Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зві 187 зиі звіз {род. звозу) своз; продати будинок и а г^з продать дом на своз. звізда обл, звезда [Яка-то вас звізда В далеку путь життя з собою поведе? (Фр,)]. звіздар,^ -ря уст. звездочёт. звіздоноо, звіздоіюша 9тн. уст. тот, кто носит звезду во в^емя колядования [— Голосу не шкодуй, — наказував звіздонос великих чоботях і закочених рукавах атькового піджака (Шиян)]. звіздянйй обл. звёздный [Мокрі каменюки., поблискували до звіздяного, безмісячного неба, мов розтоплене скло (Фр.)]. звій (род. звою) 1) извйв; (в отдельных слу~ чаях — ещё) кольцо, петля [Все стадко [газелей] в дикім переляку ще стоїть, мов закам'яніле, тілько одна, найбільша — видко, мати тамтих — повалена звоями вужа (Фр,)]; 2) (собрание) клубок; сплетение [А як коли у сні тебе побачу, То, бачиться, нею злість і гіркість трачу І викидаю, мов гадюк тих звій (Фр.); Ґанок різьблений потонув у густих звоях дикого винограду (Куч,)]; 3) (свёрток) свиток [Під иахою [Олена] держала грубий звій нот роб.)]. звіку нар. извека (уст.), искони (рит.); (при отрицательном сказуемом — ещё) никогда. звікувати-, -кую, -куєш прожить (век), прожить жизнь [В цій хаті зросла я, звікувала, зазнала добра й лиха... (Коцюб,); І робота в мене — тихіціої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (Дот.)], звіку-зроду нар. разг. отроду, ербду; никогда* [Перед царями звіку-зроду ти не згинала ж бо колін (Тич.)]; см. ещё зроду. звіку-правіку нар. разг. спокон веку, спокбн, векбв, испокон веку, испокби веков. звільна нар. постепенно, понемногу; (о движении) медленно, не спеша [Обриваються звільна всі пуга, Що в'язали нас з давнім життям (Фр.); [Зоня] ліниво встала з-під куща і, звільна переступаючи, подалась до них (Д, Укр.)]. звільнений 1) освобождённый; высвобожденный; избавленный; очищенный; разрешённый [Моя Батьківщина — це поле без меж, Це звільнена праця (Рил.); Тебе вітають, звільнена вітчизно, Твої стрільці—твої сини (Бажан); Звільнену від снігу землю сушить і гріє весняне сонце [(Шиян)]; 2) уволенный;отстранённый, устранённый; отрешённый; отчисленный; рассчитанный, Ср. звільняти1 1—2. звільнення 1) освобождение; высвобождение; ~избавлепие; очищение; разрешение [Думка про звільнення Григорія Камищука виникла в нього відразу, як тільки він почув про його арешт (Сміл.)]; 2) увольнение; отстранение, устранение; отрешение; отчисление; расчёт. Ср, звільняти1 1—2. звільнити1 см. звільняти1. звільнити2 см, звільняти2. звільнитися см, звільнятися. звільнення 1) освобождение; высвобождение; избавление; очищение; разрешение; 2) увольнение; отстранение, устранение; отрешение; отчисление; расчёт. Ср. звільняти1 1—2. звільняти1, -няіо, -няєш, звільнити, -ню, -нищ 1) освобождать, освободить; (вынимать что-нибудь из чего-нибудь; помогать кому-нибудь освободиться разг. —ещё) высвобождать, высвободить; (выручать, помогать избегнуть чего-нибудь неприятного — ещё) избавлять, избавить, уволить (только соверш, — преим. в форме просьбы); (делать свободным от ненужного, постороннего — ещё) очищать, очистить; (в некоторых выражениях) уст. разрешать, разрешить [Але відради вищої* немає — Жить на землі, яку звільняєш сам! (Піде); Ми створюємо зразкові заклади, їдальні, ясла, які звільнили б жінку від домашнього господарства (Ленін)]; ~шть мене від цієї необхідності увбльте (избавьте) меня от этой необходимости; ганити місце освободить место [Полковник скинув шапку, розстебнув шинелю Й ступив до лави край столу, де йому звільнили місце (Ле і Левада)]; 2) (удалять кого- нибудь) увольнять, увблить; (только при наличии существительных служба, должность и т. п. — ещё) отстранять, отстранить (от чегб), устранять, устранить (от чегб), отказывать (от места или от работы), отказать (от места или от работы), уст. отрешать, отрешить (от чегб) (в наказание); (при названии учреждения, организации — ещё) отчислять, отчислить; (о наёмном служащем, обычно в частном предприятии, доме — ещё) рассчитывать, рассчитать; ганити з ш к 6 л и увблить из шкблы; ганити у відпустку увблить В; отпуск. звільняти2, -няю, -няєщ, звільнити, -пю, -ниш (уменьшать скорость) дбл. замедлять, замедлить; *-ти х о д ^ замедлять, замедлить шаг (шаги) (о человеке); замедлять, замедлить ход (о поезде, автомобиле и т. п.) [В селі саме розпіялись півні, коли Йон наблизився до вітряків. Він звільнив ходу (Коцюб.)]. звільнятися, -нйюся, -нясшея, звільнитися, -нюся, -нищся 1) освобождаться, освободиться; высвобождаться, высвободиться; избавляться, избавиться; очищаться, очиститься; книжн. отрешаться, отрешиться [Іноді голова сільського комітету, коли звільнявся від громадських справ, навідувався до заробітчан (Горд.); Береги нижнього Дніпра починають звільнятися від криги (Рад. Укр., 1946, ІІІ)\ Слов'янські народи за допомогою Радянського Союзу звільнилися від фашистського гніту (Літ. газ., 1949, VI); Трактор звільниться від молотьби, піде лущити стерню (Куч.); Він обережно звільнився з материних обіймів і пішов (Верш.)]; 2) увольняться, уволиться; брать расчёт, взять расчёт; 3) страд, э. (несоверш.) освобождаться; высвобождаться; избавляться; очищаться; разрешаться; увольняться; отстраниться, устраняться; отрешаться; отчисляться; рассчитываться. Ср. звільняти1 1—2. зшнувати, -ную, -н?єш (когб) обл. дать приданое (кому) [Декрети дістали: усе, що дід мав, Між нас поділити по рів* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)