЗвер- ху почало щось сіяти, чи то дощ, чи мряка (Коцюб.)) Вона одкинула назад голову і., дивилась зверху на кучеряву голову хлопця (Коцюб.)]^ ~ху вниз (наниз) сверху вниз [На їй була ясно- сіра сукня з червоними смугами, котрі вилися зверху наниз зигзагами (Н*-Лев.)]) директ ива <^ху директива сверху (свыше). зверхшт&тний сверхштатный. звершення редк. свершение [Росіє! Вітчизно! Ти перша ідеш На подвиг найбільших в історії звершень (Важан)]. звершечку, обл. звершёчка нар. разг. сверху [Волосся на його голові ввершечка було трохи рудувате (Н.-Лев.)]. звеселити см. звеселяти, звеселитися см. звеселитися, звеселіти, -ліго, -лГєш повеселеть [Виступає круглий місяць 3 сестрою зорею, Виступають із-за хмари, Хмари звеселіли... • (Шевч>); А як коли, то було звеселіємо не знать чого (Вовч.)]. звеселяння развеселёние; возвеселение; увеселение. Ср. звеселяти, звеселяти, -ляіо, -ляєга, звеселити, -лю, -лиш веселить; (делать весёлым — ещё) развеселять, развеселить, уст. возвесе- , [ лять, возвеселить; (развлекать — ещё) увеселить, увеселить; (вызывать чувство удовлетворения) радовать, обрадовать [А музика реве, грає, Людей звеселяє (Шевч.); Він зостався, щоб піснями Звеселять рідну країну (Л. Укр.)) Тут, на численних кущах, під зливою сонця, все літо наливалися важкі виноградні грона/ звеселяючи серце трударя (Гонч.); І людіі знов, як водиться давно, Турбуються, щоб гостя звеселити (Гл.)) Вийшло сонце, засвітило І хатинку Звеселило (Л. Укр.)) Так пройшло тринадцять літ; на чотирнадцятому їх звеселила чутка про волю (Мирн.)\. Звеселитися, -ляюся, -ляєшся, звеселитися, -люся, -лйшея 1) развеселяться, развеселиться; уст. возвеседяться, возвеселиться; радоваться, обрадоваться; (чувствовать восторг) ликовать, уст. возликовать; (только соверш.: прийти в воз- I буждённо-весёлое состояние — преим. в со- \ четаниях со словами душа, сердце)* взыграть [Не плач, Старче, не журися, Глянь на мене, звеселися (Гл.)]; 2) страд, з. (несоверш.) развеселяться; возвеселяться; увеселяться; ср. звеселяти, звестй см. зводити, звестися см. зводитися. звечора нар. разг. (накануне) вечером; уст. вечбр [Ще звечора сипав густий і лапатий сніг (Козач.)) Звечора у мене Голубка була, Зо мною гула, Пшоно клювала; А зрання голубка Убита лежить (перекл. Первомайського)]. звечоріти, -ріє безл. завечереть, повечереть [К и л и н а: ..Лукашу, йдім, поки пе звечоріло (Л. Укр.)) Я день пересидів тут, а як звечоріло — рушив далі (ПІиян)]. звив, -ву извив. звивання 1) витьё, свивание; вывивбние; плетение; 2) сворачивание, свёртывание; 3) извивЯние; 4) взвивание. Ср. звивбти 1—4. звивати, »ваю, -ваєш, звити (зів'ю, зів'єш) и обл. звип^ти, -н?, -неш 1) вить, свивать, свить, редк. вывивать, вывить; (о венке — обычно) плести, сплести [Мавка йде до калини, швидко ламає на їй червоні китиці ягід, звиває собі віночок (Л. Укр.); Чижики звили собі гніздо па найвищій гілці найвищої ялини в лісі (Іван.); То ж нарвала барвіночку, Віночок звила (Л. Укр.)]; 2) (складывать) сворачивать, свёртывать, свернуть; (в трубку разг. — ещё) свивйть, свить [На великому чо ному баркасі., справді звивали вітрила (Коцюб.)]; 3) (изгибать в стороны) извивалъ, извйть; 4) (поднимать вверх) взвивйть, взвить; 5) (о волосах -— тдлько несоверш.) обл. завивать [— А вмієш ти волосся звивати? — питає (Вовч.)]. звиватися, *ваюся, -в&єшся> звитися (зів'й- ся, зів'єшся) и обл. звішутися, -нуся, -нешся 1) свиваться, свиться; (складываться — ещё) сворачиваться, свёртываться, свернуться [Аркуші паперу шаруділи і самі звивалися у трубки (Собко); Но пуска його дикий виноград, звившись тісно й щільно в одну зелену стіну (Коцюб.)]; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)