Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зго 200 зго сторговать [Був, кажуть, згодив поле з хатою (Фр.)]. згодити2 (згоджу, згодиш) (без дополнения) редк. погодить, повременить [Підіте ж до нього і скажіть йому, пехай трошки згодить, поки я з дочкою виберемося до сусід (Квітка)]; гидивши кілька днів спустя несколько дней [Згодивши днів зо три, прийдемо на роботу (Змиев, у. — Сл. Гр.)]. згодитися см. згоджуватися, згодитися, -джуся, -дйшся пригодиться [Що взяв за юних літ, на старості згодиться: Наука, звичаї, традиції міцні... (перекл. Рильського)]. згоді нар. обл. спустя некоторое время, через некоторое время [Хвилю ще стояли., над тою потрясаючою картиною і слухали Бовдурового голосіння. Але згоді схаменулися (Фр.)]; см. егиё згодом, згодний согласный [Дівчата мовчать, але Фрося бачить, що вони вже згодні (Козач.)]; якщб ви будете ~дні если вы будете согласны, в случае вашего согласия. згодовування с.-х. скармливание [Підготовка кормів до згодовування мав на меті поліпшити смакові якості, досягти кращого їх поїдання й використання тваринами (Коле, вироби, енцикл!)]. згодовувати, -дбвую, -дбвуеш, згодувати, -дую, -дуєш 1) (що кому, обл. ким) с.-х. скармливать, скормить (что кому) [Гілковий корм можна" згодовувати в свіжому вигляді, сушити його на зиму, силосувати (Рад. Укр.у 1946, VIII)]; 2) (кого) разг. вскармливать, вскормить [Щебетав би собі літом Та згодовував діток (Граб.); - Та чи ж ти не рідна мати своїй дитині? Чи не ти страждала, чи не ти її згодувала? (Вовч.)]; 3) (только соверш.), разг. прокормить [Були тут., всі безземельні або такі, що їх земля не могла згодувати (Коцюб.)]. згодовуватися, -дбвується 1) скармливаться; 2) вскармливаться. Ср. згодовувати 1—2. згодом нар. спустя некоторое время, через некоторое время; (о большем промежутке— ещё) впоследствии; (только о будущем: когда наступит время — ещё) со временем [Згодом Черншц дізнався від комбата, як все це сталося (Гонч.); Загін згодом роздобув армійську конячину Машку (ПІиян)]; трохи ^м немного спустя, немного погодя, через некоторое время, через несколько времени [Коли вони приїхали додому, до них трохи згодом зібралися гості (перекл. а Чернишевсъкого)]. згодом-перегодом, обл. згодом-сперегодом нар. разг. с течением времени [Згодом-сперего- дом вона прийшла до пам'яті (Фр.)]. згодувати см. згодовувати, згбжиіі обл. 1) гбдный; 2) согласный [Другі кажуть: «..Ми на се не згожі! Най він буде комендантом В огневій сторожі» (Фр.)]. згоїти (згбю, згбїш) обл. залечить; разг. заживйть [Як тепер його [струпа] не витнуть і не згоять — м'ясо й кість він розточить (Фр.)]. згоїтися (згоїться) залечиться, зажить; за- І живиться [Не так хутко згоїться, як біда скоїться (Ном.)]. Ср. згоїти. зголений сбритый. зголити см. зголювати. зголоднілий проголодавшийся; изголодавшийся [Кіт, зголоднілий, худющий, із смугами, наче у тигра, заспано м'явкігув (Тич.); Це була не робота, це був якийсь бенкет будування, віртуозна творчість зголоднілих за працею рук (Гонч.)]. Ср. ЗГОЛОДНІТИ. зголодніти, -тю, -нїєш проголодаться; (натерпеться голода) изголодаться; уст. взалкать [Варвара: Спочатку пообідайте, ви ж зголодніли (Корн.)], зголошуватися, -шуюся, -шуєщся, зголоситися, -лошуся, -лбсишся 1) заявлять о І своём желании, заявить о своём желании, изъявлять желание, изъявить желание; (в ответ на призыв — ещё) заявлять о согласии, заявить о согласии; (предлагать свои услуги — ещё) вызываться, вызваться [Наталя зголошувалась на найтяжчу роботу (перекл. з Павленка); За Деркачем один за другим зголосилися всі побратими (Фр.)\ Сам зголосився й полагодив на олійні пошкодженого бомбою паровика (Козач.); Війна, я йду негайно зголоситись добровольцем... (Вільде)]; 2) (приходить) обл. являться, явиться. зголювання сбрива*ние. зголювати, -люю, -люєш, зголити, -лю, -лиш сбривать, сбрить [Він зголив борідку, залишивши ріденькі вусики (перекл. э Горького)]. згбнипи, -нин с.-х. охвбстье [Зганяй-бо мерщій з зерна оті згонини, не спи (Брацл. у. — Сл. Гр.)]. згонити см. зганяти, згорання см. згоряння, згорати см. згоряти. згорбатіти, -батію, -батієш сделаться горбатым, сгбрбиться [Довге тіло його ще оіль- ше зігнулося й згорбатіло (Ле)].^ згорбити, -блю, -биш сгбрбить, обл.'изгбрбить; (о спине — ещё) ссутулить. згорбитися, -блюся, -бишся сгбрбиться, разг. изгорбиться; (о человеке и спине— ещё) ссутулиться [Сама ж то ні зігнеться, пі згорбиться, як струночка! (Квітка); Постать згорбилась легенька, смагле личко посмутніло (Л. Укр.)]. згорблений сгорбленный; ссутуленный,сутулый [На низенькій стелі відбиваються згорблена тінь (Шиян); Брати сиділи поруч, обидва високі, аж згорблені, обидва легко зачеплені віспою (Гавр.)]. Ср. згорбитися, згорблено нар. сгорбившись; ссутулившись, сутуло [Сухий і кощавий, Кузьма Ярцев сидів згорблено (перекл. з Бубеннова)]. Ср. згорбитися, згбрда нар. гордо; (с чувством своего превосходства) свысокб; (кичливо) высокомерно, надменно [Марусенька пишна в черевичках вийшла; на воротях стала, згорда одка- зала (Чуб.); Василько згорда поглядав на менших дітей і думав собі: «Хіба ви, дурні, знаєте те, що знаю я? Тайну..» (Турч.); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)