Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
3110 192 зволіти, -лію, -лїєш предпочесть; ~лїв відмовитися предпочёл отказаться. зполбжешш увлажнённый; (в значении прил.) влажный [Навколо хороше запахли зволожені ниви (Ст.); Високос зволоженими очима обвів десятки облич, стрів запитливі погляди (Риб.)]. •зволоженість, -пості увлажнённость; влажность. Ср. зволожений. зволоження увлажнение. зволожити см. зволожувати. зволожитися см. зволожуватися. зположник техн. увлажнитель. зволожніти, -иїє увлажниться. зволожувальний техн. увлажнительный. зволожування увлажнение [Для рівномірного зволожування грунту рекомендується на початку поливу змочувати поверхню борозен, по черзі пропускаючії по них збільшений струмінь води (Колг. вироби, енцикл.)]. зволожувати, -жую, -жуєш, зволожити, -жу, -жііш увлажнять, увлажпйть;* уст. увлажать, увлажить [На високому чолі густі краплі ноту зволожують чуб (Козач.у, Пройдуть дощі над суходолом, зволожать землю степову (Пере.)]. зволожуватися, -жується, зволожитися, -житься влажнеть, повлажнеть, увлажняться, увлажниться; увлажаться, увлажиться [Вони [очі] зволожувались сльозами і водночас сяяли щастям (Шиян)\ Судороги перехопили йому горло, зволожились затуманені очі (Ст.)]. Ср. зволожувати. зволокти см. зволікати. зволоктися см. зволікатися. зволочипи, -чип обл. огрёбки [Курять огнища понад шляхом — звол очини палять (Головко)]. зволочити1 см. зволікати. зволочити2, -лочу, -лбчиш с.-х. поборонить, побороноваЧь. зволяти, -ляю, -лбєіп, зволитп, -лю, -лиш 1) уст., ирон. соизволять, соизволить; (со- верш. — ещё) изволить, соблаговолить [Все зволять горобці по гілечках скакати (Греб.); Ніколи він не казав: «Ви походили», але: «Ви зволили походити» (перекл. в Гоголя)]; ^сїьте (с инфинитивом) извбльте, благоволите, соблаговолите (с инфинитивом); н є ~^льто турбуватись и т. п. не извбльте беспокбиться и т. п. [Якщо кому з довірених людей доручите, ми вже домовимось. Не звольте турбуватись (Риб.)]; ч о г 6 (що) ~лите? чегб извблите?, что вам угодно? [А що зволите, добродію? (Квітка)]; 2) уст. разрешить, разрешить, позволять, позвблить. зволятися, -лйюся, -ляєшся, звблитися, -лю- ся, -лишся уст., ирон. соизволять, соизволить; (соверш.—ещё) извблить, соблаговолить [Уже зволялися читати, Що в голові у них гуло (Котл.)]. звонпнти, -плю, -пищ и (реже) звбмпнти обл. оробеть, смутиться; пасть духом; (сильнее) отчаяться [Йон звомпив під поглядом жінки, якої він боявся (Коцюб.)]. звбрище увел, овраг; (в скалах) ущелье, (глубже) пропасть. зворот, -ту 1) поворот; (пррен. — ещё) обо* рот [І раптом я спиняюсь на звороті (Ба- жан); Іван на такий несподіваний зворот бесіди довгу хвилю не знав, що й казати Фр.)]; 2) (сторона листа и т. п.) оборот Фотокартка є... На звороті — два написи щирі (Мур.)]; дивися на ~ті смотрй на оборбте; 3) (словесное выражение) оборбт [Леночка розповідала, вживаючи книжних зворотів ^мови (Янов.)]; фразеологічний <^т фразеологический оборбт. зворотний 1) обратный [По зворотних адресах листів від читачів любо вивчати географію нашої неосяжної Вітчизни (Смол.)]; ~иий рбзвиток обратное развитие; *-»ний рух возвратное движение; в ~* ному порядку в обратном порядке; з а к б н не м 6 є ~->ноГ сили юр. закбн не имеет обратного действия; 2) (не лицевой) обратный, оборбтный; ^на стороне, <ч"ііий бік обратная (оборотная) стороне; (перен. — ещё) изнанка [На зворотному боці фотографії., крупним письмом була фотокопія чотирьох рядків (Смол.)]; ~ний бік мед І лі см. бік 2; 3) грам, возвратный; ^ний заимев- ник возвратное местоимение. зворотно нар. обратно. зворохббитися, -блюся, -бишся обл. подняться, вскочить; перен. восстать, возмутиться, взбунтоваться. зворохбблений обл. возмущённый, возмутившийся; взбунтовавшийся [«Смерть нам або поля!..» Але поля нема, смерть не приходить, і голодні, зворохоблені лави, повні розпуки й зневір'я, ринуть на багатих (Коцюб.)]. зворухпути, -ну, -неш и редк. зворушити, -рушу, -рушиш 1) шевельнуть, разг. ноше* вельнуть, ворохнуть; (слегка поколебать — ещё) шелохнуть, шелбхнуть (обл.); (привести в движение) всколыхнуть 10 д а р к а: ..Ввижається мені, що ми сидимо у садку.. Над нашими головами посхилялось гілля; вітер ніби потиху зворухне його (Кроп.); Надмірна ніжність до неї зворухнула в Юльці тепле, товариське почуття (Шиян); Сіно таке слизьке, гладеньке, так гарно пахне, що кортить застромити всередину РУКУ, зворушити мертве стебло і пустити з неволі придушений там дух материнки, горошку та буркун-зілля (Коцюб.)]; 2) (переместить) сдвинуть [Чи зміг же його один чоловік., та з місця зворухнути? (Квітка); Хотіли удвох скотить на віз того кабана, — та й не зворушать з місця (Рудч.)]. зворухнутися, -пуся, -нёшся 1) шевельнуться; пошевельнуться, ворохнуться; шелохнуться; шелбхнуться; всколыхнуться [Тихо-тихо скрізь було. І не зворухнеться гай, неначе заснув (Тесл.); Увесь будинок зворухнувся: білити, мити, прибирати!.. (Вовч.)]; 2) сдвинуться; двинуться [Стою і з місця не зворухнуся — задивилась (Вовч.)]. Ср. зворухнути 1—2. зворушений 1) растрбганный, трбнутый; по- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)