Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
згв 197 згі [Принаймні п'ять днів згаяла вона, шукаючи стовпів у покинутих і поки що не заселених садибах (перекл. з Павленка); До душі ти мені припала! Тільки що лихо отаке — сама знаєш. А то б і дня не згаяв, сватав тебе (Головко)]; щоб г^ти час чтобы убйть время (разг.), для препровождения времени, для времяпрепровождения. згвалтбваппй изнасилованный; растлённый (прич.), растлённый (прил.). Ср. зґвалтувати 1. згвалтувапня изнасилование; растление. Ср. зґвалтувати 1. зґвалтувати, -лтую, -лтуєш 1) изнасиловать; (малолетнюю) растлить; 2) (вывести из состояния покоя) растревожить (когб); (о тишине и т. п.) нарушить, возмутить (уст.). згвинтити см. згвинчувати. згвинтитися см. згвинчуватися. згвинчувати, -чую, -чуєш, згвинтити, -пчу, -нтйш свинчивать, свинтить. згвинчуватися, -чується, згвинтитися, -птйть- ся свинчиваться, свинтиться [Узяв [мінер] лівою рукою за оперення міни, а правою спробував повернути головку, чи не згвинтиться (Ле і Левада)]. зґедзатися, -дзаюся, -дзаєшся и зґедзкатися, -каюся, -каєшся разг. 1) забегать, мечась из стороны в сторону; заметаться; неначе ^-дзався (^дзкався) как укушенный оводом [А бджоли дзижчали над рядном й кидались усім в лице... Баби й діди схопились і кинулись втікати, неначе зґедзкались (Н.-Лев.)]; 2) (начать упорство- вать) певен, заартачиться (разг.); заупрямиться [В и б о^) н и й: ..Гляди ж, Наталко, не зґедзайся, як старости прийдуть! (Еотл.)]. згибати, -баю, -баєш, згйбиути, -ну, -неш обл. погибать, погибнуть [Радше зараз згибати, а не кивати більше тих грошей (Фр.); Всі ті, що агибли у остатній січі, Ну, чим були б вони в спокійний час? (Фр.)]. згйблпй обл. погибший. згйбиути см. згибати. згидити, -дзку, -диш разг. загадить [К у ц ь: ..Пропасниця їх досі б'є за те, що озеро коноплями згидили (Л. Укр.)\. згидувати, -дую, -дуєш побрезгать; разг. побрезговать [Хома-злидар схотів поїсти Галушок, Та згидував — не їв з поганих мисочок (Боров.)]. згин, -пу 1) (место сгибания) сгиб; 2) (искрив- ление, поворот) редк. изгиб [Зненацька попереду, за згином бурчака, затріщали розривні кулі, і щось шубовснуло у воду (Гонч.)]. згинальний анат. сгиб?тельный, сгибающий. згинання 1) сгибание, сгиб; 2) изгибание. Ср. згинати 1—2. згпнати, -паю, -наєш, вігнути, -ну, -пеш 1) сгибать, согнуть [Савелій згинав у руках підкову (Шиян); Хлопці та дівчата.., стогнучи, згинали плечі і накладали на себе дерев'яний прилад до ношення цегли (Фр.); Ліва рука від незвичайної ваги зомліла, і Харитя не могла її зігнути (Коцюб.)]; ^-пути в дугу см. дуга; 2) (гнуть в разные стороны или придавать дугообразную форму) изгибать, изогнуть; 3) (наклонять) склонять, склонить. згинатися, -ишося, -паєщся, зігнутися, -нуся, -нешея 1) сгибаться, согнуться [Коліна згинались у нього і мерзли (Коцюб.); Зостався один сторож Грицько, старий-ста- рий, аж зігнувся (Мирн.)]; 2) изгибаться, изогнуться [Чорні брови, рівні, од кінця до кінця не товщі й не тонші, ледве угинались над чорними великими очима (Н.-Лев.)]; 3) склоняться, склониться. Ср. згинати 1—3. згип&ч, -ча анат. сгибатель. згинаючий прил. анат. сгибающий. згинути, -ну, -неш 1) погибнуть, разг. пропасть, обл. сгибнуть; (об иллюзиях, надеждах и т. п. — ещё) рушиться [Ходім, брати: не згинете, Хлопці, коло мене (ШевЧш); Не помре, не згине слава наша, Перекоп- ські бойові года! (Нех.)]; 2) (о животных) пропасть [Гетера: Ох, вчора згинула моя папуга! (Л. Укр.)]; 3) (прекратиться; скрыться) исчезнуть; разг. сгинуть; (о звуках) замереть [Тихо скрізь, і на серденьку тихо, Десь журба з нього згинула пріч (Л. Укр.); Копі., помчались стрілою наввипередки, згинувши незабаром в густій хмарі куряви (Коцюб.)]; згинь, пропади! бран. пропади ты пропадом! згинці нар. разг. согнувшись [За ровом на городах він звівся на ноги і згинці поміж сопяшниками пішов швидше (Куч.)]. згідливий сговбрчивый [Він знов був, як звичайно, чемний, лагідний, згідливий, звичайний чоловік (Фр.)]. згідливість, -вості сговбрчивость. згідливо нар. утвердительно [Стоїть вона у вовняній спідниці... Хитнула згідливо лицем блідим (Дмитр.); Жихарьов згідливо киває голим черепом (перекл. з Горького)]. згідний 1) согласный; 2) (соответствующий чему-нибудь) согласный; книжн. сообразный; ^па з наказом дія согласное с приказом действие; г^на з оригіналом копія согласная с оригиналом кбпия; 3) обл. годный, пригодный [До того дожурюся, що не згідна буду ні людям, ні собі (Барв.)]. згідність, -пості 1) согласие; ^»-ть з думкою (з п 6 г л я д о м) согласие с мнением; 2) согласность; сообразность. Ср. згідний 1—2. згідно нар. 1) согласно [Ставайте дружно всі, і згідно всі, і сміло,—Бо ваших рук важке, святе чекає діло! (Фр.)]; 2) (з чим) согласпо (с чем, чем^); ссюбрйзпо (с чем) [Згідно з рішеннями лютневого Пленуму партія і уряд прийняли ряд постанов, спрямованих на дальше поліпшення організації І і оплати праці в колгоспах (Рад. Укр., 1950, III)]; з оригіналом ~по І канц. с пбдлинным верно. Ср. згідний 1—2. згін (род. згону) сгон, егбпка І— Здається, гарний буде ярмарок, — раз по разу повторяв Вольф.. — Давно вже не було такого згону (Фр.)}. І згіппий ист. егбнный (Ті згінні дні, ідо вся' |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)