Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зві 189 зві звір'я собир. зверьё. звіряка редк. см. звірюка. звіряльний спец. сличительный. звіряшія 1) сверка; сличение [Дільнична виборча комісія, розкривши скриньки, звіряє число поданих бюлетенів з числом осіб, що одержали бюлетені за списком виборців, і наслідки звіряння заносить до протоколу (Полож. про вибори)]; 2) пове- ряние; исповедование. Ср. звіряти 1—2. звіряти, -ряю, -ряєщ и звірювати; -рюю, -рюєш, звірити, -рю, -риш 1) сверять, сверить; (устанавливать сходство—преим. о почерке, документе, фотографии и т. п. — еще) сличать, сличить [Секретар дивився в папери перед собою, очевидно, звіряв розповідь Стахурського з автобіографією самої Марії (Смол.); Кирило й Дибич зві- или свої годинники (перекл. з Федіна)]; ) (сообщать) поверять, поверить; редк. исповедовать (несоверш. и соверги.) [Йому раптом захотілося, щоб отак усе життя бачити біля себе Наталю, звіряти їй свої найпотайніщі думки (Собко); Учителька, як і раніше, радо приймала ївгу. їй-то дівчина звірила свою печаль (Риб.)]; 3) (по- ручать) редк. доверять, доверить, вверять, вверить [Герман Гольдкремер.. ніколи не звірю є чужим очам надзору, ані чужим рукам виплати (Фр.); Батько йому увесь торг ізвірив (Квітка)]; 4) (устанавливать наличие, пригодность и т. п.) редк. проверять, проверить [Розгортаєш то одну, то другу книжку, звіряєш, як скупий свої скарби, чи все на своєму місці, чи не забув часом чого-небудь (Вас.)]. звірятися, -ряюся, -ряєшся и звГрюватися, -рююся, -рюєшся, звіритися, -рюся, -ришся 1) (кому в чому, з чого, з чим; перед ким з чим) поверять, поверить (кому что); (рассказывать о себе) открываться, открыться (кому в чём или с чем) [Дехто навіть остерігав її, щоб вона ні в чому тітці не звірялася (Вовч.); Юда мовчить який час, поглядаючи на прочанина, мов вагаючися звірятись йому (Л. Укр.); Іван нікому не звіоювався зі своїми думками (Фр.); Семен міркував, як би йому звіритись громаді з своїх думок (Коцюб.); І мені було любо звіритися перед ним з тайною, про котру я досі нікому ані слова не сказала (Фр.)]; 2) (на кого, на що) доверяться, довериться (кому); полагаться, положиться (на кого, на что); (только несоверш.) доверять (кому, чему) [Досвід усіх країн показує, що, звіряючись на реформістів, робітники завжди бували одурені (Ленін); Кобзар, не звіряючись на голос, поторкав живого Богуна за руку (Кач.); Роман Маркович цілком на громаду звіряється (Горд.); Те, що на нього звірились, навіть доручили організовувати самоохорону, збентежило його до глибини душі (Панч); На неї можна було звіритися в усякому ділі: і чесна, і тверда (перекл. в Бубеннова)]; 3) редк. убеждаться, убедиться, удостоверяться, удостовериться [Вона загляне і на піч, і під ліжко, і в шафу і як тільки добре звіриться, що там не притаївся Роман, тоді замикає хату (Вас.)]; 4) страд, з. (несоверш.) сверяться; сличаться; поверяться; исповедоваться; доверяться, вверяться; проверяться; ср. звіряти 1—4. звірятко уменьш., ласк, звербк, зверёк; разг. зверёнок, зверёныш, зверушка, зверюшка [Вбігла Гафійка.. Оте чисте, виплекаие, немов вилизане матір'ю звірятко (Коцюб.)]. звіряче нар. зверски; (жестоко — еще) по- зверски; (как вверь, как у вверя — ещё) по-зверйному. звірячий звериный; (жестокий, свирепый — обычно) зверский [Дехто вдає звірячий та пташиний крик (Л. Укр.); Соціалісти завжди засуджували війни між народами, як варварське й звіряче діло (Ленін)]\ <—чий жах живбтный страх [Тоді звірячий жах підняв його на ноги і він кинувсь тікати (Коцюб.)]. звісити см. звішувати. звіситися см. звішуватися. звісний разг. известный [Послали по тітку Прохіру, звісну порадницю у таких випадках (Коцюб.)]; г^на річ (в значении сказуемого) известно. звісно разг. 1) предик, известно; 2) (вводное слово) конечно, разумеется; известное дело, известно, ясно; разг. знамо, знймо дело, вестимо [Неділь вже, мабуть, з вісім буде — Святками до мене зібрались добрі люди... На бесіді, вже звісно, попились... (Гл.)]. звістити см. звіщати. звістка весть, известие [Звістка про те, шо приїхав Тарас [Шевченко], швидко рознеслася по селу (Іван.)]. звісточка ласк, весточка [Коли б хоч звісточка від тебе з дороги (Коцюб.)]. звіт, -ту отчёт [Начальник штабу Григорій Яковлевич Базима працював над звітом... (Верш.); За всіх скажу, за всіх переболію, Я кожен час на звіт іду, на суд (Тич.)]; складати, скласти (робити, зробити) ^т (кому, чому) делать, сделать отчёт (кому, чему), отчитываться, отчитаться (перед кем, перед чем) [Голови колгоспів складатимуть звіт про збирання врожаю (Горд.)]. звітний отчётный [На вечірньому засіданні тривали дебати на звітні доповіді ЦК ЛКСМУ і Центральної ревізійної КОМІСІЇ [Рад. Укр., 1946, XII)]. звітність, -ності отчётность [Постановка звітності, напр., в річ основна в усіх відомствах і установах найрізнорідніших (Ленін)]. звітпо-вйборний отчётно-выборный [Звітно- виборні збори й конференції, що відбулися, підсумували роботу партійних організацій (Звіт ЦК КП(б)У XVI з.)]. звітритися см. звітрюватися. звітрюваність, -ності улетучиваемость, летучесть. звітрювання улетучивание. звітрюватися, -рюється, звітритися, -риться улетучиваться, улетучиться. звітувати (звітую, звітуєш) отчитываться [Ось на трибуні юний доповідач — звітує конференції Серго (Дмитр.)], |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)