Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
:іВІ 188 зві ній частині, А кожний щоб з того сестру звінував (Фр.)]. звінчаний обвенчанный, повёпчашшй. звінчати, -чаю, -чаєш обвенчать, повенчать [До пари, бісові діти, до пари! Обоє хороші! Треба їх звінчати, кумо моя мила (Вовч.)]. звінчатися, -чаюся, -чаєшся обвенчаться, повенчаться [Вони законно звінчались {Коцюб.)]. звір1, -ра зверь; (перен.—о жестоком человеке — еще) изверг [Довгастий звір стрімголов вискочив з-за ліщини (Донч.); Вони до нас підкрались крадькома, Скажені звірі і отруйні гади (Бажан)]; як *^р как зверь; (жестоко — ещё) по-зверски, зверски; повбдитися як ~^р вести себя как зверь (по-зверски, зверски), зверствовать; на ловця і ~^р біжить погов. на ловца" и зверь бежит. звір2, ізвір (род, звбру, ізвору) обл. овраг; (о неглубоком) ложбина [В далеких зворах чути було рик турів і виття вовків (Фр.)', «Той, що греблі рве»: Збігав я гори, доли, яри, ізвори (Л. Укр.)]. звірений 1) сверенный; сличённый [Усі тексти звірені з автографами (Літ. газ., 1939, ///)]; 2) поверенный; исповеданный; 3) доверенный, вверенный [Англійські Джонси і французькі Коки йдуть під руку із звіреними на їх отецьке піклування вихованцями (перекл. а Гоголя)]; 4) проверенный [Приймай їх [втікачів], Стєнька Разін, до загону, В них чесні руки, звірені серця (Шп.)]. Ср. звіряти 1—4. звірення 1) сверка; сличение; 2) исповедание; " ~ня почуттів излияние (излияния) чувств. Ср. звірити 1—2. звіреня, -няти 1) зверёныш; 2) зверок, зверёк; зверёнок, зверёныш [Нагорнувши мокру купку, вилазить невеличке звіреня (Коп.)]. Єр. звіря 1—2. звірина 1) зверь, разг. зверюга; (о большом рааг. — ещё) зверина; (в сравнениях — ещё) живбтное [І ось серед бурі, у темнім бору Страшна перед нами звірина з'явилась... (Тич.); Ти., ревеш від болю, з радості, злості. Як звірина (Коцюб.)]; 2) звериное мясо, звірина собир. звери; раэв. зверьё [Ліс був великий, і ввірини в нім оагато (Фр.)\ В погожий день, коли було дозвілля, По пущах звірину з рушницею тропив (перекл. Рильського)]. звіринець, -пця зверинец [Добув іще всяких \ь звірів: зайця, ведмедя й лиса — цілий звіринець у себе завів (Рудч.)]. звіриний звериный [Він почув звірине сопіння (Трубл.)]; г^пий стиль иск. звериный стиль, звіринка уменъш., ласк, звербк, зверёк; разе. зверёнок, зверёныш, зверушка, зверюшка. звіріїнячнй редк. вверйныи. звірити см. звіряти, звіритися см. звірятися, звіріти, -рїю, -рієш звереть; (сильнее) стерве- пёть (разг.). звірка тип. и пр. сверка. звірник спец. сверщик. і звірниця спец. сверщица. звіробій1, -боя (охотник) зверобой [3 бухти Примітка, де «Лахтак» висаджував звіробоїв, недавно приїздив мисливець (Трубл.)]. І звіробій2, -бою бот. (НурегіситЬ.) зверобой [її пальці вправно добирали золотавий звіробій до голубих волошок (Бойч.)]. звіробійний1 зверобойный [Підрахувавши свої трофеї, капітани заговорили про Мурманськ та про готування до наступного рейсу на звіробійний промисел (Трубл.)]. Ср. звіробій1. . звіробійний2 зверобойный. Ср. звіробій2. звіробійний зверобой [Як мисливець обережний, Звіробійник довголітній, Посивілий слідопит Прилягає теплим ухом — Щоб почути шум далекий — До ласкавої землі (Рил.)]. звіробїйпі, -них сущ. бот. звероббйяые. звіробоївка разг. зверобойная (настойка). звіровбд зверовбд. звіровбд ний зверовбдческий. звіровбдство зверовбдство. звірок, -рка уменъш., ласк, звербк, зверёк [Розмовляючи, підійшли вони до першої пастки. На снігу біля неї сидів пухнастий звірок (Трубл.)]. звіролов зверолов [Живе тут в тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (Бажай)]. звіроловний зверолбвный. звіроловство звероловство. звіроподібний звероподббный, зверообразный [Татарський богатир, звіроподібний мурза, вихлявся на коні перед окопами (Кач.)]. звіроподібність, -пості звероподббие. звіроподібно нар. звероподобно, зверообразно. звіропромисловець, -вця зверопромышленник [На «Білусі», крім команди, була ще артіль звіропромисловців з 25 чоловік (Трубл.)]. звірота собир. зверьё. звірство зверство [Царська монархія виключав свободу і рівноправність національностей, будучи крім того головним оплотом варварства, звірства і реакції як в Європі, так і в Азії (Ленін)]. звірствувати, -ствую, -ствуєш зверствовать. заїрський зверский. звірювати см. звірити. звірюватися см. звіритися. звірюка разг. вверь, разг. зверюга; (о большом разг. — ещё) зверина [Сине море звірюкою То стогне, то виє (Шевч.); Десь- колись у гущавині захрустіли гілки, знак, що туди пробігла легконога серна або інша лісова звірюка (Фр.)]. звірючка уменъш. зверушка, зверюшка [З-під купи сухого очерету., вислизнула довгаста руда звірючка 8 рухливою гадючою голівкою (Донч,)]. звіря, -ряти 1) (детёныш зверя) зверёныш [А люта мати! Спустила друге біснувате Своє скаженеє звіря (Шевч.)]; 2) уменъш. звербк, зверёк; ласк. разг. зверёпок, зверёныш [Звіря оторопіле Лежить під камінцем, ушима знай пряде І часу смертного у смертнім жаху жде (перекл. Рильського)], |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)