Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зви 184 зви звисати, «саю, -саєш, звиснути, -ну, -неш свисать, свиснуть; (низко склоняться — ещё) свешиваться, свеситься; (на что- нибудь, над чем-нибудь — обычно) нависать, нависнуть; (оттягиваться, опускаться книзу — ещё) обвисать, обвиснуть [Звисають яблука з гілок, і запашні, й червонобокі. Колгоспний тут росте садок, хмільні він наливає соки (Тер.); Крила безладно звисають, і червоний птах падає під кущ (Коцюб.); Сіре туманне небо звисло над містом (Шиян)]. 8нйсліііі свислый (разг.)\ свесившийся; нависший, навислый; обвисший, обвислый [Вона відкинула з лоба звислі пасма світлого волосся (Смол.)]. Ср. звисати. звиснути см. звисати. звисока, редк. звисока нар. 1) (как: высокомерно) свысока [Він [Ленін] нещадно бичував тих, хто звисока ставився до мас, хто хотів тільки учити їх, забуваючи про необхідність учитися у них (Біогр. Леніна); Він навіть силувався глядіти на пього згірдно, звисока (Фр.)]; 2) (откуда) с высоты, с вышины [Ви щасливі, високії зорі, все на світі вам видко звисока (Л. Укр.)]. звити см. звивати. звитий 1) свитый; вывитый; сплетённый [Ой ти, дівчино, з кучерявої рути-м'яти звита та з гостролистої щельвії! (Я.- Лев.)]) 2) свёрнутый; 3) извитый. Ср, звивати 1—3. звитися см. звиватися. звйток, -тка обл. свиток; свёрток [Молода дівчина приступила скоро до стола й поклала звиток нот (Коб.)]. звитяга повз, победа [Його [Жданова] ім'я . сіятиме між нами, як вічний приклад, як звитяги спів (Сос.)]. звитяжець, -жця поэз. победитель [Гей, звитяжці! Гей, хоробрі! Голову зотніте кобрі! (Тич.)]. звитяжний поэз. победный; (о войске) побе- донбсный [Дзвенять., звитяжні труби дальні, Усім визвольницький віщуючи похід (перекл. Рильського); По Криму знаменами мають Звитяжні червоні полки (Криж.)], звитяжіїицький поэз. редк. победный; победителей (род. п. от победители) [Як можна эабути ті грози криваві, що чорно шуміли по нашій землі, ті грізні походи в звитяяшицькій славі, тривожні міста у диму і у млі (Сос.)]. звитяжно нар. поэз. победно [Червона Армія на перший клич тривоги звитяжно захищає рубежі! (Дмитр.)]. звих, -ху вывих; свих [Звихнуту руку чи ногу потягують, то звих і проходитьС^г/б.)]. Ср.. звихнути 1. зви пений см. звихнутий. звихнути, -п?, -непі і) вывихнуть; разг. свихнуть [Коли почався шторм, вони побігли на пароплав, але машиніст посковзнувся і звихнув ногу (Трубл.)]; 2) перен. свихнуть [Душа в тебе молода та гаряча і довірлива до всього... Оберігай її, Маковою, не звихни ніде!.. (Гонч.)]. звихнутий вывихнутый; евйхнутый. Ср. звихнути 1. звихнутися, -нуся, -нёщся свихнуться [Мене радять не дуже вчащати" та звірятись на нього. Бо, мовляв, — сам звихнувсь на чумаках та на козацьких жупанах, то ще й тебе, малого, звихне (Головко)]; ^тися з розуму свихнуться (с ума), помещаться (в уме), в рассудке трбнуться [Василь гірко: Боже праведний! вона з розуму звихнулася... (Мирн.)]. звихрений взвихренный [Село лежало мовчазне й тихе, в туманах звихреного снігу (В. Василевська — переклад)]. звихрити (звихрю,^ звихриш) взвихрить. звихритися (звихрюся, звихришся) взвихриться [Над Петербургом звихрились вітри (Пера.)]. звичаєвий юр. обычный; ^ве л р а* в о обычное право. звичай (род. звичаю), редк. звич&й, -чаю 1) обычай, уст. норов; (уклад жизни — ещё) обиход; (установленные нормы, обряд— ещё) чин (уст.) [З того каменя звичай велить Промовлять до народу (Фр.); Завели в Донбасі здавна Добрий звичай шахтарі, — Якщо виконали плани — Світять зірку на копрі (Криж.); Він записував народні пісні, казки й приказки, звичаї й навіть самі мелодії пісень (Н.-Лев.)]; звичаї (только мн. ч.) обычаи; (уклад общественной жизни) нравы, разг. порядки [Вона була з гір. З далекого гірського села, де жили інші люди, де були свої звичаї (Коцюб.)]; звичаї і н р а" в и обычаи и нравы; з а звичаєм по обычаю; за старим (давнім) звичаєм по старому обычаю, по старине, по старой памяти; разг. по старинке; бпис звичаїв описание обычаев (нравов); уст. нравоописание; побут і звйчад' быт и нравы (обычаи); стародавні (дивні) звичаї старинные обычаи (нравы), старина; разг. старинка [Війт же держався давніх звичаїв, бо це було признакою багатства (Март.)]; 2) (принятый образ действий) обыкновение; (реже) обычай; (манера поведения—преим. неодобр.) повадка, ухватка [Радюк мав звичай прямо говорить правду й не притакувать нікому (Н.-Лев.); Фамусов: ..Мій звичай, — чи діло, чи не діло — Аби скоріш кінець (^перекл. а Гри- боедова)]; він м а* в звичай он имеет обыкновение; з а звичаєм (как всегда) по обыкновению [Павло Костянтинович приліг, за звичаєм, трохи заснути (перекл. з Чернишевського)]; не б у л б звичаю (що робити) не было принято (что делать) [Мало хто, дивлячись на сю дівчину, тямив, що вона гарна, і не було звичаю називати її так (Л. Укр.)]; нее й о г; б, мій зшічап, не в й о г 6, моїм звйч&єм не в егб, не в моём обычае, не в егб, не в моих привычках, не вхбдит в егб, в мой привычки; проти звичаю (не так, как всегда) против обыкновения; своїм звичаєм а) (при глаголах идти, продолжаться и т. п.) своим чере- дбм, обычной чередой; разг. своим порядком; б) (при иных глаголах) редк. по своем? |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)