Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
8ВИ' 183 ЗВИ 2) извиваться, извиться; (принимать ду~ еообразную форму — ещё) изгибаться, изогнуться; (о дороге, реке и т. п. несоверш.— ещё) виться [В листі то там, то там шаруділи, звиваючись', гадюки, кублились їжаки (Гонч.); Дорога колосиста Звивається мов змій (Рил.); Внизу поміж вузькими берегами звивалася, весело джерготіла камінцями Латориця т (Козач.); Шляхом, що, звившись гадюкою, пославсь од великого села Пісок аж до славного колись Ромо- дану, — йшов молодий чоловік (Мирн.); Олеся ввинулась легким, станом, перескочила через осоку (Н.-Лев.)]; 3) (подниматься вверх) взвиваться, взвиться .[То хтось, побачивши сніп чорного диму, що звився аж під небо, дзвонить на пожежу (Коцюб.)\ Срібний серпанок на Мавці звився угору, мов блискуча гадюка (Л. Укр.)]\ 4) (только несоверш.: . колыхаться на ветру) развеваться; (медленно — ещё) реять [Два прапори тріпотіли і звивалися попереду наших струнких рядів (Смол.)]; 5) (только несоверш.: вертеться около кого, чего, хлопотать, суетиться) перен. крутиться; извиваться; (только около кого) увиваться [Боярські слуги від півночі звивалися, приготовляючи для гостей їду на цілий день (Фр.)\\ 6) страд, з. (несоверш.) виться, свиваться; вывиваться; плестись; сворачиваться, свёртываться; свиваться; , ср. звивати 1—2. звивина извилина [З-за темного, порослого кущами берега виринав на звивині човник (Туд.)].^ звивистий извилистый; редк. извивистый [В гори вела вузенька звивиста стежка (Донч.); Лежить у звивистих берегах піхота, спокійна, певна себе, готова до всього (Гонч.)]. звіївчастіш редк. извилистый [Раставиця звивається та шумить між зеленими вербами, неначе тече довгим звивчастим коридором (Н.-Лев.); Таня швидко пройшла звив- частими сходами на другий поверх (Совко)]. звйдіти, -джу, -дищ обл. повидать (разг.), увидеть. звикання привыкание; свыкание. Ср. зникати. звпк&ти, -каю, -каещ, звикнути и редк. звикти, ч -кну,-кпеш привыкать, привыкнуть; (осваиваться, примиряться с кем, с чем — ещё) свыкбться, свыкнуться (с кем, с чем); (приобретать умение разг. —• ещё) навыкать, навыкнуть (к чему или с инфинитивом); (без дополнения и инфинитива — в каких-нибудь условиях, в каком-нибудь состоянии разг. — ешё) обвыкбть, обвыкнуть, (только соверш.) обтер петься [Наш народ не боїться погроз паліїв війни. Він має досвід боротьби з ними і йому не звикати бити їх (Рад. Укр., 1962, XI); Люцій: ..Тут [у темниці], поки звикнуть очі, дуже трудно (Л. Укр.); Хома Звик уже до цих трущоб, підземель, до барикад на вулицях (Гонч.); До Алі скоро звикли в селі (Коцюб.)]; -•'Ти до р 6 л і прям., перен. привыкать, привыкнуть К рблп, свыкаться, свыкнуться с ролью, входить, войти в роль; ^*ти до темряви (до темноти) привыкать, привыкнуть к темноте, свыкаться, свыкнуться с темнотбй, присматриваться, присмотреться к темноте [Поступово очі звикали до темряви, і з неї окреслювалися Силуети коней біля підвід (Гонч.)]; в і н (я) д*о цьбго (до тбго) не звик он (я) к бтому не привык; разг. он (я) к §тому не привычен [Я до того не звикла в батька (Н.-Лев.)]; (до цьбго) ми давно звикли (к этому) мы давнб привыкли; разг. (к бтому) нам не привыкать стать; (т р б х и) ^нутн (немного) привыкнуть (свыкнуться); разг. попривыкнуть, пообвыкнуть. звикатися, -каюся, -каєщся, звйкпутися и редк. звйктпся, -кнуся, -киептся (до кбго, до чого, з ким, з чим) привыкать, привыкнуть (к кому, к чему); свыкаться, свыкнуться (с кем, с чем); обвыкать, обвикнуть, обтерпеться [Виноград любить, щоб коло нього ходити. I ходиться коло нього, як коло рідної дитини, і годиться йому, зато ж і звикається до нього, як до близької істоти, з життям котрої зв'язане власне життя, хліб, Достаток... (Коцюб.); Не налагодилася до нового життя, по звиклася ще з думкою, що завтра покине батьківську стріху... (Коцюб.)]. Ср. звикати. звиклий привыкший (только с указанием к чему), привычный [Його руки були чорні и чималі, звиклі до важкої роботи (Н.-Лев.); І серце, хоч і звикло до блукання, ..чогось бувало плаче в тій порі (Л. Укр.); Звиклим вухом він чує вдалині шум, суєту (Сміл.)]. звиклість, -лості привычность. звикпути см. звикДтп. звикнутися см. звикатися. звикти см. зшік&ги. звиктися см. звикатися. звйпенпй 1) свитый; вывитый; сплетённый; 2) свёрнутый [Рослини бояться навіть тягти сік з землі.., виправити зібгані листочки, розгорнути звинепі на ніч квітки (Коцюб.)]; 3) извитый. Ср. звивати і—;з. звинйтп см. звшіяти. з ви н пий обл. ловкий; (быстрый) проворный [Звинна, як вивірка, Мирослава швидко видряпалась назад на той вал, з якого була впала (Фр.)]. звишю нар. ловко; провбрно; извиваясь [Побачивши здалека свою жертву, Невеличкий [один з опришків] звинио, як ласиця, шугнув до хати, казав загасити світло і замкнув двері (Фр.)]. Ср. Звйніїий. звпнути см. звивати. звинутися см. звиватися. звиняти, -ияю, -пяєпі, звипйти, -іно, •пйш разг. извинять, извинить [Плиняйте, тіточко, я... теє... вашу ласку, Щоб помогли мені піднять на плечі в'язку (Гл.)\ Г а- лущка: Звиніть, так точно... (Корн.)]. звиродпїлпп виродившийся [Наша література протистоїть розтлінпій, продажній, звироднілій культурі імперіалістичного світу (Літ. газ., 1952, IX)]. звис, -су свес. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)