Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зви 185 зви обыкновению [Божевільний мош - Діма своїм звичаєм годував качок та курей (Коиюб.)]; такий звичай (у людей) такое обыкновение (таков обычай) (у людей); бто в привычке людей; так принято (у людей), так положено (у людей); разг. такбе (таковб) заведение; 3) (установленные правила поведения) приличие [Світові звичаї знає: Кого стріне — привітає (Гл.); Як доньки я справляв весілля, — для звичаю Покликано й його (перекл. Рильського)]; додержувати звичаю соблюдать приличие (правила приличия); не додержувати звичаю не соблюдать приличия; вчити звичаю воспитывать [Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? (Шевч.)]; знати звичай (только без определения) знать приличие; (шире) быть воспитанным [I дітки звичай знають (Ном.)]; О набратися звичаю усвбить обычаи; преим. неодобр, усвбить повадку; (шире) получить воспитание [Іди ти в Січ; як бог поможе, Там наїсися всіх хлібів., та звичаю Козацького наберещся (Шевч.)]. звичайна обл. привычка [Хлопець: Чого ти зараз все приміряєш до себе? Се, знаєш, негарна звичайка. Дівчина: Звичайна егоїстів? (Л. Укр.)]. звичайне см. звичайно 1, 3—4. звичайненький уменьш., ласк, 1) обыкновенный; обыденный; обыдённый [Плахтийка на ній звичайненька (Квітка)]; 2) вежливый, учтивый [А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, ..проти усякого звичайненька (Квітка)]. Ср. звичайний звичайненько нар. уменьш., ласк. разг. вежливо, учтиво [Прийшов до нього я, вклонився, Звичайненько піднявши бриль (Гл.)]. звичайпий 1) обыкновенный; (всегдашний — ещё) обычный; (частый — ещё) нередкий, обыденный, уст. обыдённый; (не содержащий в себе ничего нового — ещё) привычный; (свойственный многим — ещё) принятый, общепринятый; (многими применяемый — ещё) употребительный, обиходный; (ничем не выделяющийся — о людях, произведениях и т. п. — ещё) простой, рядовбй, заурядный, (реже) дюжинный [Він по* кірно сів на своему звичайному місці (Л. Укр.); Навіть до своїх звичайних заробітків відносився він тепер злегка і не шукав їх (Коцюб.); Валя мала свій звичайний вигляд сестри з медсанбату (Коп.); Ми живемо й працюємо в країні, де подвиги «слави, честі, геройства» стають фактами такими звичайними, що багато з них уже не відзначаються навіть пресою (пе рекл. в Горького); Я не геній, Я звичайний чоловік (Фр.)]; ^не заперечення обычное возражение; (сильнее — неодобр.) ходячее возражение; ^иа м б в а обычный, обихбдный язык, ~на р і ч, ~->не діло (вводное слово: конечно, понятно) естественно, естёствепиое дело, самб собой Iразумеется]; ^>пин служббвець обык- новепный (рядовбй) служащий; ^чіе яви щ е обычное (обыкновенное, привычное) явление [Літак і електрика стали в кол- госппому селі звичайним явищем (Куч.)]; бути ^ішм быть обыкновенным (обычным; обыдепным и т. д.); быть обихбдным, быть в обихбде; с т а1 т и (зробити- с я) ^ним стать обычным (обыкновенным и т. д.); стать привычным; (для отдельного лица — обычно) войти в привычку; тут озёра — річ <^на здесь озёра — обыкновенное явление (не редкость); ц е (у нас) <^на річ бто (у нас) обычное (обыкновенное) дело, бто (у нас) в порядке вещей; (в обычае, ведётся) §то у нас в ходу; 2) (воспитанный) разг. вежливый, учтивый; (отвечающий правилам приличия) пристбйный [Закохалися обидві В одпого Івана; А Іван, козак звичайний, Обох їх не ганив (Шевч.); — Звичайний дядько, нічого сказати. Пішов—і не попрощався!— сказала Христя (Мирн.)]; 3) грам.: ^ний ступінь положительная степень. звичайність, -ності 1) обычность; обыденность; обыдённость; привычность; употребительность, обихбдность; заурядность [Почуття звичайності спливало геть. На посадку пішов Валерій із * великими змінами в душі й серці (Ільч.)]; 2) вежливость, учтивость; пристбйность [Тому звичайності учітеся, панове, Бо нею світ живе (перекл. Рильського)]; дл^я юності из вежливости, для прилйчияГ Ср. звичайний 1—2. звичайно, обл. звичайне 1) нар. обычно, обыкновенно [Хлопець., погнав товар з поля раніше, ніж звичайно (Коцюб.)\; як ^но а) (как всегда) как обычно, как обыкновенно; (по привычке) по обыкновению [На есмінці, як звичайно, в цей час панувала тиша (Трубл.)]; б) (как принято) как вбдится [Усі тройко пішли до них і, як звичайно, впали у ноги (Квітка)]; 2) (только звичайно) нар. вежливо, учтиво; пристойно; (в значении сказуемого — ещё) прилично, разг. пристало [— Голова трохи болить,—одказав парубок звичайно (Вовч.); Вбралася ж і Галочка до вінця.., не узяла з дорогого ні плахти, пі намиста, а так, як звичайно сироті (Квітка)]. Ср, звичайний 1—2; 3) (вводное слово) конечно, разумеется, самб соббй [разумеется], несомненно; разг. определённо, извёстпое дело, известно, ясное дело, йсно, • понятно, естественно, естественное дело; обл. вестимо [Зурна скликала молодь, мужську, звичайно (Коцюб.); Звичайно, вовкулаки — це химедш (Рил.)]; 4) (утвердительная част.) конечно, разумеется; разг. ну да; разг. знамо, знамо дело [— Чи купите, панночко, пролісків білих? — Тремтить із квітками рука. — Звичайне! (Л. Укр.)]. звичка привычка; (заведённый порядок) обыкновение (в отношении к отдельному лицу), обычай (преим. в отношении к коллективу); [манера поведения разг. преим. неодобр.) повадка, замашка, ухватка [Він сніг лопаткою кладе І витирав піт 8 лиця — Така вже звичка у бійця (Воронько); Рудий Максим мав звичку згортати з столу всі кришки у |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)