Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
'зв'я И и перен.) иссушить [Ті жалі гіркії — вони мені серце зв'ялили! (Л. Укр.)\ Смертельна мла Ще молодого не зв'ялила (Мал.)]. зв'ялитися, -люся, -лйііїся сделаться вялым, увянуть; иссбхнуть [Серце мое зсохло, зв'ялилося за сином, що у москалі віддано (Каменец, у. — Сл. Гр.)]. Ср. зв'ялити. зв'янути, -пу, -неш разг. завянуть, увянуть [Змарніла, зв'яла моя рибочка (Вовч.)]. згага 1) жажда [Студена вода, що хлюпала через вінця, збудила в Антона згагу, і він, 3 ласки дівчини, напився просто з відра (Панч); Дика, непереможна згага життя палить всередині, сповняв усю його істоту... (Коцюб.)]; згагою попалені (опечені) губи запёкшиеся губы; гаря- 4 а згага попалила (опекла) губи, у с т & губы, уста сильно запеклись [Гаряча згага попалила його уста,—вони були чорні (Мирн.)]; із згагою "перен. уст. жадно, с жадностью [Христя з згагою прислухалася до того вечірнього клекоту... (Мирн.)]; 2) (о болезненном состоянии) изжога [Неначе згага запекла. Я ледве, ледве вийшов з хати (Шевч.); Коли я йшов до них, мене пекла згага. Я вже три дні мрію про соду (Скляр.)]. згад, -ду редк. воспоминание [Рідні книги в синьому сап'яні, Тихий згад шумних ліцейських літ (Рил.)]; н і «*ДУ, н і спбгаду (в значении сказуемого) разг. и не вспбмнит; (о мног.) и не вспомнят [Про гроші чоловікові пі згаду, ні спогаду {Єл. Гр.)]. згаданий 1) вспомянутый; 2) упомянутый; помянутый; кани, означенный [На «Орлі» всі захвилювалися, чекаючи, що зараз по- ' чнеться бій, але там нічого не було видно, крім згаданого пароплава (перекл. з Нови- кова-Прибоя)]. Ср. згадувати 1—2. згадати см. згидувати. згадатися см. згадуватися. згадка 1) воспоминание; (только ед. ч. — сохранившееся в сознании впечатление от чего-нибудь — ещё) память [Соломія згадала про дітей. Та згадка, неначе косою, підкосила її ноги (Н.-Лев.); Ой там зірка десь впала, як згадка (Тич.); Напій кохання нам заллє і згадку про розлуку (Л. Укр.)]; н а «*ку а) (зачем) на память; б) (когда) при воспоминании [Гафійка розсипалась сміхом на згадку про дядька Панаса (Коцюб.)]; на с а м $ «*ку при одном воспоминании [Пече мене сором на саму згадку (Коцюб.)]; 2) (замечание о ком, о чём) упоминание [Надибавши десь згадку про любов, Він міг читать це місце знов і знов (перекл. Бажана)]; про це й «-ки не б у л б об зтом и не упоминалось; разг. об этом и помйна не было. Ср. згадувати 1—2. згадування 1) вспоминание [Почали ми тиху . розмову — згадування (Вовч.)]; 2) упоминание. Ср. згадувати 1—2. згадувати, -дую, -дуєш, згадати, -даЪ, -д&єш 1) вспоминать, вспбмнить, разг. вспомянуть, уст. поминать, помянуть; (только соверги.—о будущем—ещё) -попомнить (разг.) [Немає гірше, як в неволі Про волю зга дувать \Шевч.); Гості почали прощатись, але тут Тетяна Степанівна згадала, чого вона властиве прийшла (Коцюб.)]; ^/дати старовину (давнину) вспбмнить старину; (перен.: сделать что-нибудь, как прежде) тряхнуть стариной (разг.); ~даєш (вдаєте) тоді моё слбво! (мої слова!) вспомнишь (вспбмните) тогда мой слова!; разг. попомнишь (попомните) моё слбво!; я тобі ^даю ц е! (угроза) я ?то тебе вспбмшо!; разг. я тебе это попомню!; 2) (говорить о ком-нибудь, о чём-нибудь, называть кого-нибудь, что- нибудь) упоминать, упомянуть, разг. поминать, помянуть; (преим. с отрицанием — ещё) заикаться, заикнуться (о ком, о чём), (только соверш.) обмолвиться (о ком, о чём) [Сім'я сіла вечеряти мовчки; ..мати й батько вже не згадували про Варку (Н.-Лев.); Капітан усміхнувся, коли Віцко згадав про патрони (Фр.)]; ^ти добром (добрим слбвом) поминать, помянуть (вспоминать, вспомянуть) добром (дббрым слбвом); істбрія не «-дув про це истбрия умалчивает об этом; н є тут «'¦дати (~-»дуючи) разг. не здесь будь помянуто [Ноги грузнуть, аж в постолах хлющить, та ще щось, не тут згадуючи, немов чіпляється до ніг, не пускає... (Коцюб.)]. згадуватися, -дуюся, -дуєшся, згадатися, -даюся, -даєшся 1) вспоминаться, вспбм- ниться; (соверш. — ещё) прийти на память [Дитячі згадувались дні (Рил.); І вам згадається садок, високий ганок (Л. Укр.)]; 2) страд, з. (несоверш.) вспоминаться; упоминаться; поминаться. Ср. згадувати 1—2. згайнувати, -ную, -нуєш разг. растратить; разг. промотать, спустить; книжн. расточить; «-»ти час и т. п. потратить пбпусту (потерять) время и т. п. [їла [Марійка] не присідаючи — боялася згайнувати якусь хвильку (Ст.)]. з гамати, -маю, -маєш и з гамкати, -каю, -каєш дет. съесть [Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий сил; І лиш гляди, то і влучає, Щоб^згамкати мене (Котл.)]. згапеннй охулённый; охаянный. Ср. зг&нити. зганити, -пю, -ниш охулить; вульв. охбять; разг. уст. расхулить [її зганили й обідили і з покоїв вигнали (Вовч.)]. зганяння 1) сгон, сгбнка; 2)- вымещение; срывание Г 3) изгпа'пие. Ср. зганяти 1—3. зганяти, -няю, -няеш и згонити, -ню, -ниш, зігнати (зжену, зженеш) 1) сгонять, согнать [Бігає за скотом, зганя докупи всіх (Рудч.); [Соплиця] поцілував Тадеуша в щоку, Зганяючи з очей оту сльозу швидку, Що більше за слова до серця промовляє (перекл. Рильського); Біжать [хлопці] згонити овець, що розтеклися по всій царині (Мирн.); Сход закликав села згонити земських начальників, урядників, не платить податків (Горд.); Зашумів вітер, помчав по полю і ще тіспіше зігнав докупи похмурі, зловісні хмари (перекл. з Фурманова); І Степ, струснувши з себе росу та зігнавши |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)