Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
8ГЛ 199 зго кого [Було в нашім селі кілька багатих і шляхтичів.. То ті вже зглядь мали на нього. Літом до роботи запрошують, а й зимою не забувають (Фр.)]; мити ^дь нащо обращать внимание на что; 2) уважение; мити ~"»дь уважать [Шануй кожного, то будуть люди зглядь мати (Каменец, у. — Сл. Гр.)]. зглянути, -ну, -неш взглянуть [Потупивши в землю очі, вони й не зглянули на ста- | нового (Мирн.)]; ~ти що [6 к о м, очима) охватить что взором (взглядом, глазом) [Ще далі — темряви не згля- нуть, не проглянуть (перекл. Рильського); В полях, скільки зглянеш, до самого обрію розпливлися могутні степові кораблі, оповиті хмарками пилюки (Гонч.)]. зглянутися см. зглядатися, згнивати, -в&ю, -в&єш, згнити (згнию, згниёш) сгнивать, сгнить^ (совсем или мног. — ещё) изгнивать, изгнить [Здоров'ячко — трудами наживають; А лежні — й під млином згнивають (Боров.); Умер сотник, і покої Згнили,. повалялись (Шевч.)]. з гнили її сгнивший [В кутку Хома старанно трощив ще простий кухняний ослончик, брудний, у помиях, наполовину згнилий (Коцюб.)]. згнити см, згнивати, згнітити см. згнічувати, згнітитися, -нічуся, -нітишся сжаться, стйс- путься. згнічений 1) сжатый, сдавленный, стиснутый; 2) сжавшийся. Ср. згнічувати и згпітитися. згнічувати, -чую, -чуєш, згнітити, -нічу, -нітищ сжимать, сжать, сдавливать, сдавить, стискивать, стиснуть [3 якою насолодою побив би він його, згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. (Коцюб.)]; чтивши сёрце скрепя сердце. згноїти (згною, згноїш) сгнойть [Вже на тоці згноїв хліб Семен (Каменец, у. — Сл. Гр.); Нартал: ..Згноїв мою одвагу Рим! (Л. Укрї)]. зговір, -вору сгбвор; (тайное соглашение против кого-нибудь — ещё) стаЧка. зговірливий сговбрчивый. зговірливість, -вості сговорчивость. зговірливо нар. сговбрчиво. зговорити, -ворю, -вбриш 1) разг. сговорить [Л е в: ..Коли ж сестра таку натуру має, що з нею й не зговориш (Л. Укр.)]; 2) обл. сказать, проговорить [— А що^ я тобі казатиму, дочко? — зговорила Чайчиха похмуро. — Поради нема! (Вовч.)]. зговорюватися, -рююся, -рюешся, зговоритися, -ворюся, -вбришся 1) сговариваться, сговориться [Ввесь світ, здавалось, зговорився (Котл.)]* 2) (только соверги.) обл. , разговориться. згода 1) согласие; (взаимное одобрение, договорённость — ещё) соглашение [Територія Української Радянської Соціалістичної Республіки не може бути змінювана без згоди Української РСР (Кошт. УРСР); 3-й вартовий: ..Вона з братами, як вогонь з водою, така в їх згода (Л. Укр.)\ Важка таємна згода запанувала між людьми (Коцюб])]; в р 6 з і вбшої ^ди в случае вашего согласия; дійти ^ди, прийти до *^-ди прийти к соглашению (к согласию); за вашою ~дою с вашего согласия; з а обопільною ~дою по взаимному согласию ; м о в ч а н н я—з н а к ~ди молчание— знак согласия; на знак ~-ди, н а ~-ду в знак согласия [Голови по кутках закивали, а довгорукий Мажуга, на знак повної згоди, складався і розкладався, неначе ножик (Коцюб.); Той мовчки на згоду хитнув головою (Головко)]; я к щ б в ?- ш а ^да если вы (будете) согласны, в случае вашего согласия; 2) (дружбу,) согласие, мир, лад, уст. совет; (после устранения вражды — ещё) примирение; (дружеская солидарность — ещё) содружество [Згода дім будує, а незгода руйнує (прислів'я); Повна згода, здавалося, в хаті була (Горд.)]; ^да та л ю б б в согласие и любовь; Ыак пожелание) совет да люббвь; в '¦*-ді (дружно, во взаимном понимании) нар. в согласии, согласно [їм усім хотілось узятись за руки і йти так далі, в згоді й спокої... (Коцюб.)]; жити в ~ді жить в согласии (согласно), жить в мире; разг. жить в ладу, жить ладно, ладить; уст. жить в совете [От краще помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! (Коцюб.)]; с о л б м'я н а ^-да к р ? щ а за золот^ з р ? д у посл. худбй мир лучше доброй ссбры; 3) (утвердительный ответ) согласен; разг. идёт, ладно; — Ви це зрббите"^ — ^*да! — Вы §то сделаете?—Согласен! (Идёт!, ЛйдноП; О У ***Д> І . з чим (соответственно чему) согласно с чем (чему) [Наша справа виконувати роботу у згоді з проектами (Риб.)]. згоден, -дна, -дне согласен [Він на все згоден. Як забастовка, то забастовка (Коцюб.); Адмірал: ..Прошу сказати, хто згоден сам іти в море? (Корн.)]; см. ещё згбдний. згоджуватися, -джуюся, -джуєшся и уст. згоджатися, -джаюся, -дж&вшся, згодитися, -джуся, -дишся 1) соглашаться, согласиться [Здавалося, що Алі з чимсь згоджується йкаже: «так, так»... (Коцюб.); Ідіть, Едвардові скажіть, Як чули по сій мові. Коли не згодиться на мир. — Ми знов у бій готові (Л. Укр.)]; 2) (только несоверш.: соответствовать) согласоваться [Годиться також зазначити, що тексти не згоджуються при означенні часу сеї подорожі (Ф/>.)і Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, не зміцнілій ще душі (Коцюб.)]; 3) (только несоверш.: жить в согласии) разг. мирить, ладить {Згоджаються, як вода з солониною в ринці (приказка)]; 4) (заключать договор) уст. договариваться, договориться; (на работу — обычно) наниматься, наняться; (при купле, продаже соверш. — обычно) сторговаться [А чи нема тут такої молодиці, щоб помісячно згодилась? (Вовч.)І згодити1 (згоджу, згбдиш) (кого, что) і) нанять [Мені треба було згодній візника до І недалекого села (ІІ.-Леь.)]; 2) (покупая) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)