Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зво 191 зво дівча ' та ввів в неславу (Чуб.)]; 7) (истреби лятъ) уничтожать, уничтожить; (о мног. живом,'о растительности — ещё) изводить, извести; (удалять о поверхности что-нибудь) сводить, свести [Так лучче ж тута .жить да зводить черв'яків (Греб.); — То Шпак мудрований хотів мене звести, — Жалівся менший брат (Гл.); — Ну, а чи не прийме Клим?..— Ох, братіку! Теля я в його звів! (Гл.)]; #^дити, л*сти 8 світу губить, погубить; (соверги. — ещё) уморить [Зложить [молода Орлиха] білі руки, піджидав свекрухи та й докоряє: «Ти мене, молоду, з світу звела, стара Орли- хо!» (Воєн.)]; гидити, г^стй з хазяйства равг. разорять, разорить; 8) (о дыхании) переводить, перевести [А ви дайте мені дух звести (Вовч.)]\ 9) (начинать) редк. поднимать, подымить (разг.), поднять; затев&гь, затеять [МолодипД зводять регіт (Вас); -Заходили ходором [кущі], ніби несподівано звели між собою люту бійку (Вас.)]; 10) (до чого) мат. приводить, привести (к чем^); гидити, г^стй д о однбго знаменника приводить, привести к одному знаменателю; О ^дити, ^стй на гблос (о песне) схватывать, схватить мелбдию, воспроизводить, воспроизвести. зводитися ,-джуся, -дишся, звестися (зведуся, зведбщея) 1)* сводиться, свестись [І руки ті, не учені до вброї, ..Тепера зводяться від судороги, злості (Л. Укр.)]; ^тися, ластися до ч б г о сводиться, свестись к чему; (не выходить аа пределы чего — ещё) ограничиваться, ограничиться чем [Техніка літературної роботи зводиться — насамперед— до вивчення мови (перекл. в Горького)]; 2) (вверх; вставать) подниматься, подыматься (равг.), подняться; (о строении и перен. пит. — ещё) воздвигаться, воздвигнуться [Пишні стебла махорки високо зводились над стежкою (Десн.); Ніч липнева зводиться від сплячки (Мал.); Глуха сила помсти зводилась в його душі (Риб.); За селом, неначе в один день саджені, звелися могутньою брамою два дуби (Ст.); Аза той час Василь ледве-ледве звівся з постелі (Фр.); Біля підніжжя гори, на узліссі, серед квітучих кущів, високих густих алей звівся палац (перекл. а Чернишевського)]; 3) (лишаться сил, средств и т. п.) разг. изводиться, известись; (беднеть — ещё) разориться, разориться [До нитки звівся мій козак, Усе на панщині проклятій, А буъ хазяїн... (ПІевч.)]; ^-тися, ~стйся н і н а~щ о см. ніпшцо; ^стйся з г р б щ е й разг. обезденежеть; 4) страд, а. (несоверш.) сводиться; низводиться; подниматься; подыматься;" взводиться; возводиться; сводиться; сталкиваться; возводиться; воз- і двигаться*, переводиться; сводиться; обольщаться; соблазняться; уничтожаться; изводиться; сводиться; приводиться; ср. зводити 1—7, 10. зводня евбдничество [Стара відьма, видно, за зводні зубів позбулася (Мирн.)]. звбдчик тип. сводчик. звбдчиця тип. свбдчица. ] | звозити (звожу, звбзищ) и обл. зкожуватм, -жую, -жуєщ, звезти (звезу, звезеш) свозить, свезти [Чи не краще лишитись па місці? Тут не погано. І гроші складають, харчі йому звозять. Є з чого жити (Коцюб.)] Осі інь зачиналася. Звожувалище овес (Фр.); Хліб уже звезли, тільки де-не-де ще мружились на сонці руді полукіпки (Донч.)]. звозити (звожу, звбзищ) (отвезти туда и обратно) свозить. звозитися (звозиться) свозиться. звойований завоёванный, покорённый; прёодолённый [Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована що не була (Тич.)]. Ср. звойовувати, звойбвуватц, -йбвую, -йбвуєщ, звоювати (звоюю, звоюєш) завоёвывать, завоевать, покорять, покорить; (пересилить) одолевать, одолеть, уст. преодолеть [Довелося звоювати Бусурменських міст немало (Л. Укр.); Поміг йому ворога звоювати (Руд.)]. звблення ус/п., ирон. соизволение. звблити см. зволяти. звблйтися см. зволятися. зволікання 1) сволакивание; 2) промедление; разг. проволбчка, затяжка; оттягивание, оттяжка; (отсрочка) отлагательство; (задержка, создаваемая соблюдением излишних формальностей) волокита [Під час революції зволікання рівнозначно іноді цілковитій її зраді (Ленін)]; с п'р 6 в а (станбвище и т. п.) не тёрпйть ~-»ня дело (положение и т. п.) не тёр- пит отлагательства [Становище не терпіло зволікання (Шер.)]. Ср. зволікати 1—2. зволікати, -каю, -каєш, зволокти, -лочу^ -лочёш и зволочити, -лочу, -лочиш 1) сволакивать, сволбчь; (снимать — ещё) стаскивать, стащить [Та хотять байраки рубати, ізрубавши, зволочити, зволочити1 й запалити (Метл.)]; 2) (только несоверш.— І перен.: не спешить с чем-нибудь, задерживать что-нибудь) медлить, тянуть (без дополнения и с чем); (с дополнением — ещё) затягивать (что), оттягивать (что), разг. протягивать (что) [Соя дипломатично зволікав з відповіддю (Ткач); Данило зволікав. Щоранку вирішував їхати цього дня, потім відкладав знову (ІСогі.)]; ^катн час оттягивать время; не ^кшочи без промедления; без проволбчки; не затягивая [Він, не зволікаючи, кинув гранату в амбразуру (Панч)]; 8 справою не м б ж н а «^#к6ти с делом нельзя медлить (тянуть), дело не терпит отлагательства. зволікатися, -к&ося, -каєшся, вволоктися, -лочуся, -лочёшея разг. 1) сволакиваться (разг.), сволбчься (разг.); (вниз — еще) слезать с трудом, слезть с трудбм; (вставать — ещё) подниматься с трудбм, подыматься с трудбм (разг.), подняться с трудбм [Параска з печі зволоклася (Тесл.); Я зволікся з ліжка, босими ногами пішов до дверей і відчинив (Фр.)]; 2) разг. медлить, тянуть [К а р п о: Так їдемо сьогодні надвечір [сватать Тетяну]; чого зволікатись? (Тоб.)]; 3) страд, а. (несоверш.) сволакиваться; стаскиваться; затягиваться, оттягиваться; протягиваться. Ср. зволікати 1—2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)