Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зві 190 зво звітуватися (звітуюся, звітуєшся) отчитываться. , звїшунати, -шую, -іцуєщ, звісити (звіщу, звісиш) свешивать, свесить [Сагайда задумався, звісивши обидві ноги на правий бік сідла (Гонч.)]. звішуватися, -шуюся, -щуєшся, звіситися (звіщуся, звісишся) свешиваться, свеситься [Вуса двома мотузочками звішувались на підборілдя (Риб.); І з-під одіяла ніжна і тонка блідою лілеєю звісилась рука (Соє.)]. зі.іщ&тп, -щДю, -щаєш, звістити (звіщу, звістиш) 1) (что) возвещать, возвестить, рит. уст. провозвещать, провозвестить; (наперед — еще) предвозвещать, предвозвестить; (только несоверш. — сообщать — ещё) гласить [Загудів величезний дзвін, звіщаючи полуднє (Фр>)]; 2) (кого) редк. извещать, известить [Як приїхали ми з міста, То звістили весь народ, Що заробим не по триста Цього року... По п'ятсот! (Ол.)]. звіщення возвещение. звіювати (звіюю, звіюєш) и звівати, -ваю, -в?єш, звіяти (звію, звієш) і) свеивать, свевать, свеять, сдувать, сдуть, сдунуть [Тимча- сом легкий як пух лібералізм олександрів- ської доби звіяло хижим вітром реакції та обскурантизму (Рил.)]] 2): звіяти холодом и т. п. разг. обдать хблодом [Звіяло усього холодком (Вас.)]. звіятися (звіється) редк. подняться [Ти надто вже в добрі й безжурності виховувалася і виростала, щоб на житті розумітися. Коли б який вихор життєвий над тобою звіявся, ти б або зламалася, або згинула з журби (Коб.)]. звладати, -даю, -даєш редк. совладать. 'звбгчити см. звогчувати. звогчіти, -чіє отсыреть, увлажниться [Дощ позаливав усе: порох звогчів, мушкети не беруть (Кач.)]. звогчувати, -чую, -чуєш, звогчити, -чу, -чиш увлажнять, увлажнить; уст. увлажать, увлажить. зводи, -дів обл. очная ставка [Я з ним на зводах не був (Фр.)]. зводити, -джу, -диш, звести (зведу, зведеш) 1) сводить, свести; (вниз уст. — ещё) низводить, низвести [Він [Чориомор] зорі зводить з небосхилу, Він свисне — місяць затремтить (перекл. а Пушкіна); При блиску лойової свічки [Герман] взявся на клаптиках наперу зводити свої рахунки (Фр.)] На що не гляну, про що не помислю —- усе зведу на одно... (Коцюб.)]; ~дити, г^сти з [д 6 б р о ї] путі совращать, совратить с пути истинного; гидити, густії з р б з у м у (з ума) сводить, свести с ума" [Вишнев- с ь к и й: ..Ваша холодність мене зводить з ума (перекл. в О. Островсъкого); Нема впину вдовиному сину, Що звів з ума молоду дівчину (народна пісня)]; ^ди- ти, ~стй на н і щ б (нінащо, н а н і в* 6 ц ь) см. нін&що; ~дити, г^стй на б ч і (ко гб) делать, сделать очную ставку (кому), ставить, поставить на бчную ставку (когб); ^дптн н а б ч і (кому що) обл. обращать (чьё) внима- ниє (на что) [Зводжу на очі їй чимало таких, що любили та и покинули (Вовч.)]; н є гидити очей (з кого, з чбго) не сводить (не спускать) глаз (с когб, с чего) [Чернищ слухав майора, не зводячи 8 нього очей (Гонч.)]; 2) (вверх) поднимать, подымать (разг.)у поднять; (реже) взводить, взвести; книжн. возводить, возвести [Коли я погляд свій на небо зводжу,—Нових зірок на ньому не шукаю (Л. Укр.); Осміхнувся, зводить повеселіле лице до хлопців (Вас); Та ба — тим-то й лихо, що ви не зважитесь звести очі на діда (Коцюб.); Ми звели голови й прислухалися. Звук повторився (Смол.); Андрій обернувся до Оксани і запитливо звів брови (Панч)]; <*чдити, *^стй к у р б к взводить, взвести курок [Вова звів курок нагана (перекл. э I. Козлова)]; ^дити, г^стй на кого що (несправедливо приписывать ' что-либо предосудительное) возводить, возвести (взводить, взвести) на кого что; гидити, ~стй н ? к л е п см. ы&клеп; ~*дити, г^стй пеню на кбго см. непя; 3) (сближать) сводить, свести; (кого с кем — ещё) сталкивать, столкнуть [— Батько у партизанах, матір і сестру німці повісили, — говорив Денис, як дорослий, про свое горе. Тільки губи зводив біль і голос тремтів (Риб.); Нарешті, почали кінці невода зводити (перекл. а Салтикова-Ще- дріна); Слава тобі, Іїїафарику, Вовіки і віки! Що звів єси в одно море Слав'янськії ріки! (Шевч.); Щелепи у вовка звела голодна судорога, зуби клацнули (Донч); В добру хвилину звела доля Валерика з Мурашком... (Гонч.)]; ^дити, /~стй кінці з кінцями см. кінець 1; ^дитп, ~стй бчі (очима и т. п.) (закрывать глаза) смыкать,-сомкнуть (смежать, смежить) глаза* и т. п. [Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (Вовч.); Ніхто з бійців не звів очей, І тільки ніч продовжувала рейс (Важан); Тільки об нім однім і думала і хоч би тобі на часиночку очицями звела (Квітка)]; зуб з зубом не зведе разг. зуб на зуб не попадает [А змерзла ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]; оком не зведё глазом не мигнёт [Слухає бувало, слухає, оком не зведе (Вас.)]; 4) строит, возводить, возвести; рит. воздвигать, воздвигнуть [Почали колгоспники зводити громадські будівлі, тваринницькі ферми, ремонтувати мости (Рад. Укр.у 1947, XII); В життя прийшло нове, повоєнне покоління, щоб працювати, творити, зводити величну будову комунізму (Козач.); Посеред храму п'єдестал звели І статую поставили на ньому (Л. Укр.); Будинки ми зведем під хмари (Мал.)]; 5) (менять тему разговора) переводить, перевести; разг. сводить, свести [Він завжди на слизьке зводив спокійну розмов (Коцюб.)]; 6) (женщину, девушку) обольщать, обольстить; уст. соблазнять, соблазнить [Водяник: То се ти так?!.. Ти, клятий баламуте, ще знатимеш, як зводити русалок! (Л. Укр.); А звів козак |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)